Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы
Сторінка 1 з 15 1234567891011 ... ОстанняОстання
Всього знайдено 282, показано з 1 по 20.

Тема: 29.01 ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ

  1. #1
    Аватар для Dzhmil
    Реєстрація
    04 грудень 2002
    Звідки Ви
    Sicheslav City
    Дописів
    7 596

    Типово 29.01 ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ

    29 січня в Україні відзначається День пам'яті Героїв Крут.
    http://gorod.dp.ua/forum/viewtopic.php?p=178606#178606
    Для українців це Свято Української Зброї на пошану тих 300 юнаків, що в січні 1918 року стали на захист рідної землі проти озвірілих більшовицьких банд.

    29 січня 2005 року, в суботу, в Січеславі (Дніпропетровськ) о 10:30 відбудеться маніфестація за приводом цієї дати. Місце проведення мітинґу - Площа Лєніна, затім - піша хода до Історичного Музею, де відбудеться другий мітинґ. Також відбудеться зустріч із ветеранами Визвольних Змагань, вояками УПА.

  2. #2
    Аватар для Dzhmil
    Реєстрація
    04 грудень 2002
    Звідки Ви
    Sicheslav City
    Дописів
    7 596

    Типово 29.01 ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ

    ПОНАД ВСЕ ВОНИ ЛЮБИЛИ СВIЙ КОХАНИЙ КРАЙ


    На Аскольдовiй могилi
    Поховали їх
    Тридцять мучнiв-українцiв,
    Славних, молодих...
    На Аскольдовiй могилi
    Український цвiт!
    По кривавiй по дорозi
    Нам iти у свiт.
    На кого посмiла знятись
    Зрадника рука?
    Квiтне сонце, ігра вітер
    i Днiпро-рiка...
    На кого завзявся Каїн?
    Боже, покарай!
    Понад все вони любили
    Свiй коханий край.
    Вмерли в Новiм Заповiтi
    З славою святих.
    На Аскольдовiй могилi
    Поховали їх.
    1918 р.
    (c) Павло Тичина

