Допис від
Флeксо
Шановний пане Президенте!
Шановні народні депутати, члени парламентської більшості!
Мого листа адресовано саме вам, тому що від вас сьогодні залежить ситуація в нашій парламентсько-президентській республіці. Саме на вас покладено відповідальність за подальшу долю нашої країни.
Зараз особисто я перебуваю в центрі скандалу, який зчинився в Кабінеті Міністрів через бажання Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка мене звільнити. Цього листа я пишу не для того, щоб виправдатися, не для того, щоб зберегти свою посаду, тому що я чудово усвідомлюю, що ви є частиною системи, яку навряд чи можна змінити за допомогою відкритих листів.
Я вважаю за необхідне застерегти вас від того, що може очікувати Україну найближчим часом, якщо вами не будуть здійснені невідкладні та рішучі дії. Я зобов’язаний поінформувати про це не тільки вас, а й увесь український народ, громадянське суспільство та ЗМІ.
Ми всі є свідками того, як сьогодні гальмуються необхідні для країни реформи. Уряд, призначений парламентською більшістю, не виконує коаліційної угоди, фактично блокуючи проведення реформ та покриваючи корупцію. І оскільки коаліція несе відповідальність за той Уряд, який вона призначила, а Президент є гарантом виконання Конституції та законів держави – відповідальність за дії або бездіяльність Кабміну лежить саме на вас.
Якщо найближчим часом нічого не зміниться – не виключено, що країну очікують нові соціальні потрясіння. В цьому випадку більшість тих, хто сьогодні сидить у владних кабінетах, в кращому разі будуть змушені похапцем збирати валізи та якнайшвидше тікати за кордон. Цей сценарій є негативним не лише для них особисто, а й для всієї країни. Соціальні потрясіння нікому не на користь – нашій країні потрібне не руйнування, а розбудова та відродження. І щоб вони насправді почалися – потрібно чітко усвідомити, перш за все представникам вищих ешелонів влади, нашу головну проблему.
Вона полягає в тому, що в українській політиці та владі все ще сидять «колишні». Це люди, які протягом усіх останніх років і десятиліть перебували в різних політичних партіях, що були при владі. Нехай нікого не вводить в оману той факт, що періодично ці партії мінялися місцями, називаючи себе по черзі то владою, то опозицією. Всі вони за суттю – ідеологічні та світоглядні «родичі». Сутність української влади досі не змінилася, і вона надзвичайно проста: для всього сьогоднішнього керівного класу влада – це бізнес, мета якого – заробляння капіталів та створення особистого благополуччя. Справжніх партій, в європейському чи американському сенсі, в Україні немає. Справжня партія будується навколо певного світогляду, орієнтується у своїй діяльності на певний великий прошарок суспільства та є представником його інтересів у владі. В Україні ж політичні партії представляють лише олігархічні інтереси. Я не проти бізнесу як такого, але проти того, щоб робити бізнес на політиці.
Свого часу я полишив власний успішний юридичний бізнес і зайнявся громадською та політичною діяльністю. Я спробував збудувати справжню політичну партію, що базується на ідеології. Я – прихильник меритократії, згідно з якою громадяни держави мають рівні можливості, і кожен може досягти успіху, стати лідером суспільства, спираючись не на кланові, політичні чи фінансові чинники, а лише завдяки своїм здібностям, талантам, вмінням, енергії, волі та особистим досягненням. Але через доволі нетривалий час я зрозумів, що в нашій країні це просто неможливо. Тут все давно узурповано олігархами, і поки що, на жаль, нічого не змінилося. Я відповідально заявляю, що майже всі олігархічні клани часів Януковича злилися з новим керівництвом Уряду та продовжують правити країною за старими корумпованими правилами.
Хоча за останній рік в українському Уряді і з’явилася певна кількість нових людей, проте нас було і є надзвичайно мало. І, як ми бачимо, система надто легко розправляється з нами. За допомогою наклепів та вигаданих звинувачень, за допомогою корупції та бюрократичних процедур, які неможливо подолати одній людині, чи навіть кільком – якщо вони у меншості.
Ставши на чолі доволі значущого міністерства, я б дуже влаштовував усіх, якби просто нічого не робив. Прем’єр-міністр Яценюк спробував нав’язати мені своїх людей, які, за його задумом, мали рулити всіма «схемами», що існують. Але коли він зрозумів, що йому це не вдасться, він одразу розпочав кампанію проти мене.
Справжньою причиною нападок на мене є те, що ми повернули у державну власність 22 родовища нафти та газу, вкрадені «Сім’єю» Януковича, припинили незаконну видачу ліцензій та зробили аукціони прозорими та справедливими, відкрили інформацію про власників ліцензій та всіх родовищ корисних копалин, оголосили війну «бурштиновій мафії», розробили електронну систему надання адміністративних послуг та перевели всі закупівлі у міністерстві в електронну форму.
Своїми діями я кинув виклик наскрізь корумпованій клановій системі. І це, звісно, не сподобалося певним «зацікавленим особам» у високих кабінетах. Саме тому зі мною вирішили розправитись. Спочатку звинуватили у порушенні незначних бюрократичних процедур. А потім використали проти мене «секретну зброю» – добре відомого всім популіста і політичного актора Ляшка. І скільки б я не спростовував його безглузді звинувачення, мене вже не чують і чути не бажають. Але зараз не про це.
Я звертаюся до Президента України Петра Порошенка та членів парламентської коаліції. Якщо ви бажаєте, щоб народ України запам’ятав вас як справжніх державотворців, що демонтували стару злочинну систему і побудували нову ефективну державу, – перше, що вам потрібно зробити, це відправити у відставку всіх «колишніх». Нехай навіть через це ви втратите рейтинги, дістанете критику та спротив. І перш за все потрібно звільнити з посади Прем’єр-міністра Яценюка, який обслуговує інтереси таких відомих осіб, як Мартиненко, Пашинський, Іванчук. Потрібно вичистити з усіх міністерств і відомств представників бізнесових та політичних кланів. І дати дорогу новим, чесним, освіченим, прогресивним, амбітним людям, єдиним прагненням яких буде – змінити цю країну та увійти в історію як нове покоління українських політиків, що збудували нову квітучу європейську державу.
Я впевнений, що буду серед цих людей. Зараз я розмірковую над своїми планами на найближче майбутнє: можливо, увійду в команду Саакашвілі та працюватиму в Одеській області; можливо, стану членом нової політичної команди, заснованої на принципах меритократії, до якої увійдуть якісно нові люди; або запропоную свою кандидатуру на виборах мера одного з українських міст – і нехай виборці визначать, чи гідний я бути їхнім представником у новій владі.
Головне, що ви маєте зрозуміти, якщо бажаєте зберегти чинну парламентську коаліцію, а отже – і владу: відставка нинішнього уряду невідворотна. Колись, невдовзі після свого обрання на посаду, Ви, пане Президенте, процитували слова автора «сінгапурського дива» Лі Куан Ю: «Як розпочати боротьбу з корупцією? Почніть з того, що ув’язніть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте, за що, вони точно знають, за що, і народ вам повірить». Думаю, зараз саме час розпочати втілювати цей принцип. У владі не повинно лишитися жодного «колишнього». Жодної людини, яка представляє чиїсь особисті або кланові інтереси. Тільки тоді наша країна отримає шанс на успіх.
З повагою
Ігор Шевченко
Ваші права у розділі
Bookmarks