| Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы |
![]() |
|
ну бачте як....
А в мене питання чого попередник з 14 по 19 те ж саме.
Виключно в концепті мого питання, що вишче.
Я не знаю про ікону мас.медіа та про мас. медіа взагалі. Я усиляких політиків вважаю різномаїтьтям лайна. Апріорі.
Але й нинішнього я зараз бачу. Бачила й попередньго. Маю право на висновки, вони не в бік останньго.
Вибачте).
Правда від військового з передової, яку ніколи не розкажуть на "зеленому" марафоні "єдиних новин".
Микола Ворошнов
12 ч. ·
Наші втомлюються. Навіть не просто втомлюються, а вони виснажені вкрай, на межі людського ресурсу. Це видно по очах.
Міняти нема ким.
Підсилення особового складу, яке надають, воно тільки по документах кількісне підсилення, на практиці - просто кількісна маса, яка практично (фактично) не здатна виконати покладене на неї завдання. Це зовсім не їх провина, просто ситуація така, що "притертися" і "освоїтись" немає ні часу, ні можливості. Та й не керівництва, бо їм просто не має де взяти саме якісне підсилення по особовому складу.
У русні безлім далекобійної ***ні. В співпраці з безпілотами і "небайдужими" місцевими інформаторами - вони цим зповна користуються і це має доволі негарні наслідки для нас.
По солдатам та їх рівню - вони й поруч не валялися з нашими, але ж арта, рсзо і авіація - знатно схиляють терези не в нашу користь.
Мова про один конкретний напрямок. Висновки зроблені на основі того, що бачу і чую, наявної оперативної інформації та її аналізу, розмов з хлопцями різних рівнів і рангів.
Це не пост "зради", чи "всьо пропало", це думки стосовно того, що нам потрібен резерв, навчений людський резерв з тих, хто "навіть зброї не тримав раніше", бо "бойові хлопці" мають свій фізичний і моральний ресурс.
І так, я знаю що в воєнкоматах. "не беруть і кажуть, що в нас достатньо військових". Отут фігня, отут потрібні термінові зміни. Бо з часом - може так статися, що міняти і відправляти на ротацію просто не буде кого...
Аби ж не білоруський напрямок і не потреба відтягування туди нашого кількісного, і якісного ресурсу - це б значно підсилило наші позиції тут, але ж ні, вусата шльондра не дасть нам змоги перекинути підрозділи і ресурс на південно-східний напрямок...
П.С. якщо ви, в коментарях (так я їх читаю), збираєтесь мені щось доказати зворотнє, сидячи на дивані, аргументуючи це тим, що у вас "там" троюрідний брат сосєдки зверху - не витрчайте свій час. Якщо ж ви займаєте позицію "не нагнєтайтє паніку" - час зняти рожеві окуляри і виключити Арєстовича, і почати готуватися до того, що вашому чоловікові, сину, чи брату такі доведеться йти у військо, в тому, чи іншому форматі.
«Якщо людина задоволена владою, вона або не в курсі, або в долі». (с)
Nazar Rozlutsky
Я хотів би, щоб цей текст репостили, копіювали собі на сторінки і перекладали різними мовами. Щоб його доносили до іноземців і їхніх політиків.
Я - не військовий. Я ніколи не прагнув бути військовим. Я - кандидат історичних наук, дослідник, музейний працівник. І трохи письменник. Я повинен присвячувати час дослідженню історії, написанню наукових і науково-популярних праць. А ще - художніх книг. Бо мені це подобається і, навіть, виходить.
Але останнім часом я військовий. Бо в моїй країні війна. Ми щодня вступаємо в артилерійські дуелі, в яких один вдалий приліт ворожого снаряда перетворить нас на фарш. Ми спимо в кузовах на ящиках в неймовірній тісноті, а миємося в теплій воді раз на місяць. Коли дощ - ми мокрі, коли болото - ми брудні, як чорти (а миємося раз на місяць, нагадую, і то не факт, що наступного місяця випаде така нагода). А, коли був мороз, мої побратими відморожували собі пальці. Їмо ми, коли є вільна хвилина, а не коли час їсти чи є апетит. Спимо настільки нерегулярно, що я не знаю, чи зможу коли-небудь вернутися у свій стандартний графік з 23-х до 7-и. При цьому ми є пріоритетною ціллю для ворога. І нас можуть спробувати знищити різними способами, до того ж у кожен момент.
