я вирізала маленькими ножицями кружечки на гардінах... скрізь, де дістала

і це була фактично моя єдина шкода. Мене залишали саму вже в 1,5 роки на годину-півтори. мама на підвіконня мене садила, накидала іграшок і бігла на роботу в сусідній будинок, з якого мене було видно (ми на 1 поверсі жили). Вигляне - сиджу на вікні)))) Як не сиджу - тре додому бігти

Згодом з малою сестрою лишали теж. Вона в ліжечку, я на підвіконні, поки мама на молочну кухню бігала. Тільки то вже був 7 поверх)) йде й дивиться вгору - сиджу, все гуд. Раз приходить, а в квартирі ревище: мала прокинулась, репетує, ну і я разом з нею ридаю))))
ТОму Нортик порівняно з моїм дитинством - просто гіпер опікується малечею)
Bookmarks