    Історія боротьби Російської метрополії із своїми окраїнами сповнена кривавими трагічними епізодами. Бій біля маленької залізничної станції Крути – з того ж ряду. Офіційні совєтські історики трактували його як цілковиту беззастережну перемогу більшовиків над українськими гайдамаками. Відомий український письменник і журналіст Ярослав Галан зневажливо назвав героїв Крут "геройчиками, паничами, поповичами", обдуреною націоналістами молоддю, що служила у війську контрреволюційної Центральної Ради.
    Проте незалежні від совєтської влади дослідники, багато з яких виемігрували на Захід, характеризували цей бій як незабутній внесок у боротьбу за волю і демократію, як урок безприкладної відданости Батьківщині.
    Ми спробували відтворити картину подій, що відбулися багато років тому, за порізненими матеріалами, скупими спогадами небагатьох, що вціліли у бою.
    19 березня 1918 року Київ хоронив оборонців Української держави – студентів і гімназистів. Їх було лише тридцятеро з тих трьох сотен, що пали у нерівній битві 27-29 січня 1918 року під станцією Крути, заставляючи більшовикам шлях на українську столицю. Хоронили студентів Київського Університету св. Володимира Поповича, Шульгина, Божко-Божинського, Андрієва, Дмитренка; студентів Українського народного університету Пурина, Шерстяка, Омельченка, Борзенка-Конопчука, Головащука, Чижова, Сірика; гімназистів Соколовського, Тарновського, Ганцевича, Гнаткевича, Пинського та інших, чиї прізвища ще й досі не відомі.
    У грудні 1917 р. більшовицький уряд розпочав війну проти Української народної республіки. Причин цієї війни було більш ніж достатньо. На словах визнаючи право нації на самовизначення, комуністи вважали за необхідне підштовхнути "світову революцію", поширюючи свою владу на сусідні народи. Крім того, виснажена війною і революцією Росія залишилася без харчів і коштів на їх закупівлю. Тому, якщо з тимчасовою втратою Польщі, Прибалтики, Фінляндії більшовики ще могли змиритися, то "віддати" хлібородну Україну голодна совєтська Росія ніяк не могла.
    Совнарком висунув Українському урядові ультиматум, наперед знаючи, що українська сторона буде не в змозі його виконати. А відтак загони більшовиків під загальним командуванням В.Антонова-Овсієнка* почали наступ на українські землі. Центральна Рада, переважну частину якої складали представники соціалістичних фракцїї, не була готовою до війни з "братньою" Совєтською Росією. Українська армія, за винятком кількох ненадійних полків "вільного козацтва", фактично не існувала. Тому більшовики без перепон один за другим захоплювали українські міста.
    Згодом історики війни назвали цю війну "ешелонною", оскільки більшовицьк війська на потягах безперешкодно просувалися залізницею від одного населеного пункта до іншого, захоплюючи все більшу територію. Аби їх затримати вистачало пошкодити залізничний шлях. 9 січня 1918 року захоплено було Катеринослав, а вже 10 січня Харків, 19 січня Полтаву. Загони волонтерів-гайдамаків практично не чинили більшовикам жодного спротиву. Так, під час захоплення Полтави загинула лише одна людина. Після здобуття Бахмачу для більшовицьких загонів було відкрито шлях на Крути, Ніжин і далі – на Київ.
    Вузлову станцію Крути було доручено обороняти куреню курсантів першої Юнацької Школи ім. Б.Хмельницького. Більшість з них навчалися військової справи лише кілька місяців. "Мене охоплювали жалощі, – писав згодом командир курсантів Гончаренко, – коли молодий цвіт нашо армії – курсантів – кидали у практично безнадійну ситуацію, тоді як серед шаленої анархії десятки тисяч озброєного, загартованого у боях воїнства безтурботно демобілізувалося, їх не змогли заздалегідь організувати. Тепер лише жменьки ідейних молодиків встали до боротьби за рідний край".
    Курсанти чекали на підкріплення. Вранці 27 січня до них з Києва дісталася сотня допоміжного студентського куреню. Це була єдина допомога, яку міг надати оборонцям Крут український уряд. Сотня складалася з 115-130 студентів та учнів київських гімназій. Це були добровольці, що відгукнулися на заклик Центральної Ради встати до оборони Києва. "Бійці" сотні пройшли лише семиденний військовий вишкіл, у боях ще участи не брали. Підкріплення, звичайно, мізерне, але і йому були раді захисники Крут. "Повідомлення про прибуття студентської сотні, – свідчить Гончаренко, – поширилося серед курсантів як блискавка, а враження, що викликав їхній приїзд, було таким, ніби приїхала ціла дивізія. Завдяки такому цінному у бою завжди вирішальному "підняттю бойового духу", вдалося затримати наступ Муравйова примусити його до затяжної боротьби".
    На Крути рушили червоні загони М.Муравйова, Р.Берзіна і Вацетиса, що нараховували кілька тисяч колишніх солдатів-фронтовиків і матросів Балтійського флоту. Проти них утримували оборону 500 курсантів з 18 кулеметами, 20 офіцерів і студентська сотня. Останній Гончаренко виділив найбільш безпечну ділянку оборони, побоюючися паніки у лавах необстріляних ще студентів та гімназистів.
    Вранці 27 січня більшовики знову розпочали наступ. Вони йшли "зімкненими колонами, як на парад ", очевидно, розраховуючи, що курсанти вже полишили станцію. Зустрінуті вогнем, червоногвардійці продовжували штурм Крутів протягом цілого дня, наступаючи спочатку на лівий, а потім на правий фланги оборонців. Незважаючи на те, що опівдні курсантам з Києва привезли ще одну гармату (її поставили у центр оборони прямо на залізничничний шлях), сили їхні було вже вичерпано. Надвечір командир курсантів увів до бою свій останній резерв. "У багато раз в переважаюча сила супротивника означала для нас смертний вирок, – писав Гончаренко, – тільки слабкий темп його наступу надав нам можливости продовжувати бій до 9-й години вечора, коли настала темна туманна ніч".
    Увечері 27 січня надійшло повідомлення про те, що у тилу у курсантів повстав і перейшов на бік більшовиків український полк ім. Т.Шевченка. Це загрожувало оборонцям Крутів оточенням і позбавляло оборону станції останнього сенсу. Тому за наказом командира під захистом темряви, українські бійці відступили у напрямку Києва. У бою під Крутами вони втратили загиблими 270 курсантів і 30 бійців студентської сотні.
    Під час нічного відступу сталася трагедія з одним із загонів студентсько сотні. 30 студентів і гімназистів на чолі з сотником Омельченком, відступаючи, вирішили скоротити шлях, пішли прямо на вогні станції, де були захоплені у полон червоногвардійцями, що перейшли у наступ. Всіх захоплених розстріляли з жорстокістю, від якої почувалися ніяково навіть деякі більшовики.
    Так, комуніст С.Моїсєєв писав: "На ст. Круты были захвачены в плен около 20 гайдамаков, среди которых было много гимназистов лет по 17-18, которых вывезли за станцию и стали расстреливать... Был возмутительный случай, когда один юноша убежал от этого места, но его нагнали и привезли к прежнему месту в одном белье и расстреляли".
    Інший більшовик Ю.Лапідус свідчив: "На ст. Круты было взято 24 человека гайдамаков, большинство было студентов, один из них прапорщик. Их без допроса красногвардейцы хотели расстрелять. Я случайно был там. При мне раздался выстрел, и я увидел, как упал с раскроенным черепом и вывалившимися мозгами офицер. Нам едва удалось уговорить красногвардейцев не расстреливать их. Их ввели в вагон и поставили караул. На следующий день, когда мы отъезжали поездом от ст. Круты, поезд по дороге остановился по приказанию Егорова, и из вагона были выведены все задержанные, и в 800 шагах от поезда их расстреляли разрывными пулями. Я подошел к убитым, затем подошел к Егорову и спросил, почему их расстреляли. Егоров, покуривая папироску и улыбаясь, ответил, что разрешил он красногвардейцам, потому что они настаивали на этом. Одного гайдамака, убежавшего от красногвардейцев в деревню за 4 версты, по дороге сбросившего с себя одежду, красногвардейцы вытащили из-под печи в одной избе, куда он скрылся, избили и, приведя к месту, где были расстреляны другие, красногвардейцы расстреляли его".
    Січень 1918 р. Громадянська війна у колишній Російській імперії ще, по суті, не починалася. Звідки ж узялася така жорстокість у червоногвардійців, що йшли "освобождать мировой пролетариат"? Та й командири їхні – вищезгаданий А. Єгоров (пізніше Маршал Совєтського Союзу, відомий герой громадянської війни), М.Муравйов – милосердям не грішили. Так, перед боєм за Крути М.Муравйов, надихаючи своїх бійців, говорив: "Что касается ваших нужд, то после взятия Киева вы всем будете довольны. Идите в Киев и берите его. Все ваше. Жалеть киевских жителей нечего. Они терпели гайдамаков - пусть узнают нас и получат возмездие. Никакой жалости к ним. Кровью заплатят они нам. Если нужно, то камня на камне не оставим". За свідченням очевидців, промову цю червоногвардійці зустріли схвальними вигуками. Не дивно, що вони з таким поспіхом рвалися до Києва, інших українських міст і жорстоко розправлялися з тими, хто намагався їх затримати.
    Курсанти та студенти, змагаючись під Крутами, на кілька днів відтягнули загарбання більшовиками Києва (відступаючи, українські частини серйозно пошкодили залізницю на відтинку Крути-Київ, що особливо сильно затримало просування червоногвардійців). Але попри все, Київ було захоплено військом М.Муравйова 9 лютого 1918 р. Червоний командир виконав дане своїм бійцям слово. У місті було розстріляно більше 5 тисяч прихильників Центрально Ради, а також представників "ескплуататорських класів": офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів та інших "ворогів революції". Згодом Муравйов, звітуючись у Москву, вихвалявся, що він вилучив у заможних громадян Києва багатомільйонну "контрибуцію".
    Правління більшовиків в Украін взимку 1918 р. було нетривалим. З заходу наступали німці. Червоногвардійські загони, будучи, по суті , бандами добре озброєних грабіжників та вбивць, протистояти регулярній армії були не в змозі і квапливо забиралися геть. Вже 1 березня 1918 р. у звільненому від більшовиків Києві було створено комітет по розшуку тіл загиблих під Крутами, його очолив учасник бою студент С.Король. Було заготовлено 200 трун, одначе випало розшукати лише 28 трупів тих студентів та гімназистів, що були розстрілян більшовиками після бою. Член комітету учасник бою під Крутами Л.Лукашевич згадував: "Майже всі , кого взято у полон, були по-звірячому скаліченими під час розстрілу. Трупи були з розтрощеними головами, вибитими зубами, деякі - з виколотими очима. Декілька трупів взагалі не вдалося упізнати, до тако міри їх було знівечено. Одного з неідентифікованих упізнала у Києві його мати за монограмою на сорочці".
    Більшу частину знайдених останків було поховано у Києві на Аскольдовій могилі. У похоронній процесії, організованій за рахунок Центральної Ради, взяло участь багато тисяч киян. Виступаючи на жалобній церемонії, перший президент України Михайло Грушевський сказав: "Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, Вітчизна береже про них вдячну пам'ять на віки вічні".
    Багато українців дійсно зберегли пам'ять про загиблих під Крутами. Подвигу юних патріотів присвячувалися художні твори, на їх честь складалися народні пісні. Що ж стосується офіційної влади СССР, то вона, природньо, огортала ці події завісою мовчання. На могилі загиблих студентів гімназистів не було навіть хреста (його було встановлено лише у 1991 р.), а підручники з історії повідомляли, що під Крутами в січні 1918 р. відбувалися запеклі бої червоногвардійців з "добірними формуваннями Центральної Ради".

