Дмитро Гнап
2 год. ·
Переляканою і розгубленою зустріла влада третю річницю розстрілів на Майдані. Президент садами-городами пробирається на Інститутську, щоб покласти квіти. Клітки в центрі міста. Порошенко пояснює заходи безпеки: «Вилучено десятки стволів, гранати, бейсбольні біти, кастети, з якими провокатори збиралися «святкувати» третю річницю загибелі Героїв Небесної сотні», заспокоюючи швидше себе, ніж суспільство. Дивно, два роки тому, коли війна з росіянами була в самому розпалі, цих міфічних провокаторів в центрі Києва боялися менше. Насправді, з кожним роком, президенту і іншим діячам все нестерпніше дивитися в очі людям. Мало що зроблено. А за дещо з того, що робиться, можуть і відшмагати публічно. Тому Порошенко ховається від журналістів і відкладає велику прес-конференцію. Гройсман замість своєї прес-конференції, збирає посиденьки-побрехеньки з експертами. Аваков "офзерекордз" спілкується з блогерами. Граючи в імітацію відкритості. Імітація... Імітація стала другою натурою цих діячів. Імітація реформ. Імітація боротьби з корупцією. Тільки страх справжній. Страх втратити владу, яку отримали, більшою мірою, випадково. І за жодними клітками цей страх не сховаєш.



Поясняю. Я не сильн разбираюсь в количестве, и "дивизия" было сказано весьма образно. Я имею в виду дохера и больше, т.е. столько сколько надо. Без всяких проволочек типа узаканивания нужного решения. А главное психолгически. Продали "партию джевелинов" и никто не обязан говорить какую. Может 10, а может 10000. Рискнете напасть проверить сколько? 
Bookmarks