Про голодомор й Московську Церкву

[salezian]

Дякувати Господеві, держава наша на офіційному рівні пригадала про річницю Голодомору 32-33 років. Свої слова виказали як суспільні організації, так і Церкви: Греко-католицька, Православна (Київський патріархат та УАПЦ), протестантські спільноти тощо. Але, тільки не Московська Церква в Україні (УПЦ МП). Нічого дивного: вона була й є досі підпоркою московських катів. Тому для неї Голодомор - це виник диявольської праці її господарів - Совєцкого Союзу та її "пєрєдового атряда" - КПРС та НКВС. Хіба ж можна лаяти на руку, що дає їсти й досі? Образиться ж можуть Олексій (Рідігер), Володимир Путін, тв їнші кати українського народу...

[Aphelion]

"Киев, 16 февраля 2004 г.

14 февраля, в День родительской поминальной субботы, в актовом зале Киевской Духовной академии была представлена книга «Пост от дьявола», рассказывающая о голодоморе в Украине 1921-1923, 1932-1933 и 1946-1947 годов, сообщает пресс-служба Украинской Церкви.

В презентации приняли участие предстоятель Украинской Церкви Митрополит Киевский и всея Украины Владимир, настоятель Киево-Печерской лавры архиепископ Вышгородский Павел, архиепископ Переяслав-Хмельницкий Митрофан, архиепископ Овручский и Коростенский Виссарион, архиепископ Черкасский и Каневский Софроний, епископ Житомирский и Глуховский Гурий, епископ Черниговский и Новгород-Северский Амвросий и управляющий Патриаршими приходами в Канаде епископ Каширский Марк.

Издание осуществлено совместными усилиями Украинской Церкви и государственного издательства «Мистецтво», которое уже не раз участвовало в совместных с Церковью издательских проектах. Составителем и автором текста выступила настоятельница Одесского Свято-Михайловского монастыря игумения Серафима.

Книга подготовлена к 70-летию голодомора 1933 года, спровоцированного большевистской властью. Издание концентрирует внимание на антихристианской, греховной сущности искусственного «великого поста» и трактует этот феномен как способ уничтожения веры и духовности народа, орудие борьбы с Богом, с Его вечным моральным законом.

«Книга, которую вы открыли, – это дань памяти миллионам сынов и дочерей украинского народа, которые погибли в лихолетье голодоморов ХХ столетья. На протяжении двух лет эта катастрофа планетарного масштаба отняла жизнь, по разным оценкам, от 7 до 10 миллионов наших соотечественников. Голоса миллионов невинно убиенных взывают к нам, требуя справедливости и памяти. И мы обязаны сделать все, чтобы нынешнее и грядущее поколения всегда помнили о них», - пишет во вступительном слове к книге президент Украины Леонид Кучма.

«История нашей Родины познала много тягот – стихийные беды, войны, социально-политические катаклизмы и другие трагические события. Но в 30-е годы Украина впервые пережила искусственный голод, массовое убийство миллионов граждан – циничное, целенаправленное, безжалостное. У людей отобрали хлеб, как перед этим пытались отобрать насущный хлеб духовности. Воистину, режим вел кровопролитную войну с собственным народом», - отмечает в предисловии к изданию Митрополит Киевский и всея Украины Владимир.

Открывая презентацию, предстоятель Украинской Церкви, в частности, сказал: «Один Бог знает, почему так труден и трагичен путь нашего народа. Проходит время и, кажется, по пословице, время должно залечить все. Но в этом случае, раны, нанесенные Украине, будут кровоточить всегда».

С докладом «Духовная оценка голодомора» выступил ректор Киевской Духовной академии протоиерей Николай Забуга. Он подчеркнул, что «голодомор был следствием богоотступничества и попыткой стереть с лица земли целую культуру, менталитет, образ жизни народа».

Игумения Серафима в своем выступлении предостерегла от однобокого толкования голодомора, как этноцида, т. е. уничтожения одной нации другой. В подтверждение она привела факты гибели в этот же период миллионов жителей Казахстана и России.

На презентации выступили также ученые-историки, писатели, общественные деятели, меценаты. Все они подчеркивали общественную важность появления книги «Пост от дьявола» и благодарили всех, кто причастен к ее изданию."

Ещё год назад. А "еко-католицька, Православна (Київський патріархат та УАПЦ), протестантські спільноти тощо. Але, тільки не Московська Церква в Україні (УПЦ МП)" только сейчас.