    ----------------------------------------------------------------------------
    * Про істинний характер того "братерського визволення України" писав Лєнін у листi до С.Орджонiкiдзе, надзвичайного емiсара ЦК РКП по боротьбi з патрiотичними силами України. Усвідомлюючи загарбницький характер чергового московського нашестя, більшовицька влада намагалася надати йому ... українського обличчя, переробивши прізвища своїх ватажків на український лад:
    Негайна евакуацiя хлiба i металiв на схiд, органiзацiя пiдривних груп... рiшуче i беззастережне перелицювання на український лад наших військових частин, що на Українi, таке тепер завдання. Треба заборонити Антонову називати себе Антоновим-Овсiєнком, вiн повинен називатися просто Овсiєнком. Те ж саме треба сказати про Муравйова (якщо вiн залишиться на посту) та iнших.
    (Нариси iсторiї КП України, К.,1961, с.217-21

    М.Грушевський подає такі подробиці:
    "Большевицький "главнокомандующий революционной армией" Муравйов, як писалось ("К.Мысль", ч. 17), потім хваливсь в Одесі сим як особливим подвигом: "Революционная месть заставила нас быть беспощадными. Я велел артиллерии бить по самым высоким и богатым дворцам, по церквям, попам, монахам... Я зажег снарядами огромный дом Грушевского, то он в течение трех суток горел как яркий костер. Сотни офицеров и юнкеров били беспощадно убиты" і т.д. Домовий комітет Папьківського, в завідуванні котрого був цей дім, пише в записці міністерству внутрішніх справ, на потвердження того, що дім був дійсно знищений умисно: "Подтверждением зтого факта служит то обстоятельство, что парламентеру, посланному от жильцов дома к стрелявшему с железнодорожних путей большевистскому поезду, на просьбу прекратить обстрел уже горящего дома с тем, чтобы дать возможность вывести стариков и детей и спасти хотя бы часть имущества, бывший в поезде матрос, командовавший артиллерией, сообщил, что уничтожение этого дома производится согласно диспозиции, почему он отклоняет просьбу о прекращении обстрела и категорически заявляет, что дом будет разрушен и сожжен до основания, после чего обстрел действительно продолжался непрерывно не менее двух часов, вследствие чего жильцы лишены были всякой возможности спасать свои вещи из тех квартир, которые загорелись спустя некоторое время"
    (Там само. - С.5-6)

