Москалю походу плохо
Факты где,факты.Словам верить это .. )))))))))))))))))
http://www.unn.com.ua/ru/news/141924...ski-vdv-shniki
| Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы |
![]() |
|
Москалю походу плохо
Факты где,факты.Словам верить это .. )))))))))))))))))
http://www.unn.com.ua/ru/news/141924...ski-vdv-shniki
Слова моих земляков, защищающих мой родной город, для меня лучшие факты. А если ты не веришь, то может тогда соберешь манатки и куда-нибудь в лугандонию, или рацею свалишь? Если наши военные врут, то что ты тут тогда делаешь за их спинами? Не совестно за спинкой прятаться и еще что-то вякать?
UPD:
https://www.facebook.com/video.php?v=1495456460679095
ОН врет?
Соціологічне дослідження: парадокси Слов’янська та Краматорська
Віталій Червоненко
ВВС Україна
19 грудня 2014
Соціологи дослідили громадську думку мешканців Слов’янська та Краматорська, в яких тривалий час господарювали бойовики "ДНР".
Мешканці цих міст у більшості виступають за єдину Україну, не бояться приходу "Правого сектора" та не турбуються про можливі утиски російської мови.
Настрої мешканців Краматорська та Слов’янська відрізняються: в Краматорську підтримують вступ до ЄС, українську армію й бачать агресію Росії, а в Слов’янську – ні.
Слов’янськ також "приховує" безліч сюрпризів – там УПЦ Київського патріархату підтримують більше, ніж Московський патріархат.
Дослідження на замовлення USAID проводили з 22 по 27 листопада одразу три компанії: "Демократичні ініціативи", центр Разумкова та Ukrainian sociology service.
У кожному місті опитали по 500 людей, а похибка не перевищує 3,2%.
Майбутнє у складі України
Більшість мешканців Слов’янська та Краматорська – понад 70%, виступають за свій регіон у складі України.
27% мешканців міст задовольняє нинішній статус у складі України, а ще 45% хочуть більшої автономії від Києва.
7% мешканців виступають за незалежність "ДНР" та "ЛНР", ще 5% хочуть бачити регіон у складі Росії.
Насамперед громадянами України себе відчувають 33% мешканців Слов’янська, мешканцями Донбасу – 18%, а свого міста – 34%.
В Краматорську половина мешканців перш за все вважає себе громадянином України, а ще майже по 15% - свого регіону та міста.
Громадянами Росії себе відчувають 0% у Слов’янську та 1,8% - у Краматорську.
Мешканці Краматорська та Слов’янська схильні звинувачувати у початку конфлікту на Донбасі нинішнє керівництво України – близько 78% у Слов’янську та 68% - у Краматорську.
Близько 40% мешканців бачать у цьому провину Віктора Януковича та його оточення.
У Слов’янську ще близько третини респондентів звинувачують у розпалюванні конфлікту США, українських олігархів та Майдан.
У Краматорську навпаки - серед головних винуватців конфлікту назвали Росію – 37% респондентів.
Показово, що в Слов’янську майже порівну мешканців підтримує присутність українських військ у місті, або вважає, що їм краще піти - по 35%.
Протилежна ситуація у Краматорську - 61% за присутність українських військ, а 27% воліють, аби ті пішли.
Чинник Росії
У двох цих містах по-різному ставляться до ролі Росії у конфлікті.
У Краматорську більшість вважає, що між Україною та Росією йде війна – 43% опитаних, заперечують це 33%, а 24% - не визначились.
Натомість у Слов’янську 26% визнають війну між Україною та Росією, а 40% - її не бачать.
В Краматорську майже 50% населення вважає, що Росія є стороною конфлікту. Серед них більшість переконані, що Росія постачає бойовикам зброю, а 42% вважає, що збройні сили РФ напряму воюють на боці "ДНР".
У Слов’янську третина людей вважає Росію учасником конфлікту, третина з цим не погоджується, а третина не змогла сформулювати відповідь.
Серед мешканців Слов’янська, які визнають участь Росії у конфлікті, 54% бачать цю участь у допомозі гуманітарними конвоями, а 42% - у постачанні зброї та прямій військовій участі на боці сепаратистів.
Більшість населення цих міст виступає за компроміс з РФ щодо досягнення миру. У Слов’янську 67% населення підтримує будь-який компроміс, а в Краматорську на будь-які поступки готові йти тільки 23%.
Приблизно такий же розподіл у містах тих, хто підтримує компроміс з самопроголошеними "ДНР" та "ЛНР" – у Слов’янську 63%, а Краматорську – 22%.
Навіть у цих двох містах Донбасу зовнішньополітичний вибір України бачать по-різному.