[io]

salezian, І цю "річницю" треба згадувати кожного року..,показувати по ТБ - щоб пам'ятали і не забували цей страшний досвід.І в учбових закладах треба вводити окремий "урок" у цей день - присвячений пам'яті загиблим і нагадувати про те,що було і що цього не повинно бути і надалі... Багатостраждальна земля Українська,така доля.
А українців,як нації дійсно дуже мало,мабуть за кордоном стільки ж скільки на Батьківщині... і в них на чужбині(Канада , США) - є більше шансів відродити і зберегти національну культуру,ніж у нас(вони цінують своє походження ,мову,віру,культуру) - такі там закони, тому "....Бог благослові Америку..."...а Україна все ж таки повинна жити,а не "не вмирати",пам'ятати а не звертатися весь час до минулого.Потрібна інша влада,хоча б та - як б не розбазарювала українське майно росіянам і не віддавала найвпливовіші структури в руки Москві.Так що Ющенко - Не Так.Не має кого вибрати,вибираєш найменше зло зі зла,проти більшого.

[salezian]

Aphelion,

Так, так! Зібралися та помахали язиками.

Игумения Серафима в своем выступлении предостерегла от однобокого толкования голодомора, как этноцида, т. е. уничтожения одной нации другой. В подтверждение она привела факты гибели в этот же период миллионов жителей Казахстана и России.

У Московії голод був спричинений абсолютно іншими засобами. В Україні саме відбувалося вбивсво українців московським більшовизмом.

[salezian]

io,

Україна все ж таки повинна жити

АМІНЬ!!!!

[Aphelion]

salezian, скажите мне, пожалуйста, в Украине во время голодомора, умирали только лишь украинцы? Смерть избирательна? А в России голод чем был вызван, по вашему? Нежеланием есть, отсутствием аппетита? И в России умирали только лишь русские?

[salezian]

Aphelion,
В Україні голод був зроблений штучно. На відміну від подобних у інших частинах СРСР. Сталінові треба було знищити українського хлібороба: бо ж самі з віттіля походила більшість української інтелігенції, яка розуміла божевілля сталінського (і взагалі московського) режиму. Смае з хліборобів походить більшість національно-свідомих українців. Бо ж заможний клас хліборобів - це не люмпенізовані робочі великих підприємств. Цім бо не впечеш до мозку, що головне у житті - горілка та баби. Більшовицька Московія боролася з українськими хліборобами. А ними в Україні були саме українці.

А в России голод чем был вызван, по вашему? Нежеланием есть

Небажанням працювати, як завжди. Це є прикметою московитів. А крім того - це була кара їм за те, що саме вони випестували свою улюблену більшовицьку владу. Самі породили - самі від неї й гинули... Жаль, але що робитимеш?

[Aphelion]

Aphelion,
В Україні голод був зроблений штучно. На відміну від подобних у інших частинах СРСР. Сталінові треба було знищити українського хлібороба: бо ж самі з віттіля походила більшість української інтелігенції, яка розуміла божевілля сталінського (і взагалі московського) режиму. Смае з хліборобів походить більшість національно-свідомих українців. Бо ж заможний клас хліборобів - це не люмпенізовані робочі великих підприємств. Цім бо не впечеш до мозку, що головне у житті - горілка та баби. Більшовицька Московія боролася з українськими хліборобами. А ними в Україні були саме українці.

А в России голод чем был вызван, по вашему? Нежеланием есть

Небажанням працювати, як завжди. Це є прикметою московитів. А крім того - це була кара їм за те, що саме вони випестували свою улюблену більшовицьку владу. Самі породили - самі від неї й гинули... Жаль, але що робитимеш?

Извините, salezian, но то что Вы написали, это бред.
Комунякам нужно было поднимать промышленность и оборонку, для этого необходимо было золото.
Золото получали за хлеб, отбираемый у крестьян в Украине, Поволжье, Казахстане, Сев. Кавказе, Урале и др. регионах.
Всё!

[Людмила Лепешкина]

salezian, тема печальная, но посмеялась я над вашим бредом до слез. Вы действительно трагическое можете перевести в разряд комического.

[io]

Aphelion, Я думаю,что Украину в первую очередь пустили в расход - они не уважали эту землю,народ,который там живет.
И если бы такие зверства в таком количестве были и в России - люди об этом бы говорили...На Украине это было страшнее всего.

