Ось вона, обіцяна двічі несудимим президентом "Україна для людей": без демократії, свободи слова і зібрань та скасованим правосуддям. "Покращення життя вже сьогодні" у всій красі. Рішенням Бабушкінського райсуду мою родину зобов'язано сплатити "Дніпрогазу" міфічний борг в 1 538 гривень 66 копійок, який, по-перше, не мав чіткої доказової бази; по-друге, був документально повністю спростований відповідачами; а по-третє, просто неможливий в принципі, позаяк дії, за які він нарахований, очевидно фізично не здійсненні.

Мешканці квартирі № 41 по вулиці Героїв Сталінграду, 138, що входить у відомче житло збанкрутілого тресту "Дніпроспецбуд", потерпають від відсутності централізованого гарячого водопостачання (ЦГВ) вже 13 (!) років поспіль. Дев'ятиповерхівка, в якій вони живуть, була відключена від ЦГВ через заборгованість, що виникла у ЖЕКа треста-банкрута перед "Дніпрогазом".

Відсутність ЦГВ - це лише одна з цілої низки роками не вирішуваних комунальних проблем цього кинутого міської владою напризволяще відомчого пекла.

Люди зрозуміли, що головним їхнім прокляттям став відомчий статус житла, через що всім на них начхати. "Ви відомічі, тож нехай вами і займається ваше відомство" - таке чули страждальці у відповідь звідусіль, куди б не зверталися зі своїми численними індивідуальними і колективними заявами, скаргами, проханнями, вимогами.

Аби відстояти свої комунальні права мешканці квартири № 41 вирішили звернутися до суду. Позов проти треста "Дніпроспецбуд" і міської ради був поданий в серпні 2005 року. Це був жест відчаю. Люди звернулися до судової інстанції "без надії сподіваючись". Процес розтягнувся на півтора роки.

І треба ж було статися такому диву, що позивачі здобули перемогу. Рішенням Бабушкінського суду від 04.12.2006 (суддя Т.Ю. Єлисєєва) бездіяльність міськради в усуненні комунальних негараздів відомчого житла було визнано неправомірною, а ЖЕК зобов'язано надавати всі послуги у повному обсягу і належної якості. Цим рішенням суд також зобов'язав міськраду забезпечити прийняття відомчого житла "Дніпроспецбуд" у комунальну власність міста.

Отже, суд задовольнив всі вимоги позивачів. Свою перемогу вони відстояли і в апеляційному суді, куди зі скаргою звернулася міська рада.

Здавалося, ось вона - справедливість! Розміщена на персональному сайті http://spetskor.dp.ua/ новина про судовий прецедент, привернула увагу декількох телеканалів. Першим зреагував "1+1". Відзнятий сюжет незабаром пройшов в одному з вечірніх випусків новин. Наступними послідували знімальні групи ТРК "Україна", "Інтер" та місцевого 11 каналу.

Та не довго музика грала… Як виявилось, ані "Дніпроспецбуд", ані міськрада навіть і не думали виконувати судові рішення. Відповідачі запросто, що називається тупо проігнорували їх, сплативши за невиконання кожен по два штрафи, стягнуті виконавчслужбою.

На тому все і скінчилося. Як були люди біля розбитого корита, так і залишилися, незважаючи на обов'язковість виконання на території країни судових рішень, що гарантується Конституцією України. В нас же правосуддя працює так, що якщо вердикт на користь простих людей, то можна і не виконувати, а якщо проти них - на користь держави, підприємства, установи, чи якихось віп-персон, тоді воно виконується негайно.

А відомчі кріпаки продовжили своє жалюгідне існування. Разом з ними і переможці судових баталій - мешканці квартири № 41. І чим далі - тим все гірше і гірше. В дев'ятиповерховому будинку регулярні проблеми з електрикою; дах як протікав, так і тече - вода заливає поверхи з 9-го по 6-ий; ремонти як не робилися (навіть косметичні), так і не робляться; ліфт як стояв так і стоїть - вже близько 10 років; в підвалі такий сморід, що не продихнути і т.д. і т.п. Взагалі не існує такої комунальної проблеми, якої б не було та ще й в над занедбаному стані в цьому відомчому житлі.

