Почему мы украинцы?

[Спокойный]

Да? Я давно не смотрел Камеди-клаб. Мне Прожекторперисхилтон больше нравится.

Аналогично))

[Фантазёрка]

Почему большинство русскоязычных украинцев осознают себя именно таковыми, хотя имеют не меньше оснований назвать себя русскими?

Вот взять меня например. Родился и вырос в Крыму. Родители и родственники и все окружение русофилы, как и большинство в Крыму. Почему я осознанно отношу себя к украинцам? Вопрос понятно ко мне, но я сам еще не ответил. Вернее не сформулировал.

Ощущаю тоже самое. Родилась в русскоязычной семье, но родители никогда насильно не заставляли меня называться то ли русской, то ли украинкой. Возможно, считать себя потомком "козацького роду" заставляет любовь к культуре, литературе,истории моей родины. Что-то в глубине души, необьяснимый патриотизм.

[Фантазёрка]

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми — українці?

І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чом солодшим од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?

Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у душах смиренністю "меншого брата"?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..

[krox]

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми — українці?
.......

Дуже гарно-- гріє серце.

[skroznik]

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми — українці?

НА НЕЗАВИСИМОСТЬ УКРАИНЫ
Иосиф Бродский, лауреат нобелевской премии

Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
Слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
Время покажет "кузькину мать", руины,
Кость посмертной радости с привкусом Украины.

То не зеленок - виден, траченный изотопом,
Жовто-блакытный Ленин над Конотопом,
Скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но хохлам не надо.

Горькой вошни карбованец, семечки в полной жмене.
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
С сальными глазами жили как каторжане.

Скажем им, звонкой матерью паузы метя строго:
Скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря - в мундире,
По адресу на три буквы, на стороны все четыре.

Пусть теперь в мазанке хором гансы
С ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть, так сообща, суп выбирая в чаще,
А курицу из борща грызть в одиночку слаще.

Прощевайте, хохлы, пожили вместе - хватит!
Плюнуть, что ли, в Днепро, может, он вспять покатит.
Брезгуя гордо нами, как оскомой битком набиты,
Отторгнутыми углами и вековой обидой.

Не поминайте лихом, вашего хлеба, неба
Нам, подавись вы жмыхом, не подолгом не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду,
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.

Что ковыряться зря в рваных корнях покопом.
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзомбом,
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Эта земля не дает, вам, калунам, покоя.

Ой, ты левада, степь, краля, баштан, вареник,
Больше, поди, теряли - больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза
Нет на нее указа, ждать до другого раза.

С Богом, орлы и казаки, гетьманы, вертухаи,
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
Будете вы хрипеть, царапая край матраса,
Строчки из Александра, а не брехню Тараса.

[Mr.Glum]

особенно впечатляет Не нам, кацапам, их обвинять в измене...
шо поделать - гений... он всегда немножко придурковат...

[Globus]

Я всегда умилялся умственно-украинскому уровню отдельных особей, приписывающим придурковатость нобелевским лауреатам.

Не стоит ерничать - премию не за этот хит он получил, как впрочем Высоцкого, Окуджаву мы любим не за блатной шансон!
Лермонтов про девок бздящих на навозе тоже написал, но впоминается Бородино, парусник и т.д.

[Спокойный]

"Когда бог наделял людей разными человеческими качествами, то естественно, большинство осталось недовольным, каждому чего-то не хватило - кому-то удачи, кому-то чего-то во внешности, кому-то чего-то в характере. Единственное, чего всем хватило в избытке, это ум, никто, никогда не жаловался на его недостаток" (с)перто где-то (вольное изложение)

[Сибирь]

шо поделать - гений... он всегда немножко придурковат...

Гениальность заразна.

Это перлы его благоверной.

[mirock]

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми — українці?

І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чом солодшим од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?

Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у душах смиренністю "меншого брата"?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..

Плескаю. На сморід не звертайте уваги - це російські брати тут в нас тусують.

[mirock]

Гениальность заразна.

Это перлы его благоверной.

Цю ж гидоту забанили здається, але вона смердить і звідти

[Globus]

Цю ж гидоту забанили здається, але вона смердить і звідти

Надо быть как то добрее, мы ж безногих не обижаем, шо они медленнее и не так передвигаются, слепых за то шо не видят, глухих за то шо не слышат, посему не гноить а проигнорить, не спорить а приколоться
И все будет путем.................

[Mr.Glum]

Гениальность заразна.

Это перлы его благоверной.

Соццани?

[mirock]

Надо быть как то добрее, мы ж безногих не обижаем, шо они медленнее и не так передвигаются, слепых за то шо не видят, глухих за то шо не слышат, посему не гноить а проигнорить, не спорить а приколоться
И все будет путем.................

Так я не сперечаюсь. Аж ніяк.

[Globus]

Соццани?

Это вина Грузии?
Не уж так вставляют?

[Mr.Glum]

Это вина Грузии?
Не уж так вставляют?

не. это кагбэ благоверная Бродского. Мария Соццани.

[Globus]

не. это кагбэ благоверная Бродского. Мария Соццани.

Ну шо ж - идиотом быть не стыдно (колы небудь почитаю на ночь) - долбаебом - безповоротно!

[Чугун]

Плескаю. На сморід не звертайте уваги - це російські брати тут в нас тусують.

а что австроугорские братья тут монополию имеют на русской земле?

[Globus]

а что австроугорские братья тут монополию имеют на русской земле?

Москва была как Сибирь, а Питер как Соловки, но гобленов не обижаем!

[Спокойный]

Москва была как Сибирь, а Питер как Соловки, но гобленов не обижаем!

А пить вредно))(с)