Огида настає від того, що кожного разу Ви очікуєте, що щось змінилось.
Не зміниться.
Чому одразу не дивитись на це як на щось огидне, що доводить свою огидність на регулярній основі?
Я дивлюсь на це з риторичним запитаням: звідки алмази у неластивому їм місці.
Ну і з цікавістю спостерігаю за ситуативним альянсом
Вчора одне з них пробелькотіло реваншистську ідеологему про розвал країни шляхом майданів. І всі схвалили.
Тобто, коли їм хочеться докоряти Вам вони користуються одним наративом
Коли вони газлайтять Маргрет, вони переазвуваються в інші капці.
Чи усвідомлено вони перевзуаються, чи, так би мовити, інстинктивно? Як гадаєте? )
Допис від Дейнерис
А взагалі огидно спостерігати, як ця драна курка переходить до образ РОДИЧІВ опонента кожного разу, як той тицяє її рилом у її ж лайно (брехню, невіглавство, образи, рашистські наративи тощо). В цьому вона повний клон ху.йла: той не може перемогти Україну на полі бою, тому воює з мирним населенням - жінками, дітьми, старими; курка скубана не може перемогти опонента знаннями та вихованістю, тому воює з його родичами, хоча не лише в очі їх не бачила, а навіть не знає їх імена, вік, кількість тощо. Кацапскі гени ніяке українське вбрання не сховає.
"Даже в тех случаях, когда нам не до шуток, нас угнетает не неприятность сама по себе, а то, как мы её воспринимаем" 
Bookmarks