| Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы |
 |
|
Залежить від діалекту.Допис від Мафальда
Верховинський: кінь, хвіст, міст, домів
Боржавський: кюнь, хвюст, мюст, домюв
Мараморошський і ужанський: кунь, хвуст, муст, домув
На Галичині, Пряшівщині і Лемковині теж кажуть "домів": домів ся верну (повернуся додому).
Ruthenorum me esse et libenter profiteor (c)
Закарпатські діалекти разом зі східнословацькими є перехідними між українською і словацькою мовою. Там немає чіткої межі між двома мовами. Це єдиний діалектний континуум. Суржик і трасянка дещо інше.
"Суржик – це російська мова, якою говорить українець, котрий не знає російської мови."
Ruthenorum me esse et libenter profiteor (c)
Я Вас прекрасно понимаю. Но вся беда в том, что людей нагнули раком, а тем деваться НЕКУДА. Мы тоже , когда "стартовали", мучились. Сколько очень яростных битв я провёл по школам Днепра и Каменского, пытаясь отстоять обычные права наших детей на свою культуру. А потом....мы увели наших детей от государственной школы. Оставили только точки соприкосновения для получения Украинских документов. Это было очень сложно. Даже супер сложно, когда инициативный круг был небольшим. Но за пять лет более-менее наладили. И если наша, скажем так "начальная школа", имела сначала с десяток детей, то в прошлом году уже несколько тысяч. Трудностей хватает, но результат мы уже видим. Дети не зашуганы. Свободны в мышлении. Смело отстаивают свою точку зрения. Анализируют и сами делают выводы. И ничего лишнего. Ни дяди "патриота" в наморднике, ни попа в рясе, ни "слався великий и мудрый наш вождь", ни тулько на мові...з прапором в сраці. И никакой ненависти к другим языкам, культурам и традициям. Но с пониманием ГДЕ они живут, в КАКОМ обществе.
Ну вот. Нашли решение проблемы, хорошо.
Все равно все на репетиторах, ну или почти все.Пол-дня в школе штаны протирают, потом до ночи по репетиторам - доп.занятиям знания получают. Потом нервы ни к черту у них и глаза красные.
Мои родители горя не знали с этим всем. Вот вообще)).
Ну и зачем они нужны? Есть Украинский язык. Для общения. Какие-такие диалекты? Диалекты пускай у себя на кухнях диалектят!!!! А в стране ГОСУДАРСТВЕННЫЙ язык. Вот пусть и учат. А свои диалекты пусть забывают.
Та Вы шо!))Ну и зачем они нужны? Есть Украинский язык. Для общения. Какие-такие диалекты? Диалекты пускай у себя на кухнях диалектят!!!! А в стране ГОСУДАРСТВЕННЫЙ язык. Вот пусть и учат. А свои диалекты пусть забывают.
Они ж хотят все свои "диалекты" запихнуть в державну мову. И чтоб наши дети называли коня - кунеми "сякали" как недоумки.
Бо наше "шо" это ж суржик, А их домывсявернув-это ж итить -колотить ,диалект!
Как оказалось,тоже вариант,но искать дольше.)Мин андалым.
еще более забавно это будет на латинице выглядеть...вот практически уверен, что еще при нашей жизниТа Вы шо!))
Они ж хотят все свои "диалекты" запихнуть в державну мову. И чтоб наши дети называли коня - кунем
Востаннє редагував 1234A: 02.02.2021 о 08:59
Та Вы шо!))
Они ж хотят все свои "диалекты" запихнуть в державну мову. И чтоб наши дети называли коня - кунем
Бо наше "шо" это ж суржик, А их домывсявернув
Хто хоче? Закарпатці? Серйозно?
До речі, закон відкритого складу діє в усіх без винятку діалектах української мови. Від лемківської "бісїди" до кубанської балачки. Навить у суржику зберігається українська фонетика. Тому ніхто не каже "конь", бо [о] в закритому складі переходить в [і] (в більшості діалектів [i], але на Закарпатті [і]/[u]/[ü]; в деяких поліських діалектах дифтонги [uo]/[іе]/[ui]).
Щодо вживання препозитивної і постпозитивної частки "ся":
Слово о плъку ИгоревѣНа Дунаи Ярославнынъ гласъ ся слышитъ,
зегзицею незнаема рано кычеть:
«Полечю, — рече, — зегзицею по Дунаеви,
омочю бебрянъ рукавъ въ Каялѣ реце,
утру князю кровавыя его раны
на жестоцѣмъ его тѣлѣ».