  3. #3
    Аватар для Dzhmil
    Реєстрація
    04 грудень 2002
    Звідки Ви
    Sicheslav City
    Дописів
    7 596

    Типово

    ...Кажуть, вони були не Герої, вони були жертви. Жертви невдалої, короткозорої політики державних мужів, що взялися за кормило влади, не маючи до того ніяких здібностей. І 29 Січня – це не Свято Української Зброї, а в кращому випадку прикре нагадування нащадкам, як не треба влаштовувати захист Рідної Держави.
    Але вони не є жертвами.
    300 наших українських юнаків-добровольців, вчорашніх гімназистів і студентів, що пали смертю Героїв, закривши своїми грудьми золотоверхий Київ і всю Україну... Що рушило їх у крутянський сніг під кулі і багнети лютого безжального ворога, п’яного більшовицького бидла, що перлося з Півночі встановлювати свій „новий світ” на наших землях? Чи хто платив їм, чи хто примушував під острахом військового трибуналу? Ні, нічого такого не було. А що ж було?
    А була – нестямна Любов до Рідної Землі, до нашої милої Неньки-України. І вони пішли в цей свій перший і останній бій, прекрасно розуміючи, що не повернуться назад, але для них назад дороги не існувало. Вони – перші паростки пробудженої Нації. Тієї Нації, що здрігнулась, узнавши про їхній подвиг, здрігнулась і засоромилась сама себе, бо Нація сиділа по теплих хатах, коли ці молоді лицарі падали в скривавлений сніг. Засоромилась, бо справдилися слова Кобзаря: один козак на тисячу свинопасів! І вже від того далекого зимового дня 1918 року розпочався довгий-предовгий шлях боротьби і горіння, смертей і перемог, шлях до Української Самостійної Соборної Держави, шлях, що не закінчений ще й досі. „Життя має всього лише дві форми – горіння і гниття!” – сказав Степан Бандера ввічі Варшавському судові, який прирік його на смерть. Він висловив те, що не встигли висловити юнаки, які впали під Крутами, але вони підписались під цими словами власною кров’ю.
    Я згадував Крутянців бентежними листопадовами днями 2004 року, коли студенти й школяри вийшли на майдани, щоби знову, як і 1918 року захистити нашу Неньку від банди чужинців. Тоді в Києві стояв московський ЗМОП, і не було ніякої певності, що завтра або вже ось зараз у ці молоді серця не вцілять кулі окупантів і місцевих запроданців. Тому, мабуть, представники старшого покоління стояли осторонь, по хідниках, не наважуючись приєднатись до бурхливого натовпу, що рушив вулицями. Але хто платив „помаранчевій” молоді, як про те істерично волають програвші українофоби? Хто примушував виходити на вулиці? Ніхто! Вони вийшли, бо в їхні серця стукав попіл Крут, навіть, якщо вони того й не усвідомлювали. Тому я вважаю День 29 січня Святом, нашим Святом, справжнім Святом Захисника Вітчизни, а не той вигаданий більшовицькою пропагандою незрозумілий брехливий день 23 лютого, який коляборантський уряд Кучми&Со прагнув нав’язати нам.
    Тому я вірю в нашу Націю і є гордим через те, що належу до саме такої Нації.
    Нації, в якій були Герої Крут.

  4. #4
    Аватар для Dzhmil
    Реєстрація
    04 грудень 2002
    Звідки Ви
    Sicheslav City
    Дописів
    7 596

    Типово

    ...Кажуть, вони були не Герої, вони були жертви. Жертви невдалої, короткозорої політики державних мужів, що взялися за кормило влади, не маючи до того ніяких здібностей. І 29 Січня – це не Свято Української Зброї, а в кращому випадку прикре нагадування нащадкам, як не треба влаштовувати захист Рідної Держави.
    Але вони не є жертвами.
    300 наших українських юнаків-добровольців, вчорашніх гімназистів і студентів, що пали смертю Героїв, закривши своїми грудьми золотоверхий Київ і всю Україну... Що рушило їх у крутянський сніг під кулі і багнети лютого безжального ворога, п’яного більшовицького бидла, що перлося з Півночі встановлювати свій „новий світ” на наших землях? Чи хто платив їм, чи хто примушував під острахом військового трибуналу? Ні, нічого такого не було. А що ж було?
    А була – нестямна Любов до Рідної Землі, до нашої милої Неньки-України. І вони пішли в цей свій перший і останній бій, прекрасно розуміючи, що не повернуться назад, але для них назад дороги не існувало. Вони – перші паростки пробудженої Нації. Тієї Нації, що здрігнулась, узнавши про їхній подвиг, здрігнулась і засоромилась сама себе, бо Нація сиділа по теплих хатах, коли ці молоді лицарі падали в скривавлений сніг. Засоромилась, бо справдилися слова Кобзаря: один козак на тисячу свинопасів! І вже від того далекого зимового дня 1918 року розпочався довгий-предовгий шлях боротьби і горіння, смертей і перемог, шлях до Української Самостійної Соборної Держави, шлях, що не закінчений ще й досі. „Життя має всього лише дві форми – горіння і гниття!” – сказав Степан Бандера ввічі Варшавському судові, який прирік його на смерть. Він висловив те, що не встигли висловити юнаки, які впали під Крутами, але вони підписались під цими словами власною кров’ю.
    Я згадував Крутянців бентежними листопадовами днями 2004 року, коли студенти й школяри вийшли на майдани, щоби знову, як і 1918 року захистити нашу Неньку від банди чужинців. Тоді в Києві стояв московський ЗМОП, і не було ніякої певності, що завтра або вже ось зараз у ці молоді серця не вцілять кулі окупантів і місцевих запроданців. Тому, мабуть, представники старшого покоління стояли осторонь, по хідниках, не наважуючись приєднатись до бурхливого натовпу, що рушив вулицями. Але хто платив „помаранчевій” молоді, як про те істерично волають програвші українофоби? Хто примушував виходити на вулиці? Ніхто! Вони вийшли, бо в їхні серця стукав попіл Крут, навіть, якщо вони того й не усвідомлювали. Тому я вважаю День 29 січня Святом, нашим Святом, справжнім Святом Захисника Вітчизни, а не той вигаданий більшовицькою пропагандою незрозумілий брехливий день 23 лютого, який коляборантський уряд Кучми&Со прагнув нав’язати нам.
    Тому я вірю в нашу Націю і є гордим через те, що належу до саме такої Нації.
    Нації, в якій були Герої Крут.

