Залишаючи поза увагою емоційний характер виступу президента, про що ми з вами довідалися у сухому осаді?
Зі слів пана Зеленського ми дізналися, що МИД РФ офіційно, нотою, запропонував обговорювати повернення українських моряків за умови визнання Україною законності російського над ними судочинства, а отже, опосередкованого, визнання законності окупації Криму. МЗС України дав на цю пропозицію цілком очікувану відповідь, що звільнення моряків має відбутися у відповідності до рішення Міжнародного трибуналу з морського права. Про цю відповідь пану Зеленському, за його словами, було невідомо, від дізнався про неї з інтернету. Це його дуже обурило. Ну просто дуже. І про своє обурення він вирішив повідомити всьому білому світу. Що він негайно і зробив у властивій йому емоційній манері з прямими звинуваченнями на адресу міністра закордонних справ.
Щоправда президент так і не повідомив нам, що саме його обурило найдужче – сам факт відповіді МЗС України, чи зміст тої відповіді? Різниця тут принципова. Бо якщо перше – то Клімкін, негідник отакий, проявив недисциплінованість. Але така службова недбалість навряд чи заслуговує на цілий президентський брифінг, можна було б обмежитися доганою. Без розголосу у ЗМІ.
Якщо ж у президента претензії саме до змісту відповіді МЗС, то це різко змінює справу. Бо тоді мова йде про зміну президентом офіційної позиції України в одному з найважливіших зовнішньополітичних питань, а саме – законність чи незаконність окупації Росією Криму.
Спробуємо розібратися.
ДІдусь прослухав виступ Зеленського кілька разів (ніяк не звикну до своєрідного стилю його публічних виступів) і готовий поділитися своїми висновками й оцінками:
- нападки на Клімкіна безпідставні. Той діяв цілком у межах своїх повноважень і повністю в інтересах України – відповідь МЗС України ні на йоту не відступає від нашої офіційної позиції. Про те, що Зеленський не бачив ноту-відповідь МЗС України – вірю. Але не вірю, що характер і зміст позиції України, викладені у ноті, були Зеленському невідомі. Вони були йому відомі, і заперечень раніше ніби не викликали. Чи може пан Зеленський вже змінив свою думку і вже визнає правомочність російських судів судити наших моряків, як злочинців? Коли змінив? Під чиїм впливом?
- від імені України говорить не лише президент. У міжнародних стосунках від імені України виступають і міністр закордонних справ, і навіть посли та рядові дипломати. Вони офіційно представляють державу за кордоном. Робота в них така – інтереси держави захищати. Президенту слід про це знати. Тим паче, що Клімкін не виходив за межі своїх повноважень і на прерогативи глави держави аж ніяк не зазіхав. І Конституції не порушував - дана МЗС відповідь цілком узгоджується і з Конституцією України. Де чорним по білому написано, що «Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною” (Розділ 1, Стаття 2).
.
- щодо ПАРЄ – так, тут можу із Зеленським навіть погодитися. Зеленському змінити рішення Меркель і Макрона було явно не під силу. Те рішення було вже прийняте. Чому і як було прийняте – свою версію, як можливий варіант, дід виклав у попередньому пості, в якому допустив, що то частина якоїсь негласної пакетної домовленості. І, до речі, ця версія учора отримала своє перше підтвердження - анонс Медведчука про скоре звільнення групи українських полонених. Якщо це дійсно так, тоді пазл починає складуватися: Меркель і Макрон свою частину пакетної угоди виконали й допустили РФ у ПАРЄ. Тепер черга за Хуйлом. Ось він і починає відпускати полонених, але подає це, звісно, як велику заслугу Медведчука. Щоб одним махом досягти дві цілі – і перед Меркель з Макроном зобов’язання формально дотримати, і кумові своєму перед виборами підсобити.
- водночас Москва має звільнити і українських моряків. І Москва ніби навіть не відмовляється. Але робити це планує у властивій їй блюзнірській формі - не на виконання Міжнародного трибуналу з морського права, як би мало бути. А навпаки - примушуючи Київ погодитися із законністю російсьої юрисдикції судити наших моряків, а фактично – ціною визняння законності окупації Росією Криму. Клімкін на це зреагував цілком очікувано, для нього це неприйнятно і нота-відповідь МЗС була мабуть складена у відповідному дусі. Бо це офіційна позиція України, яка додаткового узгодження з президентом не потребує.