[Людмила Лепешкина]

io, Солженицина почитайте "Архипелаг гулаг", например (начните с классики)...

[Aphelion]

io, да похрен была комунякам национальность. Им золотишко нужно было. Они не уважали весь народ. Что в Украине. что в других республиках. И в крови топили не только Украину, но и Тамбовщину, Поволжье, Восточную Сибирь, Сев.Кавказ... Вспомните Антонова, Соловьёва и др., которые организовали в России крестьянские войны против продразвёрсток.

[Dzhmil]

У 1932 році ніяких селянських війн уже не було. Як не було ніякого голоду на етнічних російських територіях. Тоді голод вразив тільки Україну, реґіони Росії, які були компактно населені українцями, і Казахстан. Казахи - друга нація, яка постраждала від тієї акції більшовицьких властей.

Щодо теми: Іриней, "митрополіт" Павлоградський , служив 26-го числа панахиду в Преображенському соборі, окупованому московцями. Звернувся до "пастви" - зігнаних з гуртожитків студентів гірнічого інституту і сільгоспінституту. Що характерно - звернувся українською мовою. Так що і "УПЦ" МП внесла, так би мовити, свою лепту. Вже так стараються, так стараються...

[VoVaN]

AphelionГолодомори як спосіб винищення українського народу.
По-перше, хочу наголосити, що йдеться не про один голодомор, а про три: 1921 - 1923, 1932 - 1933, 1946 – 1947 р.р. По-друге, не можна розкрити справжні причини голодоморів у їх відриві від ширшого суспільного тла, на якому вони відбувалися.

Спосіб винищення людей голодомором було винайдено давно, ще до нової ери у Єгипті фараоновим візиром (прем’єр-міністром юдеєм Йосипом).

Російські більшовики 1920 року за допомогою царських офіцерів, які влилися до Червоної Армії, в основному розбили Українську народну республіку та її молоду ще слабку армію. Проте за шість років війни ідея незалежності України значно поширилася в народі, і тепер Україна чинила шалений опір окупантам уже не регулярною армію, а величезною кількістю збройних загонів.

1921 року на Наддніпрянщині діяло кілька сотень великих загонів. Народний збройний опір дедалі посилювався. І тоді керівники більшовицької Росії – Ленін і Троїцький – вирішили скористатися досвідом Йосипа єгипетського і приборкати Україну за допомогою голоду. Їм допомагали українські лакузи. ЦК КП(б)У на виконання директив Москви з викачування хліба з України в липні 1921 року зобов’язав місцеву владу «докласти надлюдських зусиль для підняття продзаготівлі й виконання нарядів Наркомпроду навіть на шкоду задоволення місцевих потреб». Щоб не було жодних сумнівів щодо пріоритетів московського уряду, голова ВУЦВК Г. Петровський у телеграмі керівникам Чернігівської губернії заявив: «Надзвичайно важкий продовольчий стан пролетарських центрів Росії… Москви і Пітера, зокрема, в останні місяці до нового врожаю зобов’язують Радянську Україну прийти на допомогу, врізуючи до останнього власні потреби» (О. Веселова та ін., Голодомори в Україні, вид-во М.Коць, Київ-Нью-Йорк, 2000 р., с. 11).

Останнє – це могила.

Центральний Комітет допомоги голодним на VІІ Всеукраїнському з’їзді Рад (грудень 1922 р.) повідомляв: «Тільки в Миколаївській губернії з січня до жовтня 1922 р. померло 37,3 тис. голодних». «Проте, скільки голодуючих було в Україні, невідомо: за офіційними даними, їх налічувалося близько 1,9 млн людей на початку року» (збірник документів і матеріалів «Голод 1921 - 1923 років в Україні», Наукова думка, Київ, 1993, с. 17).

Це типовий геноциду українського народу.

Знаєте, хто його коїв?

Головою Миколаївського губвиконкому був Шелехес, секретарем – Геллер.

Таким чином, 1921 року в Україні було вперше запроваджено терор голодом. І тепер цей метод геноциду здійснювали не тільки продовольчі загони, які на підставі урядових постанов забирали в людей харчі, - це був масштабний державний бандитизм із застосуванням регулярних червоних військ.