В тому числі - відсутність без жодних перспектив поновлення централізованого гарячого водопостачання. До повного комплекту щастя не вистачало лишень позову від "Дніпрогазу" за додаткові витрати газу на "каструльки" для підігріву води. І його таки подали. За всі 13 років. Весь цей час квартира № 41 справно сплачувала поточні платежі за газову плиту. Але принципово не сплачувала за так звані додаткові витрати газу, оскільки їх не було. А надто в тих обсягах, які нав'язуються "Дніпрогазом" з посиланням на їхні нормативи.

Отже виходить, що спочатку мешканців квартири № 41 прирекли на пожиттєвий каструльний режим "ЦГВ", начхали на виграний ними суд за відновлення в повному обсязі комунальних послуг, а потім, рішенням судді Бібка за позовом "Дніпрогазу" тими ж таки каструлями їм по голові та й зі всієї дурі.

Реагуючи на видну неозброєним оком упередженість судді Бібіка та його явне підігравання "Дніпрогазу", відповідачі заявили про відвід. Але служитель Феміди відхилив його, визнавши викладені претензії недоказовими.

На останньому етапі розгляду справи відбулися дебати. Це слово в даному випадку явно потребує лапок, адже на поставлені запитання відповідачі не почули від представника позивача - "Дніпрогазу" - жодної змістовної відповіді по суті.

Зокрема, серед низки запитань, були поставлені такі:

- Ви застосовуєте до нас норми постанов Кабміну про додаткові витрати газу під час перерви в гарячому водопостачанні, згідно з якими ми маємо підігрівати воду на плиті в обсягу по сім відер на людину щоденно. Чи уявляєте ви себе в такій ситуації і чи вважаєте її реально можливою та ще й 13 років поспіль? Якщо споживач не робить цього, оскільки це фізично неможливо, то чому він має за це сплачувати вам, як ви цього вимагаєте?

Представник "Дніпрогазу" Т. Олійник нічого не відповіла.

- Нещодавно "Дніпрогаз" проводив акцію з безкоштовного встановлення лічильників газу. Вона розповсюджувалася на тих, хто має газові колонки, а чому ж не почати з нас, найбільш знедолених вами ж? Адже не маємо ані централізованого гарячого водопостачання, ані газових колонок. Наша дев'ятиповерхівка розрахована лише на централізоване гаряче водопостачання і за технічних умов встановлення в ній газових колонок неможливе. Це і є для нас "рівні умови" в порівнянні з іншими вашими споживачами?

- Може коли-небудь і до вас черга дійде, - "заспокоїла" газова юристка.

- Скажіть, будь ласка, чи прикладається до газової плити перелік кількості і ємкості каструль, які можна підігрівати, не порушуючи норму споживання газу?

Немає відповіді.

- Як тоді можна виконати пункт 28.6 "Правил надання населенню послуг з газопостачання", який вимагає: "Споживач зобов'язаний раціонально використовувати газ". На що сумлінному громадянину орієнтуватися, щоб економно витрачати державні ресурси - воду і газ на її підігрів, як не на наявний в квартирі лічильник холодної води? Чому ви його не берете до уваги, адже без перебору на ньому не може бути і перевитрат газу для підігріву холодної води?

- Ми рекомендуємо встановлювати газові лічильники.

- Чи зможете ви вирішити просту арифметичну задачку: як з 52 літрів (середній показник за останні чотири з половиною роки витрат води в квартирі № 41 на одну людину щоденно) використати 195 і на плиті підігріти додаткові до них 74 літри?

Немає відповіді.

- Як ви поясните, що в розрахунковій книжці споживача квартири № 41 на кінець вересня 1999 року зафіксована заборгованість в 26 гривень 76 копійок, а в доданому до позову розрахунку боргу на цей же момент значиться сума 117 гривень 82 копійки?

- Я цього питання не досліджувала, треба давати запит в абонентську службу, - визнала Т. Олійник.

- Про це в суді йдеться вже не вперше. Чому не зробили цього раніше?

- В попередніх засіданнях я не брала участі. Був інший представник.

- Як ви можете пояснити розбіжність сум "боргу" 165 грн. 98 коп. на 01.12.99 в повідомленні про заборгованість, врученому в квартирі, і 145 грн. 64 коп. - в позовному розрахунку? Як можете пояснити, що від кінця вересня до початку грудня, тобто за два місяці - жовтень і листопад - борг з 26 грн. виріс до 166 чи 145 гривень (з чим саме порівнювати "Дніпрогаз" сам не визначився) при оплаті за місяць з цілої квартири 7 грн. 45 коп?

- Не можу сказати, треба досліджувати, - відповіла представник "Дніпргазу", занотувавши наведені цифри у записничок.

