| Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы |
![]() |
|
Думаю, що в цю тему.
Велика стаття А. Піонтковського про російсько-китайські відносини: https://www.svoboda.org/a/29323851.html
" Достаточно распространенным является убеждение в том, что ядерный потенциал России полностью нивелирует превосходство КНР на конвенциональном уровне. Это не так. Порог "неприемлемого ущерба" для Китая несравненно выше, чем для развитых постиндустриальных стран и России. Этот трудно формализуемый параметр является производным не от характеристик систем вооружений, а от цивилизационного типа общества, от ценности человеческой жизни в той или иной культуре. А так как ядерная стратегия – это больше чем наполовину психология, то преимущество в этом психологическом поединке может оказаться не у той стороны, которая обладает более совершенным ядерным арсеналом, а у той, чья культура более терпима к масштабным человеческим потерям.
Если в этом ракурсе взглянуть на потенциальный российско-китайский военный конфликт, то придется отказаться от иллюзорного представления о том, что угроза использования тактического ядерного оружия способна сдерживать превосходящие конвенциональные силы противника. Большая готовность к жертвам позволит китайской стороне повысить ставки в этом ядерном покере, ответив на угрозу применения тактического ядерного оружия на поле боя угрозой эскалации ядерного конфликта, например, до уровня обмена ударами ракет средней дальности по городам региона и так далее. Это перед Западом Владимир Путин может, шантажируя, трясти ядерными причиндалами, с Китаем такие приемы не проходят. "
Для нас - аргумент у дискусіях щодо відносно поширеної думки, нібито наявність ядерної зброї ( яку не слід було віддавати, або яку потрібно виробляти заново) може ( або могла) стримати росіян від агресивних дій. Очевидно, що росіяни можливі втрати і руйнування сприймають більш терпимо, або й зовсім байдуже. Особливо враховуючи, що ядерний конфлікт сприймався б як річ, яка може статись, а може - і ні. Тому наявність у нашої армії такої зброї не гарантувала б стримування, а лише призводила до великих витрат, а заодно проблем зі світовим співтовариством.
резюме: те, що пишуть на сараї, і те, що там лежить, можуть суттєво відрізнятися...
"Наша перемога настане тоді, коли українець, почувши російську мову, зрозуміє, що перед ним іноземець"
І.Фаріон
Я бесконечно уважаю чудовищный выбор моего народа (М.Жванецкий)
...Луганський фронт. Батальон АЙДАР
Контузія чи ПТСР.
Безсоння в ніч.
Контузія:
- це коли з подивом виявляєш, що забув слово. Ось знаєш його значення і слово це просте, але ж ні;
- не можеш згадати що ти вечеряв 20 хвилин тому, і згадуєш тільки дивлячись на помитий посуд;
- це коли після ранкової сигарети тремор в руках, як у алкоголіка, а ти не пив;
- це коли болить голова;
- це коли у тебе падає зір;
- це коли шумить у вухах;
- це коли лінійні нерівності перестали бути простими і логічними, але перетворилися в набір незрозумілих символів;
- це коли ти можеш просто залипнути на 2-3 секунди;
- це заїкання, яке може досить довго докучати...
ПТСР:
- це коли ти чужий в цивільному житті і свій серед армійців (але тільки бойових);
- це коли загострене почуття справедливості (найчастіше занадто);
- це коли уві сні ти виходиш на бойові;
- це коли уві сні відірвало праву руку по плече і уві сні ти думаєш: “- Блядь, потрібно було на САТі залишити петлю, а не розпускати. Встигну накласти до критичної крововтрати?” І прокидаєшся...;
- це коли вночі, в півсні рукою шукаєш автомат;
- це коли гірко і соромно на кладовищі біля могил;
- це коли не боїшся смерті, від слова зовсім. Але боїшся того, що її несе;
- це коли взагалі не дивишся нічого про війну, або тільки всюди шукаєш відео з твоїми і чужими боями;
- це коли йдеш від конфлікту, бо замість звичної бійки боїшся вбити мудака;
- це коли запах дизельного вихлопу від вантажівки давно розвіявся, а ти стоїш посеред людей і дивишся в свою пам’ять, де гуде Беха на якій вивозять 300-го і звучать знайомі голоси в ефірі;
- це коли ти не можеш нікому пояснити, що для тебе означають слова: “- Сьогодні в зоні проведення антитерористичної операції...”
- це коли ти в натовпі ловиш погляд і розумієш, що людина “наша” - АТОвець;
- це коли ти прокручуєш всі моменти з людьми яких не вдалося врятувати, і навіть коли розум тобі каже: “- Не, ну *****! Ну без шансів же було...” все одно болить в душі, і знову і знову прокручуєш “а якби ось так і так “;
- це коли ти розмовляєш з дружиною двічі загиблого Брата по зброї і намагаєшся їй довести, що він дійсно загинув, а вона не вірить в його смерть;
- це коли алкоголь не допомагає і не рятує, коли зриває запобіжний клапан і ти не плачеш, а виєш в подушку, тому що з могили ніхто не встане;
- це коли назва населених пунктів які раніше не знав, тепер ніколи не забудеш;
- це коли...
Людині, що не воювала не пояснити війну, точно так само, як сліпому не пояснити відчуття зеленого, як чоловікові не дано зрозуміти, що значить виносити і народити дитину.
У них просто немає необхідних органів почуттів.
Війну не можна розповісти або зрозуміти.
Її можна тільки пережити.
"Наша перемога настане тоді, коли українець, почувши російську мову, зрозуміє, що перед ним іноземець"
І.Фаріон
Выходите уже "из образа": уже даже детям понятно, что так как в вашем ролике - делят большие деньги с помощью вооружённых сторонами людей, поставленных в безвыходное положение.
А вы всё как пафос по старинке советской пытаетесь здесь это скормить..."Повсталый стэп"...
Cтеп тут вообще не при делах
ВИПИВ? ЗА КЕРМО!
| Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення | |
| Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію |
copyright © gorod.dp.ua. Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника. Про проєкт :: Реклама на сайті |
|
Bookmarks