І в подібних умовах, якщо не у важчих, зараз знаходяться в Україні тисячі істориків, письменників, бухгалтерів, банківських працівників, айтішників, учителів, дизайнерів та інших, геть мирних професій. Їх убивають зі 152-го і з Точок-У, по них прилітають кулі і ВОГи, касетні і фосфорні боєприпаси. Хтось із них уже загинув. А хтось ніколи більше не повернеться до свого фаху, бо вигорів. Але всі вони продовжують воювати. Бо за ними Україна. Бо, якщо вони складуть зброю, їхні батьки будуть убиті, дружини і доньки зґвалтовані, а житла зруйновані або конфісковані.
І, коли вустами політиків Франції, Італії, Німеччини та інших країн нам пропонують скласти зброю, погодитися на втрату територій, надати росії якісь гарантії безпеки (абсурд!!! росії не потрібні жодні гарантії безпеки, це її сусідам потрібні гарантії від загрози з їхнього боку)... То я відчуваю лють і глибоку огиду. Огиду до цих нікчемних людей, які через свої упередження або ж завдяки брудним путінським грошам готові приректи мою країну на поглинання, на повільну і болісну смерть. Огиду і лють до тих, які мають величезні можливості, щоб допомогти подолати кризу, але натомість прагнуть, свідомо чи несвідомо, до того, щоб її поглибити. Бо навіть цілковита капітуляція України не вирішить проблеми світової безпеки. Навпаки - підштовхне росію до нових загарбань.
Нам не потрібні пропозиції здатися. Якщо ви не готові воювати разом з нами проти оскаженілого ворога, то допоможіть нам зброєю, грошима, санкціями. Нам потрібно дуже багато всього, щоб перемогти росію і, таким чином, різко знизити рівень глобальної кризи. Але в нас є головне - мотивація. У нас є історики, готові спати на ящиках по п'ять людей на два спальні місця і тижнями місити багнюку без можливості помитися. У нас є бухгалтери, які готові місяцями їсти лише кашу з тушонкою. У нас є молоді студенти, які свої найкращі роки проводять під загрозою смерті. І вони нікуди не подінуться - хіба що їх усіх повбивають.
За вашої згоди.
Україна буде боротися або до перемоги, або доки зможе чинити опір.
А що будете робити ви?
З повагою,
кандидат історичних наук,
письменник, автор шістьох книг,
наразі - молодший сержант ЗСУ
Назар Розлуцький.
«Якщо людина задоволена владою, вона або не в курсі, або в долі». (с)
тобто армія сама відновилася хоч якось? Брунькуванням?
Я вам скажу як є. те, що Київ (Україну) не взяли за 3 дні для мене і досі щось незбагненне. Після того в шо овоч сука перетворив армію, я не очікувала що буде чим воювати. І ким воювати.
І трошки історії
2012 року після виборчої кампанії в 224-му окрузі Лебедєв був у черговий раз обраний народним депутатом ‒ тепер від Севастополя. Наприкінці того ж року президент Янукович призначив його міністром оборони України.
На новому місці старший лейтенант запасу розвернувся ще крутіше. Розпочалася кампанія зі скорочення кількості військових містечок в усій Україні й передача їхніх територій у відання місцевої влади. На звільнені землі заходили забудовники. Будівельна імперія Лебедєва продовжувала зростати.
Також усі види Збройних сил і структурних підрозділів міністерства оборони отримали вказівки від нового міністра: терміново визначити нерухомість, техніку й майно, які будуть виставлені на продаж. Розвал української армії при Лебедєві продовжився з подвоєною швидкістю.
