Пішки з оточеного міста. Невідома історія виходу морпіхів із Маріуполя
Арістід розпорядився пішки виходити тим, хто має на це сили, і машинами – тим, хто в собі цих сил не відчуває. Поранених він планував вивести на "Азовсталь".
Більшість батальйону спершу підтримала ідею виходу з міста – мовляв, краще загинути дорогою, ніж "померти на грьобаному заводі".
Втім, цей план похитнула ідея "екстракшену" – евакуації за участі третьої сторони, на кшталт Дюнкеркської евакуації 1940-го, найбільшої військової рятувальної операції в історії. Військові щиро повірили в таку можливість і в історії з Маріуполем.
"Волинський мав контакт з Арахамією – той навішав, що ведуться розмови про цей екстракшн. Я до нього ставився скептично, але хлопці ідею підхопили, частково мали на неї надію", – пригадує Арістід.
Частина батальйону, як показало опитування командирів та особового складу, таки хотіла піти на "Азовсталь". У підсумку батальйон розділився приблизно навпіл.
Так, 12 квітня 186 бійців, більшість із яких складали морпіхи, зокрема поранені, вийшли з Меткомбінату Ілліча та пішли проривом на "Азовсталь". "Дорога життя" між двома заводами на той момент уже була розрізана.
Операція виявилася успішною. Морпіхи та "азовці" стали разом до оборони "Азовсталі".
Так лінія оборони Маріуполя звузилася до території одного заводу.
Частина морпіхів, яка вирішила не з'єднуватися з "азовцями", малими групами, по 4-6 людей, пішла на вихід із міста. Останній бій на третьому КПП меткомбіната Ілліча морпіхи дали 11-го квітня.
Bookmarks