У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О. суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І.,Карпенко С.О., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 11 листопада 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») про стягнення коштів, посилаючись на те, що 20 січня 2014 року між сторонами були укладено договори банківського вкладу, згідно з якими ПАТ «Брокбізнесбанк» прийняв для зберігання грошові кошти у розмірі 5 000 000,00 грн та 200 000,00 доларів США, на обидва вищевказаних договори був відкритий єдиний вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2, строк вкладу - до 20 лютого 2014 року.
24 лютого 2014 року позивачкою направлено письмову вимогу на адресу банку про повернення коштів за вказаними вище договорами, однак банк повернув їй лише частину вкладів у розмірі 2 000 000,00 грн та 40 000,00 доларів США.
З урахуванням уточнень та зменшення позовних вимог позивачка просила суд зобов'язати ПАТ «Брокбізнесбанк» виплатити вклад за договором № 20/01-2014 від 20 січня 2014 року у розмірі 2 983 604,00 грн та проценти у сумі 98 630,13 грн, виплатити вклад за договором № 20/01-2014-1 від 20 січня 2014 року у розмірі 160 000,00 доларів США, та відсотки у розмірі 1 479,46 доларів США, а також стягнути з відповідача неустойку за депозитними договорами на момент ухвалення рішення.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 червня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Зобов'язано ПАТ «Брокбізнесбанк» виплатити ОСОБА_6 за договором банківського строкового вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року № 20/01/2014 року залишок вкладу у сумі 2 783 604,00 грн, нараховані проценти у сумі 98 630,13 грн, за договором банківського строкового вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року № 20/01/2014-1 року залишок вкладу у сумі 160 000,00 доларів США, нараховані відсотки у сумі 1 479,46 доларів США.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 11 листопада 2014 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 червня 2014 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, виходив із того, що банк на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у даній справі перебуває у стадії ліквідації, у зв'язку з чим задоволення позову про зобов'язання відповідача виплатити позивачу суми, що знаходяться на її поточному рахунку, порушує порядок задоволення вимог кредиторів та надає ОСОБА_6 переваги поміж інших кредиторів.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 січня 2014 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6 було укладено договір банківського строкового вкладу (депозит ) №20/1-2014 «Вклад «Класичний», згідно якого позивачка розмістила у банку депозитний вклад у сумі 5 000 000,00 грн., та договір банківського вкладу №20/1-2014-1 «Вклад «Класичний», у відповідності до умов якого на відкритий на ім'я ОСОБА_6 депозитний рахунок останньою внесено грошові кошти у сумі 200 000 доларів США.
По вказаних вкладах сторонами встановлено строк повернення депозитів 20 лютого 2014 року.
24 лютого 2014 року ОСОБА_6 звернулася до банку із заявою про повернення коштів з обох вкладів у повному обсязі, проте кошти з депозитних рахунків їй були повернуті лише частково.
Так, станом на день розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції, банком по договору банківського строкового вкладу (депозит) №20/1-2014 «Вклад «Класичний» виплачено частково ОСОБА_6 готівкою 2 000 000,00 грн, по договору №20/01-2014-1 «Вклад «Класичний» - 40 000,00 доларів США.
Залишок невиплаченого депозитного вкладу по договору №20/1-2014 «Вклад «Класичний» від 20 січня 2014 року у сумі 2 783 604,00 грн. та депозитного вкладу по договору №20/01-2014-1 «Вклад «Класичний» від 20 січня 2014 року у сумі 160 000,00 доларів США перераховано на картковий рахунок НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_6
Таким чином, з моменту перерахування коштів з депозитних рахунків на поточний рахунок вкладника, відносини між сторонами, що виникли на підставі договорів банківських вкладів, припинилися, та з цього моменту правовідносини між банком та позивачем регулюються нормами щодо договорів банківського рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб », який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб » тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
У п. 6 ст. 2 цього Закону визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб » є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб » під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 9 від 28 лютого 2014 року у ПАТ «Брокбізнесбанк» з 03 березня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію.
Отже, з моменту запровадження у ПАТ «Брокбізнесбанк» тимчасової адміністрації, тобто з 03 березня 2014 року не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку понад суму гарантованої виплати.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб по договору № 20/1-2014 «Вклад «Класичний» позивачці було виплачено у межах гарантованої суми 200 000,00 грн.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям рішення про введення в ПАТ «Брокбізнесбнк» тимчасової адміністрації вимоги позивача, який є вкладником банку, про стягнення суми банківських вкладів та процентів за ними не можуть бути задоволенні в силу вищевказаних норм Закону, про що вірно зазначено апеляційним судом.
Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на підставі постанови правління Національного банку України від 10 червня 2014 року № 339 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11 червня 2014 року розпочато ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк», і з цього часу банк не має права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі й щодо ОСОБА_6
Отже колегія суддів дійшла висновку, що, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 336 , 337 , 345 ЦПК України , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 11 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
Bookmarks