ерьозний огляд ситуації.
Лівачків можуть підтримувати лише такі самі лівачки, а вони в мене давно в основному забанені, оскільки лівачизм - протилежність здоровому глузду. З точки зору краху ідеї ультра-лівої "ліберальної" демократії, що породила за 4 роки терор БЛМ, примусову вакцинацію від нежиті і, нарешті, саму кровопролитну війну у Європі з кінці Другої світової - я задоволений.
Неможна постійно дискримінувати більшість через особливі права меньшості. Неможна примушувати більшість вколювати експериментальні препарати, щоб "врятувати" меньшість, неможна дружити з дикунами - з Китаєм, з Іраном, з Палестиною, дикунів треба винищувати. А з тими, хто їх підтримує, проводити відповідну роботу, спочатку на пропагандистському і освітньому, а потім, якщо не допомагає, то й на кримінальному рівні.
З точки зору вищевказаного - Трамп ОК. Китайські індекси вже відреагували падінням, БЛМ та послідовники побоялися влаштовувати погроми навіть у традиційно синіх штатах, а палестинці вже копають помиральні ями.
А де Трамп не ОК? У питанні підтримці України.
Якщо у демократів позиція по Україні ясна, у Трампа і його команди вона незрозуміла. Думаю, поки не зрозуміла і самій команді. Ми знаємо з історії, що Трамп може домовлятися. А може засадити томагавками по "Вагнеру" без оголошення війни а потім навіть це не прокоментувати. Трамп - це лотерея, це гемблінг, з яким може бути або дуже добре або дуже погано.
Але воно буде у будь-якому варіанті дуже швидко. Ще 4 роки війни в Україні призведуть до того, що мобілізувати почнуть з 18 років, у тому числі жінок, а з поточною зброєю Україна цю війну все одно не виграє. Війну потрібно припиняти і негайно, або перемогою над мордором, або поразкою, або середнім варіантом. Бо через 4 роки буде все одно поразка і все одно дуже погано, але ще доведеться почекати і втратити людей.
Ви хотіли чекати? Я - ні. Як кажуть "краще жахливий кінець, ніж жах без кінця, а потім все одно жахливий кінець". Я завжди добре прораховую ризики і 50% на виграш набагато краще, ніж 100% на поразку. Плюс час, який не повернути. Цього року в Україні до школи пішли діти, які 30% свого життя прожили у стані війни. Наступного року піде покоління, яке з війною жило половину життя.
А життя - воно в кожного одне і не варто жодного героїзму, що не приводить до кінцевої мети. Героїчно скинути ядерну бомбу на Москву і загинути від їх ППО і героїчно спіймати ФАБ на нулі при планомірному відступі - два дуже разніх героїзми.
Bookmarks