Іпатіївський літопис, 1150 р.Изѧславъ вчера со мною хотѣлъ сѧ бити
…
Изѧславъ же и Ростиславъ приѣхаста къ Вѧчьславу рекуча ако то сѧ суть воротили поѣдемъı по нихъ
…
Вѧчьславъ же Изѧславъ и Ростиславъ поидоша по немъ на верхъ ѡзера хотѧче сѧ бити с ним
…
тогда же Гюрги и Володимеръ Двд҃вичь и Ст҃ославъ и Половци диции и Всеволодичь Ст҃ославъ . поворотѧче полкъı своӕ поидоша к Великому Рутови не хотѧче сѧ бити но хотѧху заити за Роутъ ту же и ждати Володимира Галичьскаго
…
Володимеръ же приславъсѧ ко Изѧславу и реч̑ брате кланѧю ти сѧ и каюсѧ своеӕ винъı зане азъ виноватъ есмь
Изѧславъ же реч̑ Вѧчеславу ѿц҃е клѧнѧю ти сѧ . нѣ лзѣ ми сѧ с тобою рѧдити
Навіть новгородці (ільменські словени) "сякали" як "нєдаумкі":
Берестяна грамота 238могоу сѧ съ тобою ѧти на водоу
Берестяна грамота 346ѿ микиѳора : ко тьтоке молови ра‐
темирꙋ оти сѧ соцете со моною молови
ж[е------и]ч[ь сол]- ѧле во торожеку
(а--------- не на)[р]ѧжѧе лихо деете
Берестяна грамота 752то из оцью бы сѧ вытьрьго притькль
Ruthenorum me esse et libenter profiteor (c)
Ну и как результат сих окуительных построений, имя АЗОВ превращено в "АЗУВ" (или Азив). Азовское море- в Азувское (или Азивське). И великий правитель огромного региона (в который входила и будущая Украина) , василеос не галов Азов-исчез. Заменён никому не известной сявкой Азувом (Азивом) или Азаком. Как говорится :"ловкость рук, и никакого мошенства. Но ваши карманы уже пусты."
Пан Русин. Хочу Вам сказать, потому как Вам это наверно совершенно не известно, что приведённое Вами по ВТОРИЧНЫМ источникам разделение слов , с ВЫДЕЛЕНИЕМ отдельно "СЯ", в оригиналах приведённых Вами источников (особенно Ипатьевская летопиь, Слово.., береста...)===ОТСУТСТВУЕТ.
И является уже ИСКУССТВЕННЫМ продуктом "творчества от науки" середины 19 века. Когда рядовое и понятное слово "смеятися" (смеяться) в латинизированном социуме превратилось в "смеяті ся".
Востаннє редагував Strannik-57: 02.02.2021 о 10:08
Ні, не Азув. Так тільки десь під Ужгородом можуть сказати. Традиційна українська назва в козацьких думах – Озів. "Азов" у сучасній літературній мові є росіянізмом.
Ой та то ж не пили пилили
І не тумани вставали,
Як, із землі турецької
Та із віри бусурменської
З города Озова, з тяжкої неволі
Три брата утікали.
Що двоє та брати кінних,
А третій піший-пішаниця,
Що як він чужий-чужениця,
За кінними біжить-підбігає,
На сире коріння
Та на біле каміння
Ніжки свої козацькі молодецькі посікає
Та сліди свої кровію заливає,
До кінних братів добігає,
За стременечка хапає,
Словами промовляє:
"Станьте ж, братці, коней попасіте,
І мене підождіте,
І з собою на коней возьміте,
До городів християнських хоч мало підвезіте.
Та й нехай же я буду знати,
Куди в городи християнські до отця, до матері доходжати".
І ті брати теє зачували
Та словами промовляли:
"Братику наш менший, милий,
Як голубонько сивий!
Що ми самі не втечемо
І тебе не ввеземо,
Бо буде з города Озова велика погоня вставати,
То тебе, пішого, в тернах, в мілюсах, в байраках минати,
А нас, кінних, буде доганяти,
Стріляти й рубати
Або живцем у полон завертати.
Як жив ти, здоров будеш,
То й сам в землю християнську прибудеш".
І тії брати сеє промовляли,
Відтіль побігали.
