
Допис від
Йоран
Оглушлива поразка на виборах нічого не змінила у поведінці Порошенка. Він одразу розпочав демонстративну передвиборчу кампанію, в самочинно присвоєному образі Вождя опозиції, справжнього і єдиного Лідера проукраїнських сил, здатного керувати країною. Вже згадуване прагнення монополізувати політичний вплив буяє пишним цвітом. Підконтрольні Порошенку ЗМІ могли б стати майданчиком для всіх представників націонал-демократів, проте реально допущені лише прихильники ЄС і співчуваючі. Потенційні союзники розглядаються не інакше, як претенденти на приєднання в тому чи іншому форматі до ЄС, або підпорядкування її генеральній лінії.
Тому, на жаль, політичне майбутнє для Порошенка ще існує. Щонайменше, у вигляді маленької, але гордої фракції. Яка нічого не вирішуватиме, окрім подальшого перебування обмеженого кола осіб поближче до керма, а для когось - годівнички.
Як наслідок - ті, хто бачить всю фальш порошенківської риторики, на одному гектарі не сядуть з ним милуватись українським зоряним небом. Вільно чи невільно, проукраїнські сили розділяються на два табори, неминуче зменшуючи можливість впливати на діяльність влади. Спостерігаючи це сумне видовище, частина з тих, хто твердо не визначився, починають шукати "своїх" в інших партіях, або взагалі не прийдуть на вибори.
І коли суспільство не демонструє виразного ставлення до сумнівних кроків влади, коли відсутні потужні протести, одна з найвагоміших причин, на мою думку, саме в цьому. В доведенні нормальної конкуренції політичних сил, а в разі необхідності - спільних дій, до стану озлобленої гризні серед, по суті, однодумців. Частина з яких щиро сприйняла ледве не як Месію звичайного олігарха, який здогадався одягнути вишиванку.
Тому, як на мене, Зеленський має бути зовсім незацікавленим в посадці Порошенка. Як, до речі, і росіяни. Бо в той час, коли Путін об'єднує патріотів своїми діями, Петро Олексійович, в непереборному прагненні до втраченої влади, успішно їх роз'єднує.
Тому найбільш корисним для країни вчинком Порошенка було б рішення покинути політику.
Прикро, коли можливості проукраїнських сил залежать від нестримних прагнень однієї людини.
Але очевидно, що дива не станеться.
Отака (нерозбірливо), малята (с).
Bookmarks