
Допис від
Йоран
Бачу ситуацію інакше.
Підтримка є, вона реальна; більше того, рівень її може бути стабільним роками, незважаючи на результати дії/бездіяльності сучасної влади.
Зараз практично загальновизнаним є існування в суспільстві трьох основних груп за соціально-політичною орієнтацією: проукраїнська, проросійська або совєтська, і третя - байдужі до всього, що виходить за рамки споживання і випорожнення. Колись навіть такий витриманий і досвідчений політик, як Мороз, не втримався і назвав їх біомасою. Помітний відсоток цих людей не обтяжені зайвими думками, виховані на тупих серіалах про подібних до себе, активно підтримують прості рішення: як зупинити війну? - нада перестать стрелять; звільнити територію? - нада договориться. Політику презирають, вважають брудною справою, бо всі крадуть, і інакше бути не може. А тому какая разница, хто там "нагорі", нехай краще навіть комедіант, хоч весело буде.
Тривалий час ця група була розпорошена між різними таборами: добре організованим проросійським, хаотичним проукраїнським і окремими особистостями без визначеної позиції. Але в в 2014 нарешті з'явились перші ознаки згуртування: третє місце на президентських виборах (під час активних бойових дій!) зайняв Олег Ляшко, багатьма характеризований, як клоун. І, як закономірний наслідок, артист розважального жанру Зеленський, давній знайомий з телевізора, в 2019 став уособленням симпатій цієї групи і їх кумиром. Бо краще розважав і взагалі не був пов'язаний з такою ненависною політикою.
Можна сказати, що консолідація цього прошарку населення відбулась. Поскільки чисельність його оцінюють в 40-50%, враховуючи явку на вибори, стабільно підтримуватимуть свого обранця 25-30%, що зовсім немало і обіцяє непогані шанси на можливих виборах.
Bookmarks