А менший брат,
Піший-пішаниця,
За кінними братами уганяє,
Коней за стремена хапає,
Та словами промовляє,
І сльозами обливає:
"Братики мої рідненькі, миленькі,
Як голубоньки сивенькі!
Коли ж, братці, не хочете ждати,
Хоч одно ви милосердіє майте:
Назад коней завертайте,
Із піхов шаблі виймайте,
І мені з пліч головку здіймайте,
І тіло моє порубайте,
В чистім полі поховайте,
А звірям і птицям на поталу не оддайте".
І тії брати сеє зачували
Та словами промовляли:
"Братику милий,
Голубонько сивий!
Що кажеш, мов наше серце ножем пробиваєш,
Що наші мечі на тебе не здіймуться,
На дванадцять частей розлетяться,
І душа наша гріхів до віку не викупиться.
Сього, брате, нігде ізроду не чували,
Щоб рідною кровію шаблю обмивали
Або гострим списом опрощеніє брали".
"Коли ж мене, братця, не хочете рубати,
То прошу вас, братця,
Як будете до байраків прибувати,
Терновії віття в запілля рубайте,
А мені, меншому брату, в предмету покидайте!"
То вже два козаки у байраки уїжджає,
Середульший же брат милосердіє має,
Терновії віття верхи істинає
І пішому брату, меншому, у предмету покидає.
Отоді ж то до Савур-могили добігали,
І на Савур-могилі три дні й три ночі спочивали,
І свого меншого брата, пішого-пішаницю, піджидали.
А менший брат, піший-пішаниця,
До тернів, байраків добігає,
Терновії віття у руки бере-хапає,
До серця козацького прикладає
Та сльозами обливає:
"Осюди же то мої два братики кінних прибігали,
Терновії віття в тернові стинали,
А мені, меншому брату, пішому-пішаниці,
В признаку кидали,
Щоб же я знав, куди з тяжкої неволі
В городи християнські
До отця, до матері,
До роду утікати".
Тут сеє промовляє,
Відтіль побігає,
Із байраків, із мілюсів вибігає:
Не було ні тернів, ні байраків, ніяких признаків,
Тільки поле леліє,
А на йому трава зеленіє.
Та став же старший брат та середульший
На полівку вибігати,
На степи високі,
На великі дороги розхіднії,
Та й не стало ні тернів, ні байраків рубати
І меншому брату у признаку покидати.
То став же середульший брат
До старшого брата словами промовляти:
"Нум, брате, із себе зелені жупани скидати
І червону та жовту китайку віддирати,
А нехай та нехай же він, бідний, знає,
Куди за нами, кінними, утікати".
То старший же брат до середульшого брата став гордо промовляти:
"Чи подобенство, брате, щоб я своє добро турецьке
На шматки драв
Та меншому брату у предмету давав!
А як же він жив-здоров буде,
То сам в городи християнські
Без наших предметів усяких прибуде".
То середульший брат милосердіє має,
То він із свого жупана
Червону та жовту китайку видирає
І по шляху стеле-покладає,
А меншому брату, пішому, у предмету зоставляє.
Та став же середульший брат
До старшого брата словами промовляти:
"Братику мій старший, ріднесенький,
Як голубонько сивесенький!
Тут же трави зелені,
І води здорові,
І очерети вдобні,
Станьмо ми, брате, тут хоч мало-немного
Своїх коней попасімо,
І свого меншого брата, пішого-пішаницю, підождімо,
І на коні возьмімо,
До городів християнських трохи підвезімо,
Нехай же наш брат, піший-пішаниця,
Буде знати, куди в городи християнські
До отця, до матері доходжати".
То став же брат старший до середульшого промовляти:
"Ой та чи ще тобі, брате, каторга турецька не ввірялась,
Чи сириця в руки не в'їдалась?
Що як будемо, брате,
Свого пішого меншого брата піджидати,
То буде з города Озова
Велика погоня уставати,
То буде нас, кінних, доганяти,
То буде нас на три штуки рубати
Або в гіршу неволю живцем завертати,
То буде же нашого брата меншого, пішого,
У тернах і байраках на спочині минати.
То ми свого брата меншого не ввеземо
І самі із озівської турецької неволі не втечемо".
То став же пішоходець із тернів виходити,
То став червону китайку находити,
Та у ручки бере-хапає,
Словами промовляє:
"Недурно червона китайка по шляху валяє,
Що, мабуть, моїх братиків ріднесеньких
В живих на світі немає.