У донесенні командувача Київським військовою округою Йони Якіра до Раднаркому УСРС з 25.12.1921 року з гордістю повідомлялося про успішне проведення «продмобілізації» військових частин на боротьбу проти збройного опору населення продзагонам: мобілізовано до Волинської губернії 800 багнетів, Подільської – крім багнетів, кінний корпус до 24 ескадронів, Київської – понад 2,5 тис. багнетів, до Кременчуцької – 200 багнетів. Командувач гарантував «подальше сприяння продзагонам до «остаточного вилучення зерна» (О.Веселова та ін. Там само, с.31).

Отже, це була справжня війна окупантів проти українського народу. І мета її одна – підкорити Україну більшовицькій Москві з її вождями-авантюристами. Гімн «Інтернаціонал» Ежена Потьє, червоний кривавий прапор, п’ятикутна масонська зірка і гасло «Дайош мировую революцію!» - ось чад, навіяний міжнародними авантюристами московській імперській свідомості. Задля великої облуди було винищено мільйони українців 1921 - 1923 років.

Додатковий доказ спланованого вбивства українців голодом - експорт хліба з України московськими комуністами у 1921 і 1922 роках. Ця антилюдська політика змушувала народ братися за зброю. Війна повстанських загонів проти більшовиків тривала до 1925 року. Повстанські загони поповнювалися за рахунок селянського населення, яке не бажало комуни. Тоді окупанти поділили селян на куркулів, підкуркульників і незаможних. Куркулів оголосили ворогами соціалістичного ладу, контрреволюціонерами і почали винищувати (наголосимо: знищували людей не за особисту вину, а за належність до певної суспільної верстви).

Наступ на Україну тривав.

30.12.1927 р. до Харкова приїхав секретар ЦК ВКП (б) Молотов, який вимагав від Політбюро ЦК КП(б)У форсувати темпи хлібозаготівель. Україні визначили хлібозаготівельний план у 265 млн пудів. Це означало, що в селян потрібно забрати весь хліб.

Продрозверстку 1928 року доповнили новими репресивними заходами, і боротьба за хліб знову стала боротьбою за соціалізм. НЕП замінила нова система визиску, що викликало в селян переполох і опір. З весни 1928 року почалося недоїдання, а за ним і селянські заворушення. Тим часом більшовики почали наступ на Українську автокефальну православну церкву: вилучали срібне й золоте начиння, кошти, знімали хрести і дзвони, перетворювали церкви в комори, репресували десятки тисяч священиків.

Московських вождів непокоїла волелюбність та ініціативність українських селян, тож вони вирішили для зручності викачування хліба п’ять мільйонів одноосібних селянських господарств загнати в кілька десятків тисяч колгоспів.

Колективізація – це створення державного сектору економіки, це знищення споконвічної української хліборобської культури.

Сталін на ХІУ з’їзді у червні 1930 року навчав свої грабіжницькі орди: «Ви можете арештувати і вислати десятки і сотні тисяч куркулів».

1931 року з урожаю в 17,6 млн тонн з України вивезли 7 млн тонн. В одноосібників силоміць забрали 1,6 млн тонн, тобто 76,2 % валового збору. Така арифметика голодомору.

Терористичний закон 7.08.1932 року легалізував розстріли та запроторення до концтаборів смерті селян за «крадіжку» вирощеного ними зерна. Запровадили паспортну систему міського населення, тим самим позбавивши селян змоги шукати порятунку від смерті в містах.

1932 року було продано за кордон 10 700 тис. центнерів українського зерна, 1933-го – 10 840 тис. центнерів зерна.

Терористичний режим організував військову блокаду на кордонах Росії і Білорусії з Україною. На залізничному транспорті встановили суворий контроль, не даючи можливості українцям виїхати з України. За методикою Йосипа Єгипетського, спочатку забрали в селян хліб, а потім організували «Торгсини» (крамниці для торгівлі з іноземцями), в яких селяни обмінювали своє ритуальне золото за хліб.

Села перетворювали в руїни. Націю четвертували, упродовж 1932 - 1933 рр. убивши голодом до 10 млн українських селян. А потім - Друга світова війна. Наказ Берії і Жукова №007/42 від 22.06 1944 року «По народному комиссариату внутрених дел Союза и народному комиссариату обороны Союза ССР» про виселення всіх українців з України у віддалені куточки Радянського Союзу. Однак вивезти всіх до Сибіру не вдалося - завадила Українська Повстанська Армія та змінилися міжнародні плани диктатора.

