Леонід Данилович просив передати.

Заповіт

Як умру, то поховайте
мене на „Южмаші” –
щоб ніколи не нюхати
тюремні параші!

Піклувався о народі –
Добре щоб жилося,
За рахунок різних фондів
Виростив волосся.

Посилав я, ***, не вперше
„Орлів”, що покруче,
на усяких „абарзєвших” –
хай ревуть ревуче!

Любила мене Вкраїна
Двічі обирала,
Та прийшла лиха година –
І мене дістала!

Зацькували, паразити,
Воріженьки кляті!
Що мені тепер робити?!
Хіба що вмирати...

Хай Марчук бере лопату,
Медведчук – сокиру
А Тигіпко – екскаватор
Та риють могилу.

Обережно покладайте
Мене в домовину,
На шматки не розривайте,
Як того грузина.

А все тіло загорніте
В плівки від майора,
Та під ноги положіте
Пана прокурора.

А на грудях намалюйте
Від гітари деку,
Кравченка поставте поруч –
Дбати про безпеку.

А на сраці зав”яжіте
Червоного банта –
Не забуде Україна
Такого гаранта!