До прикладу, вступ у ЄС підтримують 31% мешканців Краматорська, у Митний союз – 20%, а ще 31% - проти вступу в обидва союзи.
У Слов’янську інша ситуація - за ЄС тут 16%, за Митний союз - 40%, проти обох – 21%.
Війна і російська мова
Найбільше в обох містах українського Донбасу бояться відновлення бойових дій – 86% у Слов’янську і 66% - Краматорську. Потім ідуть страхи втрати роботу, невиплати пенсії чи зарплати.
Дуже показові ідеологічні страхи, якими часто лякають людей в російських ЗМІ.
Утисків російської мови у Слов’янську бояться 0%, тоді як у Краматорську переживають за неї 3,6%.
Схожа ситуація зі вступом до НАТО. Цього бояться всього 2,5% у Слов’янську й 4% - у Краматорську.
При цьому військового нападу Росії бояться у Слов’янську майже 2%, а у Краматорську – 10%.
Повернення влади "ДНР" у обох містах бояться по 15% мешканців.
Водночас, у містах, які були під владою "ДНР", приходу "Правого сектору" і націоналістів бояться 5,8% мешканців.
Національність та релігія
В Краматорську та Слов’янську 75% респондентів сказали, що є українцями за національністю, а по 20% заявили, що є росіянами.
При цьому тільки українською мовою спілкуються 2%, а російською 60%. Майже третина спілкуються обома мовами у залежності від ситуації.
Несподівано мешканці Слов’янська відповіли на питання про зарахування себе до релігійної конфесії.
Тут 28% вважають себе вірними УПЦ Київського патріархату, а 24% - Московського. У Краматорську Київський патріархат підтримують 8%, а Московський – 46%.
Життя під обстрілами
У Слов’янську 42% населення не покидало місто під час господарювання бойовиків, а в Краматорську - 75%.
При цьому серед тих, хто покидав міста, більшість їздили в інші області України. На територію Росії виїздило по 6% тих, хто покидав свої помешкання.
За час бойових дій у 6% мешканців загинули родичі чи близькі, а в 1% мешканців знищено житло.
Самі зазнали поранення трохи більше 0,5% мешканців міст.
Дуже цікава відповідь на питання, чи довелось посваритись з родичами через різне бачення подій на Донбасі: у Слов’янську таких 2%, а в Краматорську - 22%.
Зараз майже у 100% мешканців обох міст є доступ до українських телеканалів. При цьому 76% дізнаються про події з українських каналів, а 13% - російських. Також третина мешканців читає новини в Інтернеті.
Показово, що у Слов’янську благодійну допомогу отримували 42% населення, переважно від волонтерів та приватних структур.
У Краматорську "гуманітарку" отримали 13%, переважно від державних структур та міжнародних організацій.
У чому різниця
Обидва міста були взяті під контроль бойовиками у середині квітня, а відбиті українськими військовими на початку липня.
Проте, якщо навколо Слов’янська тривали запеклі бої та обстріли, то в Краматорську бойових дій, окрім аеропорту, майже не було.
"Ситуація в Краматорську краща Слов’янська. Там не велись такі інтенсивні бойові дії. Великі підприємства не постраждали", - вказує директор центру Ukraine sociologic service Олександр Вишняк.
Соціолог Оксана Панькова з інституту соціальної та політичної психології, яка повернулась із відрядження на Донбас, дала своє пояснення різниці настроїв у Слов’янську та Краматорську.
"В Краматорську була розвинена промисловість, зараз вже працюють більшість підприємств, налагодити туризм, який був у Слов’янську, складніше", - пояснює експерт.
Вона розповідає, що через складну ситуацію в Донецьку Краматорськ став економічним центром регіону.
"Населення Донецька перекочовує до Краматорська, тут росте готельний бізнес та торгівля", - пояснює Оксана Панькова.
"Різниця у поглядах між Слов’янськом і Краматорськом дає підстави припускати, що в інших містах, які під контролем України, ситуація дуже різниться", - зауважив керівник соціологічної служби центру Разумкова Андрій Биченко.
Никого не ищу. Просто хвастаюсь
Весь вечер на арене ........
это не просто маразм, это глубже. И главная "вишенка" ---- Чайковский или Дзержинский?
"Мы подачки брать не будем!" - заявил Александр Захарченко.
Главарь ДНР Александр Захарченко заявил, что подконтрольная боевикам часть Донецкой области не нуждается в гуманитарной помощи со стороны Украины.
Как сообщается на сайте ДНР, Захарченко отметил, что сразу после обещания США помочь Украине в доставке оружия, на некоторое время были закрыты для пассажирских перевозок аэропорты Запорожья, Харькова, Днепропетровска. «Мы прекрасно понимаем, что тогда эти аэропорты принимали явно не гуманитарный груз, который, как подачку, нам старается всучить Украина», - отметил главарь ДНР.