І тоді сатанинський режим організовує у 1946 - 1947 рр. новий, третій у ХХ сторіччі, голодомор.

Головним інструментом здійснення політики центру був партійно-державний апарат. Через нього здійснювалася тотальна викачка хліба з України.

Сталін – диктатор СРСР і ненависник України – був головним режисером і диригентом у здійсненні голодомору. Він діяв через своїх безпосередніх соратників і однодумців Маленкова, Молотова, Жданова та ін.

План заготівлі зерна встановлювали, виходячи не з вирощеного, а з того, що можна вибити з народу в державні засіки. Урожай 1946 року становив 325 млн пудів. Це – недорід на 180 млн пудів. Однак Москва вимагала не зменшувати поставку хліба. У численних постановах ЦК КП(б)У невиконання планів зерно- заготівлі вона оголосила злочином перед партією і державою.

Штат Міністерства заготівель СРСР 1946 р. було збільшено з 5 тис. до 11,5 тис. осіб. Чисельність працівників апарату заготівель 1946 р. становила близько 400 тис. осіб. З районів у села прислали спеціальних уповноважених, які контролювали здачу хліба. 1946 року весь урожай у селян забрали і їх залишили без нічого (О.Веселова «Голодомори в Україні». - В-во М.Коць, Київ-Нью-Йорк, 2000, с.157 - 161).

За невиконання плану зернозаготівлі карали. Так, у Чернігівській області 1946 року змінили 728 голів колгоспів, до того ж у 659 господарствах - раз, у 66 - двічі, у 3 - тричі.

Кожного 16-го голову колгоспу України ув’язнено. За 1946 – перший квартал 1947 рр. засудили 1 312 голів колгоспів, з них на три роки ув’язнення 513 осіб, на п’ять - 219, на десять – 112, до розстрілу - 2 особи.

Ще приклади. Голову колгоспу «16 років РККА» Брусилівського району Житомирщини Мандрику арештували за те, що скосив і намолотив 16 кг жита й розподілив серед колгоспників.

У довідці керуючого українською конторою Південзахідзерно Зарічняка від 18 серпня 1946 року причину голодних смертей пояснено тим, що за розпорядженням міністра заготівель пшеницю позачергово відвантажувала з Херсонської області до Москви і Ленінграда, а з Кіровоградської – до Курської і Тамбовської областей РРФСР (ЦДАГО України – Ф.І., оп 23, спр. 35 - 50. – Арк. 5).

27 липня 1946 року заступник уповноваженого Міністерства заготівель СРСР по УРСР А.Золотар повідомив М.Хрущову про відвантаження станом на 25 липня до Смоленської області 340 тонн зерна з Херсонщини і 270 тонн з Кіровоградщини, а також про вказівку обом областям збільшити поставки (ЦДАГО України – Ф.2, оп. 7 спр. 3 096. – Арк. 5).

У довідці інструктора сільгоспвідділу ЦК КП(б)У Дубчака, датованій 8 серпня 1946 року, зазначалося про відвантаження зі Смоленська 3 тисяч тонн зерна (ЦДАГО України – Ф.1, оп.23, спр. 3550. – Арк. 4).

Попри те, що Кіровоградська, Кам’янець-Подільська, Чернігівська, Київська, Вінницька, Одеська, Херсонська, Житомирська й Тернопільська області не могли виконати план хлібопоставок для Ленінграда, на них чинився шалений тиск. Того самого, 1946 року, незважаючи на голод, що доводив людей до людоїдства, Москва й надалі експортувала зерно з України. Так, до Франції 1946 року вивезено 500 тис. тонн зерна. За 1946 - 1947 рр. до Польщі вивезли понад 700 тис. тонн, до Чехословаччини - 600 тис. тонн. Значну кількість зерна відправили до Албанії, Болгарії, Румунії, Угорщини.

Для вивезення картоплі й овочів з України до Москви і Ленінграда створили оперативну групу під керівництвом заступника голови Київського облвиконкому.

У селі Стависька Козелецького району Чернігівської області громадянки Гайдамака Марфа і Гавриленко Ірина нарізали на колгоспному полі 35,5 кг колосків жита, за що були засуджені на шість років позбавлення волі кожна.

У с. Коломийцівка Лосинівського району Чернігівської області громадянин Годун нарізав у колгоспі ім. Тельмана 7 кг колосків жита. Засуджений на вісім років позбавлення волі.