  5. #5
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Я також не розумiю, чого ми повиннi святкувати 23 лютого. 29 ciчня, на мою думку, бiльш подходить до святкування Дня захисника Вiтчизни.
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  6. #6
    Аватар для Dzhmil
    Реєстрація
    04 грудень 2002
    Звідки Ви
    Sicheslav City
    Дописів
    7 596

    Типово

    УВАГА!
    Заходи, присвячені Пам'яті Героїв Крут, розпочнуться не біля пам'ятника Лєніну, а біля пам'ятника молодому Шевченку на вул. Лєніна (блін, усюди цей придурок! ) Так що прямуйте туди!

    Харальде, приєднуйся!

  7. #7
    Аватар для Dzhmil
    Реєстрація
    04 грудень 2002
    Звідки Ви
    Sicheslav City
    Дописів
    7 596

    Типово

    УВАГА!
    Заходи, присвячені Пам'яті Героїв Крут, розпочнуться не біля пам'ятника Лєніну, а біля пам'ятника молодому Шевченку на вул. Лєніна (блін, усюди цей придурок! ) 29 січня в суботу о 10:30. Так що прямуйте туди!

  8. #8
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Dzhmil, я з задоволенням би приєднався, але я зараз дуже далеко Та я вшаную загиблих хлопцiв вдома. Вони не жертви, жертва – то щось таке несвiдоме, як вiвця, яку на вiвтарi рiжуть, а вона не розумiє, що дiється. А вони – Герої, бо пiшли на смерть свiдомо. Гадаєш, вони не розумiли, що реально не зможуть нiчого зробити? Ще й як розумiли, але вони не могли не спробувати хоч щось зробити, не стали ховатися перед червоною нелюддю.
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  9. #9
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Украина чтит память Героев Крут

    Корреспондент.net
    29 Января 2005, 16:37

    В субботу, 29 января, в Киеве прошла церемония возложения цветов к монументу погибшим Героям Крут, передает Интерфакс-Украина.



    Церемония состоялась на Аскольдовой могиле при участии исполняющей обязанности премьер-министра Украины Юлии Тмошенко, государственного секретаря Украины Александра Зинченко и мэра Киева Александра Омельченко.

    В этот день - 29 января 1918 года на железнодорожной станции Круты 300 студентов, гимназистов и курсантов приняли неравный бой с многотысячной армией Михаила Муравьева. Ценой собственной жизни они перекрыли большевикам путь к столице Украины. Позже, 19 марта 1919 года, на Аскольдовой могиле были перезахоронены тела юных героев.

    В церемонии также принимали участие и. о. министра обороны Александр Кузьмук, представители Кабинета министров, народные депутаты, представители столичной администрации.

    Позднее Юлия Тимошенко сказала журналистам: "В этот день хочется говорить о том, что каждая капля крови, которая была пролита этими юношами, она была оправдана всей историей".

    "Сейчас мы получили уникальную возможность доказать, что все герои, которые послужили Украине, положили свою жизнь за Украину - это было не зря, потому что Украина возрождается, она встает с колен, она даст своим людям наилучший уровень жизни, на который мы только способны", - сказала, она, добавив, этому будет подчинена и программа деятельности правительства и каждый день работы Кабинета министров.

    "Главное, с чем мы идем в правительство, с чем мы идем к власти - это честь, справедливость по отношению к каждому человеку, который избрал на этих выборах свою свободу".

    Накануне с обращением к украинскому народу по случаю Дня памяти Героев Крут обратился Президент.

    "Мы склоняем голову перед героями, которые отдалили свои жизни за свободную Украину 29 января 1918 года. Триста студентов пошли на верную смерть, став на защиту Родины возле полесского села Круты в неравной битве с многочисленной армией, которая напала на Украинскую Народную Республику. Это героическое и вместе с тем трагическое событие знаменовало начало новой эпохи национального пробуждения украинцев, осознания нашего права жить на собственной земле и святой обязанности - охранять ее", - заявил украинский лидер. "Понад усе вони любили свій коханий край", - напомнил он слова Павла Тычины.

