Я зараз тут не досліджуватиму конспірологічну версію вчинків пана Лойка – вистачає людей, які, зважаючи на російське громадянство цього типа, звинувачують його у шпигунстві. Мають право – надто вже багато бруду на російських журналістах. Але особисто я доказів не маю, тому помовчу. Висловлю своє припущення.
Пан Лойко просто позаздрив. Він позаздрив як фоторепортер фоторепортеру за гарний знімок. Тим більше, що книжка «Аеропорт», яку написав пан Сергій, з тріском провалилася, незважаючи на «гарячу» тему та шалену «розкрутку» українськими телеканалами. Отож, будучи негідником і відчуваючи, що його починають забувати, Сергій Лойко не знайшов у собі сили привітати колегу за вдалий кадр, а замість того почав обливати його брудом.
І якби він був один. Для подібних йому кар`єра журналоіста - це дві речі: продажність і підлість. Збрехати, перекрутити факти, вигадати, написати напівправду, аби сподобатися тим, хто замовляє бруд - ось кредо подібних індивідуумів. Не існує нічого, на що не був би здатен подібний до Лойко, аби вилізти нагору. Підставити колегу? Запросто. Звести наклеп? Нама пробоем. Відчиняйте гамані, наймачі - на все згоден.
Дрібна душа. Пропоную віднині називати Сергія Лойка "постановочний журналіст".
Але найгірше, що знайшлося безліч ще дрібніших, котрі стали на захист негідника. От їм я визначення не підберу. Може, друзі, у вас це краще вийде…
ПАВЛО ПРАВИЙ
Bookmarks