Жінка колишнього румунського жандарма Леско в Чернянському районі Одеської області за крадіжку 3 кг колосків засуджено до восьми років позбавлення волі.

Для активізації викачки хліба Сталін спрямував до України Кагановича, який з 3 березня 1947 року став секретарем ЦК КП(б)У і геноцид народу ще більше посилився.

Міністр Держбезпеки УРСР Савченко у березні 1947 року в ЦК КП(б)У доповідав Кагановичу: «В МГБ УССР в последнее время поступили новые сведения о девяти случаях употребления в пищу человеческих трупов, из них в Измаильской области – 7, Запорожской – 1 и Черновицкой – 1».

Окупаційна комуністична влада не просто цинічно ставилася до населення України - вона навмисно його знищувала.

Як зазначають учені О. Веселова та ін. автори збірника «Голод в Україні 1946–1947 рр.» (Вид-ва М.Коць, Київ–Нью-Йорк, 1996 р.) у передмові «Пік голоду припав на зиму 1946 та весну й літо 1947 року», цей голод поглинув понад мільйон українців.

Російські політики доби імперії Романових і комуністичної доби вважали Україну головним своїм складником, без якого Великоросія не може бути великою імперією. Друга світова війна дала Росії можливість посунути свої західні кордони далеко на захід. Ця смуга середньоєвропейських країн могла перетворитися в трамплін для нападу на Західну Європу або таким не стати – залежно від внутрішнього політичного становища Союзу. А в середині Союзу стабільність найбільше залежала від приборкання України. І її приборкували: в західних областях провадили жорстоку війну проти організації українських націоналістів та Української повстанської армії (до 1956 року), а в усіх інших областях організували впродовж 1946 –1947 рр. голодомор, аби суттєво зменшити кількість українців та залюднити українські землі етнічно чужорідним людом.

Це не що інше як геноцид. Українська нація його витримала, хоча й зазнала великих втрат. Чотирнадцятирічні в умовах самостійності коливання між Сходом і Заходом, між різними векторами майбутнього розвитку України – це наслідок жорстокої імперської політики, геноциду і, зокрема, трьох голодоморів ХХ століття.

Батьки, які їли своїх дітей, діти, які їли своїх батьків, ніколи цього не забудуть. Вони так глибоко травмовані психічно, що поняття нормального життя у них посунулося аж туди, де лежить окраєць хліба або глибока могила. Поняття честі, гідності, національної радості у них опущені до рівня туманної абстракції, а думки про голод та як йому запобігти, не по кидають їх. Лише демократичні свободи, державна незалежність і почуття безпеки народить покоління українців, вільних від наслідків комуністичного рабства та гідних своєї великої землі і своїх звитяжних пращурів.Aphelion,

[Людмила Лепешкина]

VoVaN,

Російські більшовики 1920 року за допомогою царських офіцерів, які влилися до Червоної Армії, в основному розбили Українську народну республіку та її молоду ще слабку армію.

вы читали, прежде, чем писать? Гетьман на произвол судьбы "кинул" царских офицероа и плевал на всю Украину сразу. Росийские большевики, были местными товарищами, так, что скорее Украинские большевики.

[VoVaN]

Людмила Лепешкина,Скоріш ж идіиські більшовики ,історію треба вчити шановна !

[Людмила Лепешкина]

VoVaN, вот-вот учите историю, а не публицистику. Укаинские, украинские - не привозные.

[Dzhmil]

Гетьман на произвол судьбы "кинул" царских офицероа и плевал на всю Украину сразу.

Так, гетьман Скоропадський плював на Україну, коли ухвалив договір з росіянами про "федерацію" України і Росії після перемоги над більшовиками. Результатом він отримав українське загальнонаціональне повстання листопада-грудня 1918.

Росийские большевики, были местными товарищами, так, что скорее Украинские большевики.

Ці "українські" на прізвища Сєрґєєв (Артьом), Косіор, Затонський, Фрідман, Епштейн (Яковлєв), Рапопорт, Хатаєвич, Хавський тощо. Хоч одного українця наведіть.

[VoVaN]

Dzhmil,Ж идівські висерки.

[Людмила Лепешкина]

Dzhmil, Дмитрий Бровко, напримет (первый председатель колхоза в Маячке) (не горомкое имя, но зато свое, украинское). Степан (фамилию бабуля не называла) - руководитель продразверстки... Ну, наконец вы - теперь уже бывший, комсомолец!