А коли б же я міг знати,
Чи їх постріляно, чи їх порубано,
Чи живими в руки забрано,
Гей, то пішов би я по тернах, по байраках блукати,
Тіла козацького молодецького шукати.
Та тіло козацьке молодецьке в чистім полі поховати,
Звірям і птицям на поталу не оддати".
На шлях Муравський вибігає,
Та тільки трошки своїх братиків рідненьких сліди забачає.
Та побило меншого брата в полі три недолі:
Одно — безвіддя,
А друге — безхліб'я,
А третє — буйний вітер у полі повіває
Та бідного козака з ніг валяє.
До Савур-могили прибуває,
І на Савур-могилу ісходжає,
І там собі дев'ятого дня спочивок має.
Дев'ятого дня з неба води-погоди вижидає
І мало-немного спочиває,
І ось до нього вовки-сіроманці находжали,
І орли-чорнокрильці налітали,
В головах сідали,
Хотіли заздалегоди живота темний похорон одправляти.
То він їх забачає
Та словами промовляє:
"Вовки-сіроманці і орли-чорнокрильці,
Гості мої милі,
Хоч мало-немного підождіте,
Поки душа козацька з тілом розлучиться.
Отоді ж ви будете на чорні кудрі наступати,
Із-під лоба чорні очі висмикати,
Попід зеленими яворами ховати
І комишами укривати".
І мало-немного спочивав,
От руками не візьме,
Ногами не піде,
Ясно очима на небо не згляне,
На небо взирає і тяжко вздихає:
"Голово ж ти моя козацька!
Голово ж ти моя молодецька!
Бувала ж ти у землях турецьких
І в вірах бусурменських,
А тепер припало на безвідді, на безхліб'ї погибаю".
Та став же він на Савур-могилі спочивати
І на небо взирати,
Доброї години вижидати.
Важенько вздихає
Та словами тихо промовляє:
"Ой горе бідній сиротині, не пивши,
А ще й к тому і не ївши,
Що довелось мені в тяжкій неволі пробувати,
А тепер прийдеться на Савур-могилі і голову покладати".
Цеє промовляє
І головку свою козацькую ісклоняє.
Стали ж до нього вовки-сіроманці прибувати,
Із темних лісів сизі орли-чорнокрильці налітати,
То стали його тіло козацьке молодецьке терзати та пожирати,
І став же він ще мало-маненько своїми очима
вовків-сіроманців забачати,
Став він до них стиха промовляти:
"Любі вовки-сіроманці,
І ви, орли-чорнокрильці,
Погодіте ж ви, спочивайте,
Козацького тіла молодецького не терзайте,
Поки душа з тілом розлучиться.
Отоді ж то ви будете на мої чорнії кудрі наступати
І будете мої очі із лоба виймати,
А тіло моє козацьке молодецьке терзати і пожирати
Та жовтую кість по чистому полю будете розношати,
Бо нікому буде в сирій землі мене поховати".
Ой не чорная хмара налітала,
Не буйні вітри війнули,
Як душа козацька з тілом розлучалась.
Отоді ж до його вовки-сіроманці находжали
І тіло козацьке молодецьке жвакували,
І орли-чорнокрильці налітали,
В головах сідали
І чорні очі із-під лоба висмикали;
Ще й дрібная птиця налітала,
Коло жовтої кості тіло обдирала;
Ще й зозулі налітали,
В головах сідали,
Як ріднії сестри кували;
Ще й вовки-сіроманці находжали
І жовтую кість по тернах, по балках розтаскали,
Попід зелененькими яворами ховали,
Комишами укривали
Та жалібно квилили і проквиляли —
То ж вони козацький похорон одправляли.
Та стали два брати кінних до річки Самарки прибігати,
Стала їх темная нічка обнімати,
То став же старший брат
До середульшого брата словами промовляти:
"Станьмо, брате, тута —
Тут могили високі,
І трава хороша,
І вода погожа.
Станьмо ж, брате, хоч мало-немного
Коней попасімо;
Станьмо, брате, поки сонце обігріє,
Чи не прибуде к нам брат наш менший,
Піший-піхотинець:
Тоді ж на його великое усердіє маю
І всю добичу іскидаю,
А його, пішого, межи коні хапаю".
"Тоді ж було, брате, хапати, як я казав,—
Уже дев'ятий день минув,
Як хліб-сіль їв і воду пив,
Досі на світі немає".
Отоді ж вони коней пустопаш попускали
І кульбаки під себе постеляли,
А оружжа по комишах поховали
Та безпечно спать полягали,
Світової зорі дожидали.