Військовий експерт, журналіст Юрій Бутусов розповідає: «Буквально 2013 року було масове скорочення розвідувальних частин, частин зв'язку, інженерного забезпечення, ремонтно-відновлювальних частин. Якби за Януковича вибори відбулися 2015 року, ми б уже армію не відновили в принципі. Її б узагалі могло не бути».
Для чого це я? Виявляється, президент багато на що впливає у військовій сфері. Так як війна почалася за каденції останнього, у мене питання - чому клали асфальт, масово, нарочито, з помпою, замість того щоб укріплюватися, мінувати, виробляти і т.д.? Я маю право питати про це чи ні? Бо те що я чула про прийде весна за нею літо на вуха і зараз не натягнеш, коли перший культурний шок минув.
Востаннє редагував Пролісок: 27.05.2022 о 00:28
alyak 09.04.2019, 20:17#16459 "а то что страна как проститутка - в этом нет ничего обидного" Что на меня кинут - тому вернется в разы
Про овоча я й не згадувала.
Ми, начебто, інших президентів полоскали)).
Це довго розповідати, що там куда та як відновилося. Я не там,а розповіді тих, кто має пряме відношення, якось не вірно писати. Як той "мопед, який не мій".
А також розповідати, як моглося б з 15, я як.... к 19 сталося. В динаміці. Воно все очевидь, але ....у кожного непричасного ця очевидь своя)).
Але я розумію, що ви маєте своє особисте бачення. Залізобетонне. Й маєте на це право, як кожна людина, що має свій роздум.
Так саме й я)).
Я не хочу продовжувати. Вибачте. Це не конструктивно).
Всяк випадок, саме на цей час.
Уточнення: НОВА ФАЗА війни.
+1000 Я й досі оговтатися не можу від того, скільки мільярдів було вбухано в те, чого ВЖЕ НЕМАЄ (дороги)!у мене питання - чому клали асфальт, масово, нарочито, з помпою, замість того щоб укріплюватися, мінувати, виробляти і т.д.? Я маю право питати про це чи ні? Бо те що я чула про прийде весна за нею літо на вуха і зараз не натягнеш, коли перший культурний шок минув.Мене на клаптики розриває, коли я думаю, скільки всього можна було купити для армії за ці гроші плюс ті, які на неї виділялися (але не витрачалися)!
![]()
«Якщо людина задоволена владою, вона або не в курсі, або в долі». (с)
Дійсність полягає в тому, що нема особливого сенсу розділяти "до19" і "після 19".
П'ятий і шостий, незважаючи на "взаємну дику ненависть", за словами Кошкіної, в цілому проявили себе досить схоже. Коли "пригорало", активно опікувались армійськими справами, як хто вмів. Поки було відносно тихо, або розвіювався дим боїв, гору брала бізнесова натура, ускладнена совєтським минулим і повною безвідповідальністю. Не бачу багато обгрунтованих прогнозів оптимістів, що цього разу буде інакше, і сам до них не належу.
Визначте значення слів, і ви позбавите людство половини його непорозумінь.
Рене Декарт
да).
Так почему же иногда так рвут себе люди душу то за одного, то за другого?
И мечут бисер в одну сторону, а гавно - в другую). Заметьте, с одинаковым же осатанением)).
И ладно бы в тех самых презов. Они заслужили. И бисер, и гавно. Так нет же. В третьих-четвертых лиц, которые к тем презам ни ухом ни рылом, а только посмели усомниться в величии одного или недостаточно обпоносили другого.
Почему так)?
хейтите поляків за їх протест проти глорифікації УПА? а довічне державне утримання судді Плахтія в 200 тис + грн на рік вам не тисне?
Визначте значення слів, і ви позбавите людство половини його непорозумінь.
Рене Декарт
| Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення | |
| Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію |
copyright © gorod.dp.ua. Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника. Про проєкт :: Реклама на сайті |
|
Bookmarks