    "Показательно, что эта жертвенная любовь зародилась в сердцах молодых людей, лучших представителей украинского студенчества. Она так же ярко и неистребимо пылает ныне и в наших сердцах - почти через девяносто лет после Крут. Мы строим ту Украину, за которую боролись юные мечтатели, - независимую, соборную, демократическую", - говорится в обращении Виктора Ющенко.
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  10. #10
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Інтерфакс-Україна:

    Як повідомила прес-служба президента, Ющенко поклав квіти до пам'ятника юнакам, загиблим під Крутами в 1918 році. Президента взяв також участь у посвяченні за в освяченні закладеного каменя на Аскольдовій могилі, на місці якого невдовзі буде споруджений меморіал мужності та опору – Пантеон Героїв.
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  11. #11
    Информированность года 2007 Аватар для Оушен
    Реєстрація
    30 жовтень 2004
    Звідки Ви
    Днепропетровск
    Дописів
    32 775

    Типово

    Dzhmil, мой прадед бился с большевиками. О нем упоминается в книге "Крах белогвардейского подполья". Но он был русским.

    А где , когда погибали мальчишки был Президент Грушевский? В цирке вопрос языка решал? Когда армию собирать надо было!!
    А смысл?

  12. #12
    Аватар для Dzhmil
    Реєстрація
    04 грудень 2002
    Звідки Ви
    Sicheslav City
    Дописів
    7 596

    Типово

    А вам-то яке діло?

  13. #13
    Аватар для Dzhmil
    Реєстрація
    04 грудень 2002
    Звідки Ви
    Sicheslav City
    Дописів
    7 596

    Типово

    29 січня - в цей день схиляємо голови перед пам'яттю Героїчного Чину 300 юнаків-добровольців під станцією Крути.
    Є в історії піррові перемоги, але є і крутянська поразка - поразка, що варта сотень перемог!
    Вічна Слава Героям, що впали в боротьбі з ворогами Української Нації!
    Наша свобода - їхня кров.

  14. #14
    Аватар для Ники
    Реєстрація
    02 грудень 2004
    Звідки Ви
    Днепр
    Дописів
    2 671

    Типово

    А ведь до сих пор далеко не все знают, что было под Крутами:
    19 марта 1918 года Киев хоронил защитников Украинского государства - студентов и гимназистов. Их было лишь тридцать из тех трехсот, что пали в неравном бою 27 - 29 января 1918 г. под станцией Круты, закрывая путь большевикам на украинскую столицу. Хоронили студентов Киевского университета Св. Владимира: Поповича, Шульгина, Божко-Божинского, Андреева, Дмитренко; студентов Украинского народного университета Пурина, Шерстяка, Омельченко, Борзенко-Конопчука, Головащука, Чижова, Сирыка; гимназистов Соколовского, Тарновского, Ганцевича, Гнаткевича, Пинского и других, фамилии которых до сих пор не известны.

    ...В декабре 1917 г. большевистское правительство начало войну против Украинской народной республики. Причин у этой войны было более чем достаточно. На словах признавая право нации на самоопределение, коммунисты считали необходимым подтолкнуть "мировую революцию", распространяя свою власть на соседние народы. Кроме того, изнуренная войной и революцией Россия осталась без продовольствия и средств на его закупку. Потому, если с временной потерей Польши, Прибалтики, Финляндии большевики еще могли смириться, то "отдать" хлебородную Украину голодная Советская Россия никак не могла.

    Совнарком выдвинул Украинскому правительству ультиматум, заранее зная, что украинская сторона будет не в состоянии его выполнить. А затем отряды большевиков под общим командованием В. Антонова-Овсеенко начали наступление на украинские земли. Центральная Рада, большую часть которой составляли представители социалистических фракций, была не готова к войне с "братской" Советской Россией. Украинской армии, не считая нескольких ненадежных полков "вольного казачества", по сути, не существовало. Поэтому большевики без труда один за другим захватывали украинские города.

    Впоследствии военные историки назвали эту войну "эшелонной", так как большевистские войска на поездах беспрепятственно продвигались по железным дорогам от одного населенного пункта к другому, захватывая все большую территорию. Для того, чтобы их задержать, достаточно было повредить железнодорожное полотно. 9 января 1918 г. был захвачен Екатеринослав, а уже 10 января - Харьков, 19 января - Полтава. Отряды добровольцев-гайдамаков практически не оказывали большевикам никакого сопротивления. Так, при взятии Полтавы погиб только 1 человек. После взятия Бахмача для большевистских отрядов был открыт путь на Круты, Нежин и далее - на Киев.

    Узловую станцию Круты было поручено оборонять куреню курсантов Первой юношеской школы им. Б. Хмельницкого. Большинство из них обучалось военному делу всего несколько месяцев. "Меня охватывала жалость, - писал впоследствии командир курсантов А. Гончаренко, - когда молодой цвет нашей армии - курсантов кидали в практически безнадежную ситуацию, тогда как среди шальной анархии десятки тысяч вооруженного, закаленного в боях воинства беспечно демобилизовались, их не смогли заблаговременно организовать... Теперь лишь горстки идейных юнцов встали на борьбу за родной край".

