Отже спасибі дніпрянам і від імені Майдану також. Там наших мало
Возили туди ліки, їжу. Але головне, чого там зараз бракує - це підтримки.
Втім, настрої у людей оптимістичні - Майдан все так само живе напрочуд дисциплінованим життям - сміття на Хрещатику та забарикадованих вулицях немає, немає і снігу - дороги і тротуари розчищені значно краще за більшість вулиць у Дніпропетровську))))
Всю роботу виконують волонтери, які просто-таки змагаються за це право)
Зрозумівши, що колоти лід, збирати сніг у мішки і навіть довго фігачити в бочку я на 20-градусному морозі не здатна
, вирушила на звичне місце - на кухню
Аби поволонтерити, мусили з подругою відстояти тридцятихвилинну чергу
У підсумку потрапили на "солодкий цех" - готували мешканцям і гостям Майдану десерт)) Хліб з маслом та кільканадцятьма сортами принесеного добрими людьми варення та меду
Я це бачила і минулого разу, але на кухні дійсно працюють в разових халатах, шапочках та перчатках. І знімати їх заборонено.
Не повірите, але черга з бажаючих стоїть навіть мити підлогу в медпункті!
Попри розмови, що кияни втомились підтримувати мітингувальників і останні голодують, бажаючих допомогти продуктами і всім, що потрібно - безліч! Буквально щоп"ять-десять хвилин приходять і приносять пакунки і пакуночки, ящики і ящички з продуктами, одягом, ліками....
Окремо про Грушевського. Всі, хто говорить, що на Майдані страшно - неправда, танцювати, прибирати і скандувати не страшно. Але картинка біля стадіону пробрала до мурашок: чорний дим зі спалахами та вибухами, крики, зойки і... постраждалий від вибуху світло-шумової гранати, якого пронесли у кількох метрах від мене. От це вражає і шокує. Але хлопці "терористи" і "бойовики" не страшні. Наочною є дискримінація: жінок на територію барикад не пускають. Вперто
В ніч мене не пустили взагалі. Але я не відмовилась від мети і ранком прийшла знову))
Через десять хвилин суперечок мені таки вдалося пройти кордон, розмахуючи журналістським посвідченням і задавивши напором))))) Вусатий здоровань махнув рукою (мовляв, клята баба!)) ) і наказав не заходити далі "он за ті мішки")))
Направду страшний там "Беркут". Їх бік виглядає дуже зловісним, відчувається агресія - важка і гнітуча. Загалом - відчуття нереальності - в центрі європейської столиці справжні бойові дії, а їх фактично не помічають. Або ще гірше - говорять, що "так їм і треба, що вбивають"
До слова, про лідерів. Народ на Майдані понад усе довіряє Кличку. Решту лідерів вони вже практично не визнають. Кличко теж, на їх думку, не ідеал, але принаймні є надія*-) Втім, це було до того, як він оголосив про результати вчорашніх перемовин. Чи змінилися думки сьогодні – не знаю.
Spoiler: размышления о френдах ценностях и принципах
Я никого и ни к чему не призываю! Я за единство, Любовь и Свет!
Допис від Liis
Bookmarks