Однак Зеленському, мабуть, відомо щось інше. Про що невідомо міністру, а тим паче небайдужим громадянам. Думка яких його не дуже цікавить, і взагалі виступ Зеленського на брифінгу сильно скидався на виправдовування перед кимось за кордоном: «Ето нє я! Я всьо знаю, будєм действовать, как договорились. Ето подчіньонниє перестаралісь, от я ім щас!». Ось він і влаштував Клімкіну привселюдну виволочку, після якої чемно попросив Хуйла «верните детей родителям».
Ось єдине, на мій погляд, більш-менш логічне пояснення цього аж занадто емоційного навіть для Зеленського виступу.
Бо якщо це не так, тоді виправдання сьогоднішньому брифінгу пану Зеленського просто не бачу. Адже він не лише привселюдно образив одного з вищих державних урядовців України, до того ж образив незаслужено і безпідствано. А ще й сам себе поставив у смішне положення – наївно купився на звичайну кремлівську розводку, покликану розсварити недосвідченого президента з професійним українським дипкорпусом.
Ну або став жертвою якогось інтригана із власного оточення. Котрий наябеднічав на Клімкіна, що той не уважає Зеленського та сам виступає від імені України. В общем, майстерно накрутив обідчивого й ревнивого Зеленського аж до состоянія невменяємості. Ну й той взбеленився та побіг скликати брифінг.
Дід, щоправда, не думає, що це звичайний емоційний зрив Зеленського, викликаний підвищеною образливістю. Більше скидається, що Зеленський отримав від когось сигнал із Кремля, що вже домовленого звільнення моряків не буде. І завтра Хуйло на запитання Трампа в Осаці відповість, що Київ сам винуватий, бо відхилив контструктивне предложеніе МИД РФ. Дізнавшись про це в Зеленського напевно стривожилися й вирішили швиденько виправдатися. А цапом-відбувайлом зробити Клімкіна.
Але тоді виникає серйозне запитання вже до самого Зеленського – шо проісходить? Позиція України змінилася? І пан президент Зеленський готовий пристати на умови Москви та визнати законність окупації Криму? Звільнення полонених – справа свята, погоджуюся. Але на яких умовах? Під час брифінгу ми відповіді на це питання так і не почули. Ми почули лише, що рецидівіст Клімкін - злосний нарушітєль Конституції. Але чи не готується зараз сам президент Зеленський порушити Конституцію в одній із найважливіших її частин? В ознаменуваніє, так сказать, 23-ї річниці її прийняття.
P.S. Постійні читачі в курсі, що дід взявся ретельно моніторити дії нової влади на зовнішньополітичному напрямку. І я, попри своє більш ніж скептичне до неї ставлення, намагаюся бути гранично об’єктивним. Не займаюся очернітєльством, не зловтішаюся з кожного ляпу чи проколу недосвідченого президента, а намагаюся стежити, аби він рухався у правильному напрямку й не робив заступів. Коли це робиться, так як треба, то я чесно визнаю – так усе робиться вірно, зауважень у діда нема. І фактично цілий перший місяць президентства у мене принципових претензій не виникало. Я навіть історію з ПАРЄ у провину Зеленському не поставив, хоча формально цей провал стався за його президентства. А ось сьогодні, після брифінгу Зеленського, у мене вперше виникли серйозні підстави запідозрити нову владу у намірах піти Хуйлу на поступки. Хай навіть із лучших побуждєній та заради святої мети – звільнення полонених. Підстав стверджувати, що це саме так у мене нема, є лише перші підозри. Але владі і такі підозри слід розвіювати якомога швидше і якомога переконливіше. Не перед Парижем, Берліном чи Москвою виправдовуватися треба, а перед власними громадянами. Котрі, так вже склалося історично, особливо не люблять, коли власть шось робить втіхаря.
Допис від KpoT
"Сказочный д...б"(с). В каком законе сказано, что отвечать на подобные ноты должен ПРЕЗИДЕНТ???
Вы хотите знать, КАК Климкин противоборствовал Зе! ???
Пока что всё, что он творит, в интересах Х.ЛА, а не Украины!!!
))
Spoiler: Про брифінг пана Зеленського
Ваші права у розділі
Bookmarks