Почему мрут молодые мужики?

[израильский солдат]

А тут мова не йде про мільйони людей.



Можна посперечатись. По собі знаю - до місця бійки дуже важко йти, навіть коли вона у тебе не перша. Ноги самі хочуть втекти - хоча голова розуміє, що назад дороги немає.

Той, кого на бійню женуть силою - буде "розмазаний".

Хто піде "за компанію, з корєшами" - отримає свій "афганський синдром".

Хто знатиме, для чого він туди йде - або загине, або переможе. Й у цій темі мова саме про цих людей. Вони досі шукають свою війну.

где служил?

[Володимирович]

Человек должен... а должен ли? ...и кому?

Ну тут вже ціла ідеологія випливатиме. Зв'язок причин та наслідків. Якщо енергія у людині є - то вона обов'язково знайде свій вихід. Якщо енергії немає - то й вини на людині вже не залишається. Що з неї взяти?

Еволюція розвивається від меншої до більшої розумності, весь Всесвіт - від більшого хаосу до більшого порядку. Хто бажає про це посперечатись - то вже не зі мною. Кожен має право довести власним самознищенням свою неправоту. Причому "еволюційна смерть" - це коли вмирає й твоє тіло, й твоя справа, й не залишається нащадків, що передаватимуть генокод у майбутнє.

[Володимирович]

где служил?

в штабі. я кажу про бійки, які траплялись у "мирному житті".

[израильский солдат]

в штабі. я кажу про бійки, які траплялись у "мирному житті".

как то ты дружище слишком близко к сердцу принимаешь бийки у реальному житти. афганский синдром?

[Лентяй]

По собі знаю - до місця бійки дуже важко йти, навіть коли вона у тебе не перша.

да, есть такое дело) нормальная реакция нормального человека. А кто идет туда с радостью и предвкушением - тех, имхо, лечить надо... электричеством (с)

Той, кого на бійню женуть силою - буде "розмазаний".
Хто піде "за компанію, з корєшами" - отримає свій "афганський синдром"..

Не будьте так категоричны. В те же горячие точки шли и по призыву - и возвращались, пройдя все тяготы войны, с жаждой жизни в глазах. И отправлялись добровольцами, под влиянием патриотического воспитания и идеологической накачки - и ломались, столкнувшись с суровой действительностю.

[серый карп]

хм... а что не так с возрастом и весом? Ну мне тож 41 и вес в пределах 100-105 - но "двушка" каких-то особых напрягов не вызывает (понятное дело, не в режиме спринта), так, небольшую приятную усталость, не более)))) Имхо, если человек до означенного выше возраста не чурался регулярных физнагрузок и его 100 кг - это не необьятное брюхо при росте 175 см - то бояться ему нечего...

Просто если человек не бегает регулярно, но "знает" что пробежит... бывали случаи - кровь носом шла от самоуверенности. А возраст - не зря многие 40-ка летие не празднуют. Вроде считаешь себя - "ещё ого-го!", а пора уже поберечься. Ведь некоторые пытаются себе и окружающим доказать, что ты - не "сбитый лётчик".

[Володимирович]

можно научиться при желании.

в такому випадку - питання у наявності цього бажання.

Людина може сама в собі виховати якесь бажання? Я вважаю - так, може. Але за яких обставин людина "береться за себе"? Скажімо так - за обставин, які виходять за рамки "життєвої колії". Це - знов-таки ті самі "зламні часи", які бувають як для однієї людини, так й для людства в цілому.

І я вважаю, що ті самі "зламні часи" повинні були припасти на 90-ті. Те, що відбувалось у ті роки на планеті - це "консервація проблем". Й ми прекрасно знаємо, що відкривати бляшанки прийдеться.

Й той, хто немпридбав проблем у молодості - придбає їх у старості.

[израильский солдат]

в такому випадку - питання у наявності цього бажання.

Людина може сама в собі виховати якесь бажання? Я вважаю - так, може. Але за яких обставин людина "береться за себе"? Скажімо так - за обставин, які виходять за рамки "життєвої колії". Це - знов-таки ті самі "зламні часи", які бувають як для однієї людини, так й для людства в цілому.

І я вважаю, що ті самі "зламні часи" повинні були припасти на 90-ті. Те, що відбувалось у ті роки на планеті - це "консервація проблем". Й ми прекрасно знаємо, що відкривати бляшанки прийдеться.

Й той, хто немпридбав проблем у молодості - придбає їх у старості.

если нет такого желания. то также может и не быть желания воевать. и искать смысл своего существования. а люди мрут и в сытой европе. в Германии на рождество Анны Каренины под поезда кидаются тока шум стоит.

[Володимирович]

как то ты дружище слишком близко к сердцу принимаешь бийки у реальному житти. афганский синдром?

Усе в порядку з серцем. А бійки сприймаю погано тому, що п'яним у них встрягаю головним чином. Через що прийшлось "зав'язати" - бо після 30-ти це вже ні в які ворота не лізе.

Хоча є й ідеологічні причини. "Синдром 90-х" мабуть це.

[Володимирович]

Не будьте так категоричны. В те же горячие точки шли и по призыву - и возвращались, пройдя все тяготы войны, с жаждой жизни в глазах. И отправлялись добровольцами, под влиянием патриотического воспитания и идеологической накачки - и ломались, столкнувшись с суровой действительностю.

