телеглядачу Спокойному з Дніпропетровщини не на його питання (оскільки він від двох (чи аж навіть від трьох!) людей почув конкретику про знищення мови) відповідає письменник, культуролог, професор. Доктор філологічних наук. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Професор Римського університету «Ла Сап'єнца», завідувачка кафедри україністики при Департаменті європейських та інтеркультурних студій (Секція славістики) на Факультеті літератури і філософії:
продовжуйте аплодувати носіям живога ізика.мова, яка потребує захисту, — не лише українська. А й російська. Той, хто по-справжньому не любить російської мови, міг би тільки порадіти: російська мова офіційно перетворюється на мову окупаційну, на мову політичних шулерів, совкових невігласів і проплаченого люмпена. Захист російської мови з боку політиків такого низького рівня — це глум над російською культурою.
Цей проект спрямований проти мови як чинника культури, як морального регулятора життя в суспільстві. Як і в радянські часи, мова перетворюється на інструмент пропаганди, індоктринації, маніпулятивних смислів. І результат цього явища один: російська мова ризикує знову стати інструментом дебілізації суспільства...
отой інтелектуальний викидень, про який йде мова у останньому абзаці цитати, часом не ваша родичка?А посеред Києва танцюють старенькі бабці з блаженними посмішками і татуйовані амбали розмахують плакатами «Я говорю по-русски». Як це сумно і принизливо — для незалежної України, але ж таки і для Росії, яка дбає не про те, щоб наукової продукції у світі російською мовою стало хоча б 0,2%, а про те, щоб найменш освічена частина пострадянського суспільства утвердила своє право назвати свою феню і свій мат «великим и могучим русским языком». Радянська деградація породила деградацію пострадянську. Історія — вкотре — пішла по колу.
А розумніші онуки цих бабць уже звіялись за кордон. І скрізь по Європі везуть із собою отриманий на цих теренах рівень освіти. Нещодавно я була свідком, як мої колеги-русисти мало не знепритомніли від російськомовної студентки з України. Вона твердо заявила, що української не знає і знати не хоче. Але прагне написати диплом із перекладу в компаративному руслі. Об’єкт перекладу вибрала дуже вдало: рецепт українського борщу в книжці «Русская кухня». І не зрозуміла, чому їй порадили піти вчитися в кулінарне училище...






Bookmarks