Як став же божий світ світати,
Стали вони на своїх коней сідати,
Через річку Самарку в городи християнські утікати,
То став же старший брат до середульшого словами промовляти:
"Що як будем же ми свого брата найменшого тут наджидати,
То будуть же турки-яничари другими дорогами нас переймати,
То будуть нас стріляти та рубати
А лібо живцем у плін завертати".
Та як стали ж вони річку Самарку переїжджати,
То середульший же брат милосердіє має,
Він же до свого брата добрими словами промовляє:
"Братику мій милий,
Голубчику сивий!
Тут же трави зелені і очерети угодні,
Давай же ми, брате, своїм коням козацьким спочинок даймо,
А на зеленій траві їх попасаймо".
Ой як стала тих двох козаків темная нічка обнімати,
Стали тії козаки із коней уставати
І своїх добрих коней у пустопаш пускати.
Вони рушниці свої у комиш поховали,
А самі собі кульбаки у голови поклали
І безпечно спати полягали,
Ранньої зорі дожидали.
То скоро вони ясною зорею вставали
Та своїх добрих коней засідлали,
Отоді-то найстарший брат милосердіє мав
То словами істиха промовляв:
"Ой коли б же наш брат найменший, піший-піхотинець,
До нас він сюди прибував,
Ото б же я всю здобичу із коня скидав,
А свого брата найменшого, пішого-піхотинця, із собою взяв".
То середульший же брат теє зачуває,
То до свого старшого брата словами промовляє:
"Отож би було, брате, свого найменшого брата із собою взяти,
Як він же за нами гнався
І на коні прохався,
А тепер уже, брате, нам з тобою свого найменшого брата і повік його не видати —
Що вже дев'ятий день минає,
Як хліб і сіль він поїдав".
То це вони промовляли
І своїх добрих коней дальше поганяли.
То вже не сизі орли заклекотали,
А тож турки-яничари бідних двох козаків та коло могили хапали,
Постріляли їх і порубали,
А коней їх із добичою в городи озівські назад забрали.
Полягли двох козаків голови вище річки Самарки,
А третього найменшого,
Пішого-піхотинця, на Савур-могилі.
А сяя слава не вмре, не поляже однині й до віка,
А вам, братця, всім слухающим головам на многая літа!
Ruthenorum me esse et libenter profiteor (c)
Права была моя бабушка,когда говорила,что умный человек и начитанный - это две совершенно разные вещи. А начитанный дурак - это очень опасная штука.
Я конечно понимаю,что каждый зарабатывает на жизнь как может. Но Вы серьёзно считаете,что вся вот та устаревшая и вышедшая из украинской речи хрень имеет место быть в будущем? Ну реально ,вот все те "правки украинского правопысу" принятые в прошлом году ,делают украинскую речь более понятной и современной?
Вам заработанный таким образом кусок ,в горло лезет? Спится спокойно?
Я как-то раньше этим вопросом не задавалась,но вот стало интересно. Вы же начитанный -наверняка знаете. Где? В какой ещё цивилизованной стране вот таким насильственным методом пытаются впихнуть в их современный язык устаревшие и вытесненные в процессе развития цивилизации термины и правописание?
Востаннє редагував Антуриум: 02.02.2021 о 11:02
То відбувався примусовий занепад української мови, вихолощення не споріднених слів з якби російською.
Права была моя бабушка,когда говорила,что умный человек и начитанный - это две совершенно разные вещи. А начитанный дурак - это очень опасная штука.
Я конечно понимаю,что каждый зарабатывает на жизнь как может. Но Вы серьёзно считаете,что вся вот та устаревшая и вышедшая из украинской речи хрень имеет место быть в будущем? Ну реально ,вот все те "правки украинского правопысу" принятые в прошлом году ,делают украинскую речь более понятной и современной?
Вам заработанный таким образом кусок ,в горло лезет? Спится спокойно?
Я как-то раньше этим вопросом не задавалась,но вот стало интересно. Вы же начитанный -наверняка знаете. Где? В какой ещё цивилизованной стране вот таким насильственным методом пытаются впихнуть в их современный язык устаревшие и вытесненные в процессе развития цивилизации термины и правописание?
Здавалось би, яке діло пані, яка на дух не переносить українську, тільки у вигляді шароварщини, як оті цигани з ведмєдями, український правопис?
