Так само і Верховний суд опинився в ситуації, коли він свідомо, цілеспрямовано "забив" на законність. Я вважаю, що це треба підкреслювати, не можна казати на чорне - біле. Якщо це вже відбулося, не можна на це заплющувати очі. Бо тепер кожен, ідучи в суд, замість того, щоб посилатися на норми законів, за якими він може захистити (принаймні, теоретично) свої права без усіляких ексцесів (теж швидше теоретично, насправді, бо судова система не працює), буде махати, як Катеринчук, Конституцією і Конвенцією та вимагати рішення на підставі абстрактної справедливості. Саме ці "ворота" відкрив Верховний суд своїм рішенням після другого туру. Проблема лише в тому, що
наші суди дружньо "посилатимуть" таких шукачів абстрактної справедливості, слушно знаходячи їх вимоги такими, що не ґрунтуються на законі.....
Але треба казати вголос, що Верховний Суд повівся як повія, бо по-іншому він ніколи себе і не вів. І те, що замість старої влади цього разу в ролі "колективного клієнта" виступив повсталий народ, його "повійської суті" не змінює. Верховний суд давно перестав асоціюватися з органом правосуддя в розумінні Європейського суду і Європейської конвенції, бо не є ані безстороннім, ані незалежним.
Bookmarks