100%. Багато для кого патріотичне виховання нічого спільного не мало з вихованням волі й готовності до болі й смерті. Взагалі - готовності до реального життя.

[Володимирович]

если нет такого желания. то также может и не быть желания воевать. и искать смысл своего существования. а люди мрут и в сытой европе. в Германии на рождество Анны Каренины под поезда кидаются тока шум стоит.

А європейців мені давно шкода. Вони дивляться як чурки насолоджуються можливістю зубами вгризатись в європейський грунт - й заздрять, тому що у самих ні кігтів ні зубів не залишилось. А без цього - життя на смак приторне. Шлях один - під потяг. Або - на гіпноз. Вимкнути свідомість раз й назавжди.

Тільки це - не наш шлях!

[израильский солдат]

А європейців мені давно шкода. Вони дивляться як чурки насолоджуються можливістю зубами вгризатись в європейський грунт - й заздрять, тому що у самих ні кігтів ні зубів не залишилось. А без цього - життя на смак приторне. Шлях один - під потяг. Або - на гіпноз. Вимкнути свідомість раз й назавжди.

Тільки це - не наш шлях!

я ж и говорю. кайфовать надо. здесь и сейчас. а не изводить себя мыслями о вечном.

[Лентяй]

Просто если человек не бегает регулярно, но "знает" что пробежит... бывали случаи - кровь носом шла от самоуверенности. А возраст - не зря многие 40-ка летие не празднуют. Вроде считаешь себя - "ещё ого-го!", а пора уже поберечься. Ведь некоторые пытаются себе и окружающим доказать, что ты - не "сбитый лётчик".

Ну, тут у кого как с мозгами)))))))))) Надо просто адекватно оценивать и себя и ситуацию... Кто видит только две крайности - "еще ого-го" и "сбитый летчик", тот просто программирует себя на неприятности, имхо.

Когда моему сыну захотелось позаниматься боксом года три-четыре тому назад, я пошел с ним за компанию на тренировки (группа была смешанной по возрасту). Тягаться в кондициях с 16-20 летними парнями было очень тяжело и у меня тогда чуть ли не депрессия случилась, ггггггг - здоровый крепкий мужик 37 лет и на тебе, такой слабак, оказывается.... А потом посмотрел на ситуацию с другой стороны - да, тяжело, но я по мере сил справляюсь и тренируюсь почти наравне с теми, кто на 20 лет моложе. Попустило))))))) Понял, что не надо ничего доказывать, достаточно просто понимания, что ты честно делаешь то, что можешь здесь и сейчас)))

[Володимирович]

я ж и говорю. кайфовать надо. здесь и сейчас. а не изводить себя мыслями о вечном.

Ну так, звичайно! Сидіти й "втикать" у філософію - не про це навіть мова.

Мова про те, що людина може не здогадуватись, що доля завжди у неї за спиною. Й те, чого вдалось уникнути колись - усе одно прийдеться пройти. Й з роками це відчуття усе гостріше для тих, хто на війні мав більше здобути, ніж втратити. Навіть кайф у цьому випадку - поняття широко розтяжне.

Один мій товариш отримав від життя все - "Мерседес", дружину й коханок, дітей, квартири у Києві, Криму й будинок у Дніпропетровську. Але його у 24 роки не просто закодували - його по фотографії заворожили таємно від алкоголю. Він так само рвався у бій - хоча ніяких фізичних даних не мав. Енергію перенаправили - й він натверезняк став "шибайголовою". Тільки - тоді коли треба. Тут вже звичайно містика - але я реально знаю й такий "щасливий випадок". Тепер чувак реально задоволений усім - хоча повторюсь: був період, коли усі думали що він ось-ось загнеться.

Одне тільки зазначу - ніхто не знає, що на нього чекає у майбутньому.

[израильский солдат]

ясно. фаталист.

[Володимирович]

ясно. фаталист.

ппц. за тиждень вдруге це про себе чую. З чого б це?

[израильский солдат]

ппц. за тиждень вдруге це про себе чую. З чого б це?

ну так перечитай внимательно что ты пишешь)

[on-off]

думаю, тема закончится - в их смертях виноваты женщины..не иначе.

Я думал, по старой днепропетровской традиции, - евреи, как обычно...

[Володимирович]

ну так перечитай внимательно что ты пишешь)

Ні, ну а якщо я скажу що тепло ніколи не переходить від холодного тіла до гарячого - я теж фаталіст?

Інколи ми дійсно бачимо наслідки, не знаючи їхньої причини. Але причина усе одно є.

Усе, чого не роблять "нефаталісти" - не зв'язують у систему схожі випадки, якщо немає явних доказів однаковості їхніх причин.

А в усьому іншому - логіка в усіх однакова.

[израильский солдат]

Ні, ну а якщо я скажу що тепло ніколи не переходить від холодного тіла до гарячого - я теж фаталіст?

Інколи ми дійсно бачимо наслідки, не знаючи їхньої причини. Але причина усе одно є.

Усе, чого не роблять "нефаталісти" - не зв'язують у систему схожі випадки, якщо немає явних доказів однаковості їхніх причин.

А в усьому іншому - логіка в усіх однакова.

я не вижу у тебя никакой системы. а так. каждый верит в то что ему нравится. и по этой вере каждому достанется сполна.