«Мы сами можем поделиться, к примеру, тем же хлебом с жителями Славянска, Краматорска, Марьинки, Мариуполя. Мы подачки брать не будем! Донбасс никогда не жил за подачки! Мы всегда отдавали больше, чем потребляли! Донбасс никогда не был дотационным регионом! И пускай эти коррупционеры, рассказывающие, что мы получали лишь дотации, успокоятся. Дотаций больше нет – воровать им нечего. Пускай теперь воруют со Львова», - добавил он.
Напомним, правительство Украины несколько раз пыталось отправить гуманитарную помощь населению подконтрольной боевикам части Донецкой области. Гуманитарный груз туда доставляет и фонд Рината Ахметова. Стоит ли расценивать заявление Захарченко как отказ и от этой помощи, неясно.
http://society.lb.ua/war/2014/12/22/...nitarnuyu.html
Попытка сыграть на опережение после информации о контроле "гуманитарки от ринатки"?
стоп. а чиї наразі Славянськ і Маріуполь?
з 26.01.2012 живу новим життям...
Хочу поговорить о беженцах. Я сам беженец, поэтому мне тема близка. Но не с высоты законопроектов ВР. Этого добра в интернетах валом. И я не о братской помощи сограждан-волонтеров. Я, наверное, мудак, но считаю, что нечего нам, бедным-несчастным, помогать. И вот это уже ближе к теме моего полуночного монолога для монитора. Хочу я поделиться своими соображениями о том, что же из себя представляют так называемые беженцы.Немного предыстории. Я приехал в Киев к концу июля. Успел, так сказать. Неделю отходил от луганских перестрелок, боялся грозы, петард и перфораторов. Решил, что все-таки пора найти работу. Не поверите, нашел. И не просто нашел, а именно то, что искал. Уже через две недели по прибытии я бодрым шагом ходил от квартиры к квартире, даря людям радость пользования интернетом. Народу перевидал массу. Очень многие, кстати, такие же, как я, вынужденные переселенцы. Так вот. Всех их я могу поделить на два типа. Условно, конечно. Первые с порога начинали причитать, что они несчастные беженцы с Донбасса, живут тут на птичьих правах. Кого волонтеры поселили бесплатно. Кого родственники приютили. Работы нет. Денег нет. Кормятся у тех же волонтеров. Приехали еще в июне/июле (нужное подчеркнуть) и, бяда-то какая, все бомжуют. Конечно же, я заявлял, что сам приехал с Луганска. Да, позже чем они. Да, снимаю квартиру. Да, работу нашел быстро. Тут только ленивый не работает. А им, вполне трудоспособным мужикам и теткам — грех жаловаться. Вот, если бы мать-одиночка с тремя детьми, я бы понял…Плавно переходим ко второй категории. Таких встречал мало. Но среди них была мать-одиночка с тремя детьми, и я не понял. Вот ничего не понял. Да, волонтеры помогают. Но квартиру она снимала сама. Работу себе нашла, благо дети младшего и среднего школьного возраста. Видно, что бедненько перебиваются, но не ноют и себя не жалеют. Второй парень сказал, что в Донецке бизнес отжали. Цитирую: «Я сейчас грузчиком по ночам работаю. Но это на первое время, чтоб с голоду не помереть. Со временем найду работу лучше. А там, гляди, и свое дело открою».Я считаю, что мысль моя ясна. Помощь от волонтеров и государства (бугагашеньки), идет тем, кто сам ничего делать не хочет. А хочет «хнык-хнык, я несчастный беженец». Таких большинство. Я знаю. Я вот с такими живу. Снимаем с близкими родственниками квартиру на две семьи. Экономия – круто. С питанием тоже как-то проще. Но вынос мозга капитальный. Я каждый день слышу, что меня лично, нас всех, беженцев, и даже всю страну постоянно куда-то сливают. То Европа бросила, то ВР законы страшные принимает. Вчера хунта-каратели, сегодня путин ла-ла-ла. Полное отражение информационного поля. Вчера говорили со знакомыми новороссами, сегодня — посмотрели телевизор. Своего мнения НЕТ. Вообще. И это образованные люди. Педагоги.