| Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы |
![]() |
|
Думаю, що в цю тему.
Велика стаття А. Піонтковського про російсько-китайські відносини: https://www.svoboda.org/a/29323851.html
" Достаточно распространенным является убеждение в том, что ядерный потенциал России полностью нивелирует превосходство КНР на конвенциональном уровне. Это не так. Порог "неприемлемого ущерба" для Китая несравненно выше, чем для развитых постиндустриальных стран и России. Этот трудно формализуемый параметр является производным не от характеристик систем вооружений, а от цивилизационного типа общества, от ценности человеческой жизни в той или иной культуре. А так как ядерная стратегия – это больше чем наполовину психология, то преимущество в этом психологическом поединке может оказаться не у той стороны, которая обладает более совершенным ядерным арсеналом, а у той, чья культура более терпима к масштабным человеческим потерям.
Если в этом ракурсе взглянуть на потенциальный российско-китайский военный конфликт, то придется отказаться от иллюзорного представления о том, что угроза использования тактического ядерного оружия способна сдерживать превосходящие конвенциональные силы противника. Большая готовность к жертвам позволит китайской стороне повысить ставки в этом ядерном покере, ответив на угрозу применения тактического ядерного оружия на поле боя угрозой эскалации ядерного конфликта, например, до уровня обмена ударами ракет средней дальности по городам региона и так далее. Это перед Западом Владимир Путин может, шантажируя, трясти ядерными причиндалами, с Китаем такие приемы не проходят. "
Для нас - аргумент у дискусіях щодо відносно поширеної думки, нібито наявність ядерної зброї ( яку не слід було віддавати, або яку потрібно виробляти заново) може ( або могла) стримати росіян від агресивних дій. Очевидно, що росіяни можливі втрати і руйнування сприймають більш терпимо, або й зовсім байдуже. Особливо враховуючи, що ядерний конфлікт сприймався б як річ, яка може статись, а може - і ні. Тому наявність у нашої армії такої зброї не гарантувала б стримування, а лише призводила до великих витрат, а заодно проблем зі світовим співтовариством.
резюме: те, що пишуть на сараї, і те, що там лежить, можуть суттєво відрізнятися...
Ты с басом, Мишенька, сядь против альта. Я, прима, сяду против вторы; Тогда пойдет уж музыка не та: У нас запляшут лес и горы! (с)
Я бесконечно уважаю чудовищный выбор моего народа (М.Жванецкий)
...Луганський фронт. Батальон АЙДАР
Контузія чи ПТСР.
Безсоння в ніч.
Контузія:
- це коли з подивом виявляєш, що забув слово. Ось знаєш його значення і слово це просте, але ж ні;
- не можеш згадати що ти вечеряв 20 хвилин тому, і згадуєш тільки дивлячись на помитий посуд;
- це коли після ранкової сигарети тремор в руках, як у алкоголіка, а ти не пив;
- це коли болить голова;
- це коли у тебе падає зір;
- це коли шумить у вухах;
- це коли лінійні нерівності перестали бути простими і логічними, але перетворилися в набір незрозумілих символів;
- це коли ти можеш просто залипнути на 2-3 секунди;
- це заїкання, яке може досить довго докучати...
ПТСР:
- це коли ти чужий в цивільному житті і свій серед армійців (але тільки бойових);
- це коли загострене почуття справедливості (найчастіше занадто);
- це коли уві сні ти виходиш на бойові;
- це коли уві сні відірвало праву руку по плече і уві сні ти думаєш: “- Блядь, потрібно було на САТі залишити петлю, а не розпускати. Встигну накласти до критичної крововтрати?” І прокидаєшся...;
- це коли вночі, в півсні рукою шукаєш автомат;
- це коли гірко і соромно на кладовищі біля могил;
- це коли не боїшся смерті, від слова зовсім. Але боїшся того, що її несе;
- це коли взагалі не дивишся нічого про війну, або тільки всюди шукаєш відео з твоїми і чужими боями;
- це коли йдеш від конфлікту, бо замість звичної бійки боїшся вбити мудака;
- це коли запах дизельного вихлопу від вантажівки давно розвіявся, а ти стоїш посеред людей і дивишся в свою пам’ять, де гуде Беха на якій вивозять 300-го і звучать знайомі голоси в ефірі;
- це коли ти не можеш нікому пояснити, що для тебе означають слова: “- Сьогодні в зоні проведення антитерористичної операції...”
- це коли ти в натовпі ловиш погляд і розумієш, що людина “наша” - АТОвець;
- це коли ти прокручуєш всі моменти з людьми яких не вдалося врятувати, і навіть коли розум тобі каже: “- Не, ну *****! Ну без шансів же було...” все одно болить в душі, і знову і знову прокручуєш “а якби ось так і так “;
- це коли ти розмовляєш з дружиною двічі загиблого Брата по зброї і намагаєшся їй довести, що він дійсно загинув, а вона не вірить в його смерть;
- це коли алкоголь не допомагає і не рятує, коли зриває запобіжний клапан і ти не плачеш, а виєш в подушку, тому що з могили ніхто не встане;
- це коли назва населених пунктів які раніше не знав, тепер ніколи не забудеш;
- це коли...
Людині, що не воювала не пояснити війну, точно так само, як сліпому не пояснити відчуття зеленого, як чоловікові не дано зрозуміти, що значить виносити і народити дитину.
У них просто немає необхідних органів почуттів.
Війну не можна розповісти або зрозуміти.
Її можна тільки пережити.
Ты с басом, Мишенька, сядь против альта. Я, прима, сяду против вторы; Тогда пойдет уж музыка не та: У нас запляшут лес и горы! (с)
Выходите уже "из образа": уже даже детям понятно, что так как в вашем ролике - делят большие деньги с помощью вооружённых сторонами людей, поставленных в безвыходное положение.
А вы всё как пафос по старинке советской пытаетесь здесь это скормить..."Повсталый стэп"...
Cтеп тут вообще не при делах
ВИПИВ? ЗА КЕРМО!
| Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення | |
| Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію |
copyright © gorod.dp.ua. Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника. Про проєкт :: Реклама на сайті |
|
Bookmarks