Що ж, трохи про ЄС, тобто про Порошенка і його зростаючий рейтинг.
В Дніпрі відбулась акція "Патріоти, єднаймося!" Це добре? Звичайно. А про що свідчать деталі ( в яких хтось ховається, як кажуть)?
«Мы собрались поговорить о том, как необходимо сегодня объединяться, чтобы единым патриотическим фронтом в составе нескольких политических сил под флагом «Европейской солидарности» идти на местные выборы и продолжать нашу борьбу на местном уровне», — сказал Михаил Забродский.
«Сегодня мы, «Европейская солидарность», как единственная проукраинская оппозиционная сила, призвали всех патриотов объединяться. Потому что если объединятся патриоты в мощную оппозицию, мы сможем отстоять позицию Украины и влиять на власть», — сказала Татьяна Рычкова.
https://dp.informator.ua/2020/08/13/...i-yednajmosya/
Чим були прикметні минулі президентські вибори? Тотальним витоптуванням всіх можливих конкурентів Порошенка з боку проукраїнських сил зусиллями лояльних телеканалів, чиновників і майстерної, дійсно високопрофесійної демагогії. Петро Олексійович відверто і без жодних вагань виставив себе, як єдино можливого (!) рятівника нації, автоматично записавши незгодних з цією тезою у вороги України. З чим благополучно зазнав оглушливої поразки.
Минуло більше року. За цей час ми почули багато знайомого: і Порошенко вже лідер опозиційних сил ( самопризначений, але кого це бентежить), і продовження критики потенційних союзників ( Тимошенко, Вакарчук), і от знову - єднаймося, але під нашим прапором. Бо ми - єдина проукраїнська сила. Тобто, всі інші - то не проукраїнські, це ж очевидно. Тобто, ЗМІ знову малюють картину: втомлений, але нескорений Герой продовжує, веде і перемагає. І головне - він знову один такий, а інші - як не нездари, то вороги.
Рейтинг, завдяки цьому, таки зростає. Водночас нікуди не зник антирейтинг так званого лідера демократичної опозиції, і він, як гиря на ногах, неминуче потягне за собою розпорошення голосів проукраїнських виборців по різних партіях, які можуть не подолати відсотковий бар'єр.
Це і є державницька позиція? Аж ніяк; це нестримне прагнення до влади, за будь-яку ціну, думаючи лише про себе. А народ - а що народ? Кого він цікавить, якщо не підтримав такого визначного діяча сучасності і взагалі?
Bookmarks