Народний депутат України Олексій Гончаренко опублікував угоду від 8 травня 2024 року між гласним позаштатним співробітником СБУ Бігусом (
https://t.me/oleksiihoncharenko/47738), який невідомо з якого дива називає себе «незалежним журналістом», і Службою безпеки України. Угода, без сумніву, є справжньою і з боку СБУ підписана начальником департаменту військової контррозвідки бригадним генералом Олександром Дубровіним.
Нічого цікавого в цій угоді немає, окрім, хіба обставин її підписання Бігусом і появи її копії в Гончаренка.
Почнемо з того, що з боку СБУ угода про співробітництва підписана не начальником Управління контррозвідувальних заходів із захисту національної інформаційної сфери ДЗНД СБУ (так зване управління «М») Андрієм Салєнковим – саме він опікується журналістами, блогерами та іншими бігусами, а керівником військової контррозвідки. Але це закономірно – «добровільний помічник» СБУ Бігус не є журналістом, оскільки з кінця лютого 2022 року фіктивно рахується на військовій службі і, обкурившись, любить розповідати, як він, начебто, штурмував села в Херсонський області, звільняючи їх від окупантів. Втім, обізнані люди стверджують, що Бігус навіть не знає номеру військової частини, де він фіктивно «служить» і куди його, начебто, влаштував народний депутат Арахамія з метою уникнути реальної мобілізації. Тим не менш, статус військовослужбовця означає, що Бігус є предметом уваги військової контррозвідки й саме Дубровін, за посадою, мав підписувати з ним угоду.
По-друге, опублікована Гончаренком угода про співробітництво й розписка Бігуса не мають грифу обмеженого доступу. Це – документ «для службового користування», не більш того, оскільки Бігус є гласним позаштатним співробітником СБУ. Якби він був негласним позаштатником, тоді була б не угода, а розписка про співробітництво з грифом «цілком таємно». А Бігус працює на СБУ цілком відкрито, навіть має посвідчення «позаштатника», яке пред’являє в необхідних випадках, виконуючи завдання свого куратора. Але при цьому Бігус не входить до числа штатних працівників СБУ, не проходить у СБУ військову службу й не отримує в СБУ зарплатню чи грошове забезпечення – він є «добровільний помічник» за покликом серця.
Інше питання – навіщо СБУшники «злили» цей документ Гончаренку з огляду на те, що «стукач» Бігус працює на Офіс Президента, зокрема недавно робив «розслідування» стосовно Кличка на підставі матеріалів НАБУ? Є версія, що це є помстою Офісу Президента за те, що Бігус взяв гроші в Кличка й зробив «розслідування» стосовно голови Київської міської військової адміністрації Ткаченка. Бо Дениса Станіславовича неодноразово попереджали, що гроші треба брати тільки в одному місці, інакше буде біда.
Також виникає запитання: навіщо Бігусу потрібно було підписувати таку угоду, якщо він міг і далі обслуговувати своїм ротом СБУ та Офіс Президента без жодних формальностей, зображаючи з себе «незалежного журналіста»? Знову ж таки, є версія, що Бігуса «прийняли» на вимаганні грошей. Це не новина, у політикумі давно кружляють чутки, що Денис Станіславович живе аж ніяк не з іноземних грантів – наприклад, йому приписують вимагання 200 тисяч доларів в колишнього директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувіна. Після цього Бігусу запропонували офіційно оформити свої відносини з СБУ – мовляв, щоби на майбутнє не було проблем, якщо в поліцію поскаржиться чергова жертва його шантажу.
Але при цьому Бігус не взяв до відома, що посвідчення «добровільного помічника» СБУ не тільки надає певні права, але й накладає певні обов’язки – зокрема, що тепер без відома куратора не треба ані займатись здирництвом, ані брати гроші в Кличка. Бо «злити» через народного депутата розписку в негласному співробітництві – це не комільфо, розписка має гриф «цілком таємно». А ось угода, підписана Бігусом, державної таємниці не містить і може бути використана його ж куратором із суто виховною метою.
Допис від VitЁk
Ваші права у розділі
Bookmarks