Права была моя бабушка,когда говорила,что умный человек и начитанный - это две совершенно разные вещи. А начитанный дурак - это очень опасная штука.
Я конечно понимаю,что каждый зарабатывает на жизнь как может. Но Вы серьёзно считаете,что вся вот та устаревшая и вышедшая из украинской речи хрень имеет место быть в будущем? Ну реально ,вот все те "правки украинского правопысу" принятые в прошлом году ,делают украинскую речь более понятной и современной?
Вам заработанный таким образом кусок ,в горло лезет? Спится спокойно?
Я как-то раньше этим вопросом не задавалась,но вот стало интересно. Вы же начитанный -наверняка знаете. Где? В какой ещё цивилизованной стране вот таким насильственным методом пытаются впихнуть в их современный язык устаревшие и вытесненные в процессе развития цивилизации термины и правописание?
Ви ж на ній не збираєтесь розмовляти, ні опановувати глибоко. Вона вам потрібно?
А тут, ти ба, вилазять якісь розмови про заробіток, гроші.
От до чого це? Ви все в житті грошими вимірюєте?
Бо плач не дав нікому ще свободи,
А хто борець - той здобуває світ
Права была моя бабушка,когда говорила,что умный человек и начитанный - это две совершенно разные вещи. А начитанный дурак - это очень опасная штука.
Я конечно понимаю,что каждый зарабатывает на жизнь как может. Но Вы серьёзно считаете,что вся вот та устаревшая и вышедшая из украинской речи хрень имеет место быть в будущем? Ну реально ,вот все те "правки украинского правопысу" принятые в прошлом году ,делают украинскую речь более понятной и современной?
Вам заработанный таким образом кусок ,в горло лезет? Спится спокойно?
Я как-то раньше этим вопросом не задавалась,но вот стало интересно. Вы же начитанный -наверняка знаете. Где? В какой ещё цивилизованной стране вот таким насильственным методом пытаются впихнуть в их современный язык устаревшие и вытесненные в процессе развития цивилизации термины и правописание?
ця "хрєнь" має місце бути у сьогоденні в усіх живих діалектах південно-західного наріччя української мови від західного Поділля до Воєводини (бачваньски русини), а також у всіх сучасних західно- і південнослов’янських мовах (болгарська, сербо-хорватьска "се/se", польська "się", словацька "sa" тощо).
Але в літературній українській (києво-полтавський стандарт) чергування препозиції і постпозиції частки "ся" немає і навряд чи буде. Ніхто, окрім Вас, таку ідею не висував. Моє зауваження було щодо "нєдаумкаф". Бо Ви образили більшу частину слов’янських народів.
Ruthenorum me esse et libenter profiteor (c)
Остается только надеяться, что в школе, описанной Странником, не проходит красной нитью тезис "Все вокруг - пацаки, а ты - КЫПЧАК !"
Никогда не говори - "НИКОГДА" !
.. о каких оригиналах славянских летописей вы говорите, товарышы учоныя? .... нету никаких оригиналов, ну ей богу ....
Bůh stvořil člověka, ale nedal si to patentovat, a tak to teď po něm může dělat kdejakej blbec
Как видите никаких Азивов, Азаков,Азувов, Озиев. И тем более РУССИЗМОВ. Кушайте на здоровье. Не обляпайтесь.
Ну так бы сразу и представились. А то я подумал что человек...
Вот Вам, голубчик образец разделения текста в Ипатьевсой летописи (оригинал, а не вторичный источник). Как видите, нет даже разделения слов.
А вот образец применения Вашего "СЯ". И опять таки НИКАКОГО разделения.
Так что хорошо почистите свою шапочку, что бы не тускнела. И большой привет Вашим коллегам подобного пошиба.
Ну таке ви скажете.Остается только надеяться, что в школе, описанной Странником, не проходит красной нитью тезис "Все вокруг - пацаки, а ты - КЫПЧАК !"
А звідки ж тоді беруться совки молодшого шкільного віку, з відповідними переконаннями і твердою життєвою позицією?
Визначте значення слів, і ви позбавите людство половини його непорозумінь.
Рене Декарт
Вот и используйте ПОЛТАВСКИЙ СТАНДАРТ. А свои измывательства над языком засуньте себе поглубже. Ти диви, яке цабе...Образили, бач ..
Ваші права у розділі
| Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення | |
| Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію |
 |
copyright © gorod.dp.ua. Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника. Про проєкт :: Реклама на сайті |
|
Bookmarks