- Щодо Постанов Кабміну №№ 619 та 822 відповідно 1996 і 1998 рр. Вони долучені до справи спочатку за клопотанням відповідачів, а згодом ще раз - за вашим, тобто позивача. В сьогоднішньому засіданні ви вже цитували постанову 822, але свідомо і навмисно пропустили, не зачитавши вголос, те, що написано в дужках. Повністю постанова звучить так: "У разі перерви у централізованому гарячому водопостачанні населення (крім щорічної зупинки тепломережі на ремонтно-профілактичні роботи, АЛЕ НЕ БІЛЬШ ЯК 15 ДІБ) норма споживання природного газу на плиту газову встановлюється 18,3 куб. метра на людину на місяць". Кінець цитати. У дужках в Постанові йдеться про 15 ДІБ, але ж не років! Тобто ця постанова передбачає, що ПЕРЕРВОЮ може вважатися припинення гарячого водопостачання терміном до 15 діб. Все, що більше цього терміну, не є перервою, а форс-мажорними обставинами (приміром, аварія, катастрофа), тобто те, що не підлягає під визначення "ПЕРЕРВА", а відтак перебуває поза дією норми цієї постанови. В даному випадку це не ПЕРЕРВА, а порушення наших прав як споживачів. Ця катастрофа триває вже 13 років поспіль! Яка ж це перерва, коли не видно жодної перспективи на поновлення ЦГВ? До того ж, за пунктами 3,4,5,7 ст. 16 Закону "Про житлово-комунальні послуги" будь-яка перерва має бути офіційно оформленою з чітким визначенням її причини та часовим періодом від початку до кінця. Що ви можете на це сказати?

- У нас достатньо нормативів і без цієї Постанови, де не йдеться про ПЕРЕРВУ, а про випадки, коли в будинку немає ЦГВ, - відповіла представник "Дніпрогазу". - Там теж оплата здійснюється по такому ж тарифу, як і в ПЕРЕРВУ.

- Тоді це змінює суть вашого позову, де ви посилаєтесь саме на ПЕРЕРВУ під час якої накопичився борг. Та й основою своїх вимог ви виставляєте саме ці дві постанови, де йдеться саме про ПЕРЕРВУ.

Це запитання явно спантеличило представника позивача. Відповіді не послідувало.

Одначе жодна з цілої низки так і нез'ясованих обставин не стала судді Бібку на заваді у прийнятті неправосудного рішення про задоволення позову "Дніпрогаза" в повному обсязі.

- Ну, з таким "правосуддям" ви далеко не підете, - обурився винесеним вердиктом один з відповідачів - пенсіонер з 45-річним стажем, в минулому - головний інженер проектів М.І. Мазур.

- Я бачу куди ви прийшли у свої 70 років, а за мене не хвилюйтесь. - огризнувся молодий, огрядний суддя Бібік. - Я вже багато чого досяг за 10 років суддівства. Мені вже більшого можна і не бажати.

- Тоді я вам бажаю настільки ж вдалої відпустки, куди ви так поспішаєте, наскільки справедливим було винесене вами рішення, - промовив відповідач 1 Андрій Мазур.

Ця репліка настільки розгнівала суддю Бібіка, що судячи з його реакції, він готовий був застосувати до відповідача фізичну силу прямо в кабінеті. Служитель Феміди ледь не кинувся на того з кулаками.

"На ворі шапка горить"? Що ж його так розлютило? Якщо рішення справедливе, то й відпустка має бути доброю і успішною.

Коли в кімнаті залишилися суддя Бібік і представник відповідача 1 Мазур Людмила Михайлівна, служитель Феміди, повідав, що з "газовиками" інакше не можна і надалі за нещодавніми змінами в ЦПК, він з такими, як ми взагалі не зустрічатиметься і не розмовлятиме, бо йому надане право виносити рішення без розгляду, за судовим наказом.

А потім, з вип'яченою нижньою губою, спогорда на підвищених тонах додав:

- Ваші родичі мене так дістали, що якби я зустрів вашого сина на вулиці, то я б йому, не вагаючись, якби не був суддею, у щелепу врізав і спокійно пішов би собі далі.

Замітьте, це Бібік каже матері про її рідного сина, без жодних докорів сумління, не криючись. От з якими суддями маємо справу. Чи можна взагалі сподіватися від таких на справедливе правосуддя? Оце так "Україна для людей". Це ж треба...