Перемогла поява у росіян чіткого розуміння того, що будь-яка спроба посунутись туди закінчиться великими втратами. І не пам'ятаю, щоб у фінів була вагома чи навіть помітна частка співвітчизників, які хотіли назад в Росію, і які суттєво впливали на державну політику.
Аналогічно сьогодні у росіян прагматичні стосунки з країнами Балтії. Бо там НАТО, і жодних реальних шансів на помітні успіхи. Залишається хіба що кривитися та підгавкувати з-за тину.
У нас же все інакше. Олігархи будуть боротись за незалежність? Хіба що ситуативно. Навіть той з них, який у вишиванці, втомлений і сивочолий. Те, що відстоювати свободу будуть не всіма шановані і Звіробій, і Стерненко, і Чорновіл, і типу "убивці" Шеремета, і багато неназваних інших подібних - переконаний. За жодного олігарха не поручусь.
Тому і викликає протест те, що "найсправедливіша, багаторазово реформована і абсолютно незалежна" судова система вишукує можливості зачинити тих, хто свій патріотизм доводить справами. З тими, хто розкрадає мільйони, хто вбивав протестувальників на Майдані, хто воював на боці лугандону, якось у них не так результативно складається. Нема підстав, домашній арешт, умовний термін з відстрочкою, мовчазне надання можливості виїхати - це краще виходить.
Думаєте, цього не видно?
Мовчки сприймати, як належне?





Bookmarks