    Курсанты ждали подкрепления. Утром 27 января к ним из Киева прибыла сотня вспомогательного студенческого куреня. Это была единственная помощь, которую могло предоставить защитникам Крут украинское правительство. Сотня состояла из 115-130 студентов и учащихся киевских гимназий. Это были добровольцы, которые откликнулись на призыв Центральной Рады встать на защиту Киева. "Бойцы" сотни прошли всего лишь семидневную военную подготовку и в боях еще не участвовали. Подкрепление, конечно, ничтожное, но и ему были рады защитники Крут. "Сообщение о приезде студенческой сотни, - свидетельствует А. Гончаренко, - распространилось среди курсантов как молния, а впечатление, вызванное ее приездом, было такое, как если бы приехала целая дивизия. Благодаря этому, такому ценному и в бою всегда решающему "поднятию боевого духа" и удалось задержать наступление Муравьева и принудить его к затяжной борьбе".

    На Круты наступали красные отряды М. Муравьева, Р. Берзина и И. Вацетиса, насчитывающие несколько тысяч бывших солдат-фронтовиков и матросов Балтийского флота. Против них держали оборону пять сотен курсантов с 18 пулеметами, 20 офицеров и сотня студентов. Последней А. Гончаренко выделил наиболее безопасный участок обороны, опасаясь паники среди еще необстрелянных студентов и гимназистов.

    Утром 27 января большевики вновь начали наступление. Они шли "сомкнутыми колоннами, как на параде", очевидно, рассчитывая, что курсанты уже оставили станцию. Встреченные огнем, красногвардейцы продолжали штурм Крут целый день, наступая сначала на левый, а потом на правый фланги обороняющихся. Несмотря на то, что в полдень курсантам из Киева привезли одну пушку (ее поставили в центре обороны прямо на железнодорожное полотно), силы их были на исходе. К вечеру командир курсантов ввел в бой свой последний резерв.

    "Во много раз превосходящая сила противника означала для нас смертный приговор, - писал А. Гончаренко, - и только слабый темп его наступления предоставил нам возможность продолжать бой до 9 часов вечера, когда настала темная и туманная ночь".

    Вечером 27 января пришло сообщение о том, что в тылу курсантов восстал и перешел на сторону большевиков украинский полк им. Т. Шевченко. Это грозило защитникам Крут окружением и делало оборону станции бессмысленной. Потому, по приказу командира, под покровом темноты, украинские бойцы отступили по направлению к Киеву. В бою у Крут они потеряли убитыми 270 курсантов и 30 бойцов студенческой сотни.

    Во время ночного отступления произошла трагедия с одним из отрядов студенческой сотни. 30 студентов и гимназистов во главе с сотником Омельченко, отступая, решили сократить путь, пошли прямо на огни станции, где и были захвачены в плен наступающими красногвардейцами. Всех захваченных расстреляли с жестокостью, от которой было не по себе даже некоторым большевикам.

    Так, коммунист С. Моисеев писал: "На ст. Круты были захвачены в плен около 20 гайдамаков, среди которых было много гимназистов лет по 17-18, которых вывезли за станцию и стали расстреливать... Был возмутительный случай, когда один юноша убежал от этого места, но его нагнали и привезли к прежнему месту в одном белье и расстреляли".

    Другой большевик Ю. Лапидус свидетельствовал: "На ст. Круты было взято 24 человека гайдамаков, большинство было студентов, один из них прапорщик. Их без допроса красногвардейцы хотели расстрелять. Я случайно был там. При мне раздался выстрел, и я увидел, как упал с раскроенным черепом и вывалившимися мозгами офицер. Нам едва удалось уговорить красногвардейцев не расстреливать их. Их ввели в вагон и поставили караул. На следующий день, когда мы отъезжали поездом от ст. Круты, поезд по дороге остановился по приказанию Егорова, и из вагона были выведены все задержанные, и в 800 шагах от поезда их расстреляли разрывными пулями. Я подошел к убитым, затем подошел к Егорову и спросил, почему их расстреляли. Егоров, покуривая папироску и улыбаясь, ответил, что разрешил он красногвардейцам, потому что они настаивали на этом. Одного гайдамака, убежавшего от красногвардейцев в деревню за 4 версты, по дороге сбросившего с себя одежду, красногвардейцы вытащили из-под печи в одной избе, куда он скрылся, избили и, приведя к месту, где были расстреляны другие, красногвардейцы расстреляли его".

    Шел январь 1918 г. Гражданская война в бывшей Российской империи еще, по сути, не началась. Откуда же взялась такая жестокость у красногвардейцев, идущих "освобождать мировой пролетариат"? Да и командиры их - вышеупомянутый А. Егоров (впоследствии маршал Советского Союза, известный герой гражданской войны) и М. Муравьев - милосердием не грешили.

    Так, перед боем за Круты М. Муравьев, воодушевляя своих бойцов, говорил: "Что касается ваших нужд, то после взятия Киева вы всем будете довольны. Идите в Киев и берите его. Все ваше. Жалеть киевских жителей нечего. Они терпели гайдамаков - пусть узнают нас и получат возмездие. Никакой жалости к ним. Кровью заплатят они нам. Если нужно, то камня на камне не оставим". По свидетельству очевидцев, речь эту красногвардейцы встретили одобрительными возгласами. Неудивительно, что они с такой поспешностью рвались к Киеву, другим украинским городам и жестоко расправлялись с теми, кто пытался их задержать.

