
Допис від
Йоран
Вороги, люб'язний, то інше. Ворогів теж стачає, але не вони проблема. Мова про звичайних добрих людей, зі звичайними радощами і проблемами, передовиків виробництва і відстаючих, сімейних і не дуже і т.д. А просто така добра людина, наприклад, іде в магазин, залишивши газову конфорку включеною. Або після роботи забуває замкнути складське приміщення. Ну буває, правда ж? Як можна їй дорікати, адже навкруги нормальні люди, хто ж міг подумати, що знайдеться злодій і пограбує склад на сотню тисяч.
Це ж параноя, бачити в усіх ворогів, хіба не так?
От і русскіє: он у сусідки там син (внуки, тесть, зять, кум); нормальні люди, дружимо роками, які ж вони вороги. То у них путін тільки такий (жирік, мєдвєд, тощо). А так - нада дружить, ми ж сусіди, а як же.
Добрі люди.
Таким ви бачите "цей прикрий світ"(с)?
Ви вже не мальчік, отже, зняти рожеві окуляри не вийде, бо вони вросли в організм, судячи з усього.
Миру вам хочеться. Крайні "перемовини" двох люблячих сердець вам як? Отримали імпульс натхнення і сподівань на "закінчення війни"?
Bookmarks