    Курсанты и студенты, сражаясь под Крутами, на несколько дней отсрочили взятие большевиками Киева (отступая, украинские части серьезно повредили железнодорожное полотно на отрезке Круты-Киев, что особенно сильно задержало продвижение красногвардейцев). Тем не менее, Киев был захвачен войсками М. Муравьева 9 февраля 1918 г. Красный командир исполнил данное своим бойцам слово. В городе было расстреляно более 5 тысяч сторонников Центральной Рады, а также представителей "эксплуататорских классов": офицеров, юнкеров, гайдамаков, монархистов и прочих "врагов революции". Впоследствии Муравьев, докладывая в Москву, хвастался, что он изъял у зажиточных граждан Киева многомиллионную "контрибуцию".

    Правление большевиков в Украине зимой 1918 г. было недолгим. С запада наступали немцы. Красногвардейские отряды, будучи, по сути, бандами хорошо вооруженных грабителей и убийц, противостоять регулярной армии не могли и поспешно убирались восвояси. Уже 1 марта 1918 г. в освобожденном от большевиков Киеве был образован комитет по розыску тел погибших под Крутами, его возглавил участник боя студент С. Король. Было заготовлено 200 гробов, однако удалось разыскать лишь 28 трупов тех студентов и гимназистов, что были расстреляны большевиками после боя. Член комитета и участник боя под Крутами Л. Лукашевич вспоминал: "Почти все, кого взяли в плен, были зверски покалечены во время расстрела. Трупы были с разбитыми головами, выбитыми зубами, некоторые - с выколотыми глазами. Несколько трупов вообще не удалось опознать, настолько они были изувечены. Одного из неопознанных в Киеве опознала мать по монограмме на рубашке".

    Большинство найденных останков были похоронены в Киеве на Аскольдовой могиле. В похоронной процессии, организованной за счет Центральной Рады, приняли участие многие тысячи киевлян. Выступая на траурной церемонии, первый президент Украины Михайло Грушевский сказал: "Стримайте ж вашi сльози, якi котяться: цi юнаки поклали сво<200> голови за визволення Вiтчизни, i Вiтчизна збереже про них вдячну пам'ять на вiки вiчнi".
    http://archiv.slovo.odessa.ua/arc/227/sn960.html

  15. #15
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Вiтаю iз Святом усiх патрiотiв України. Слава героям Крут!!!
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  16. #16
    Аватар для Dzhmil
    Реєстрація
    04 грудень 2002
    Звідки Ви
    Sicheslav City
    Дописів
    7 596

    Типово

    Заради цікавості.
    Позавчора випадково попався мені в руки відривний календарик на 2006 рік. Російською мовою, зрозуміло. І ось там, на листику 29 січня написано отаке:
    ДЕНЬ ПАМЯТИ КРУТОВ.
    До цього ніяких тлумачень або пояснень, як треба сіє розуміти, немає. Зайвий раз (як і у випадку з Ярославом Івановичем Оболонським, "вічним націоналізьмом") переконуюсь у вірності давнього прислів'я про дурня і молитву...

  17. #17
    Почетный форумчанин Аватар для Банзай
    Реєстрація
    27 жовтень 2003
    Звідки Ви
    Січеслав
    Дописів
    39 002

    Типово День пам'яті героїв Крут

    Слава героям!



    Список полеглих




  18. #18

    Реєстрація
    03 березень 2007
    Звідки Ви
    Зимой-Москва,летом-Днепр
    Дописів
    15 883

    Типово

    В общем как всегда.Бежали храбрые грузины....
    А тема за 2.5 часа никого не заинтересовала....

  19. #19
    Почетный форумчанин Аватар для Vedma
    Реєстрація
    13 жовтень 2004
    Звідки Ви
    Дніпро
    Дописів
    106 639

    Типово

    Павло Тичина

    Пам'яти тридцяти.

    На Аскольдовій могилі
    Поховали їх-
    Тридцять мучнів українців,
    Славних, молодих.
    На Аскольдовій могилі
    Український цвіт!-
    По кривавій по дорозі
    Нам іти у світ.
    На кого посміла знятись
    Зрадницька рука?-
    Квіине сонце, грає вітер
    І Дніпро-ріка..
    На кого зазнявся воїн?
    Боже, покарай!-
    Понад все вони любили
    Свій коханий край!
    Вмерли в Новім Заповіті
    Славою святих,-
    На Аскольдовій могилі
    Поховали їх.
    На Аскольдовій могилі
    Український цвіт!-
    По кривавій по дорозі
    Нам іти у світ....

    1918 р.
    Бо плач не дав нікому ще свободи,
    А хто борець - той здобуває світ

  20. #20
    Аватар для rrroman
    Реєстрація
    21 листопад 2006
    Звідки Ви
    Львов-Днепропетровск
    Дописів
    16 782

    Типово

    Цитата Допис від Дядя Гена Переглянути допис
    В общем как всегда.Бежали храбрые грузины....
    А тема за 2.5 часа никого не заинтересовала....
    Не нравится - валите, зачем свои 5 копеек вставлять? Ясно же написано - день памяти. Не опошляйте.

Сторінка 1 з 15 1234567891011 ... ОстанняОстання

Bookmarks

Bookmarks

Ваші права у розділі

  • Ви НЕ можете створювати нові теми
  • Ви НЕ можете відповідати у темах
  • Ви НЕ можете прикріплювати вкладення
  • Ви не можете редагувати свої повідомлення
  •  
  Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення
Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію
Главная страница сайта  
copyright © gorod.dp.ua.
Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проєкт :: Реклама на сайті