Крестная моя, с которой я живу, и у которой нет своего мнения, – это сферический беженец в вакууме. Эталон со всех сторон. Так вот, она отличный химик-биолог. Я даже не знаю, это одно такое направление или два разных. Что химию, что биологию она не просто знает, она эти науки любит, фанатеет и хочет посвятить им свою жизнь. Но незадача. Приехала она сюда на месяц раньше, чем я. С полгода уже как на бандеровщине. За это время аж три раза ходила на собеседование. И дважды звонила по объявлениям. Ни разу по специальности. То нянькой, то уборщицей. Я уже неделю слушаю о том, как ей в грубой форме отказали в работе посудомойки. Дело было так: увидела объявление, зашла, спросила. У нее поинтересовались образованием. Высшее, химик-биолог. Ну ей и сказали: а чего ты к нам то приперлась? И ведь правильно сказали. Работы валом, я ей в гугле показал список вакансий. Думаете, хоть по одному позвонила? Херушки. Туда не возьмут, сюда не возьмут. На вопрос: «Откуда знаешь, ты ж даже не пробовала позвонить», — ответ стандартный: «Ты ничего не понимаешь». И ведь действительно. Я вроде и стараюсь, а все равно не понимаю.Пример следующий. Дочери этой самой моей крестной в школе предложили отдых в Европе для детей переселенцев. На халяву. Нужно было только оторвать жопу от дивана. Конечно же, по традиции неделю мяли сиси, а потом решили уточнить, а что же, собственно, нужно сделать, чтоб куда-то поехать? Оказалось, что уже поздно употреблять минеральные воды. Поезд ушел. Мест нет. И опять виноваты обстоятельства, АТО, москали, хунта… Кто угодно, только не собственная лень.Вы думаете, это война так человека сломала? Да ничего подобного. Она и на Луганщине по специальности не работала. И ничего не делала, чтоб заниматься любимыми колбочками и микроскопчиками. Так было всегда. Так принято в Луганской области. Просто я этого раньше не замечал. От того у нас Луганда и нарисовалась. Люди ленивые. Еще с советских времен привыкшие или на советских байках выращенные. Государство должно всем обеспечить: обучением, работой, жильем. А ты знай себе, отрабатывай зарплату и ни о чем не думай. А тут, ишь, загнивающий капитализм. Самому нужно суетится, искать, думать, пробовать. На блюдечке никто хорошую работу с высокой зарплатой не подносит. А о том, чтобы работать на себя, я вообще молчу, это ж столько мороки. Вот люди и повелись на обещание вернуть совок, в котором такой подставы не было. В котором всегда была гарантированная работа, хреновая, но зато бесплатная медицина и куча денег, которые не на что было тратить, потому что в магазинах было пусто. Но кого это волнует? Зато не нужно было беспокоится о завтрашнем дне, и это главное.Я смею заявить, что люди получили именно то, что хотели. В Лугандоне очень много бесплатной работы. Жильем тоже обеспечат без проблем. О деньгах думать не нужно – их там нигде, кроме как с оружием в руках, не заработаешь. Жизнь стала проще. Завтра будет то же, что и сегодня. А вот те, кто выехал, попали в жестокий реальный мир. Но не хотят меняться. Не хотят приспосабливаться. И медленно вымирают. А волонтеры и прочие помощники только продлевают эту бессмысленную агонию. И я занимаюсь тем же самым.Такой себе эпилог. Вот уже второй раз я покупаю мандарины. Большой кулек. Чтоб на всех хватило. Вечером ставлю его на подоконник. А на следующий вечер обнаруживаю, что мандаринов там уже нет. Жена не пробовала. Я не пробовал. Дочка съела одну штучку. Опять сожрали наши мандарины без нас. И летом, когда мы были в одинаковом положении, меня бы подобная выходка лишь слегка расстроила. Все-таки в одной лодке, нужно как-то сообща, что ли. Но сейчас меня подобное поведение выводит из себя. Я нашел работу, заработал денег, купил помимо другой еды мандарины. Я желаю их хотя бы попробовать. Вы соизволили сделать пять попыток устроится на работу за шесть месяцев. Вы даже в Красный крест не могли сходить, пока вас за ручку не отвели. Вы только ноете про обстоятельства и не желаете даже пальцем пошевелить. Тут возникает ассоциация с ненужным балластом.ХВАТИТ ЖРАТЬ МОИ МАНДАРИНЫ!Ну конечно же, в лицо я такое не скажу. Родственники, как-никак. Земляки. В одной лодке. И прочие популярные хештеги. Я буду и дальше покупать мандарины и оставлять их на подоконнике. Волонтеры все так же будут тянуть на себе обездоленных переселенцев. Украина продолжит воевать за разрушенный Донбасс. А несчастные беженцы все так же будут ныть, обвинять некие обстоятельства или других людей в своих бедах, сидеть на попе ровно и наслаждаться при этом благами, для получения которых они не сделали абсолютно ничего.Петр и Мазепа
http://inforesist.org/xvatit-zhrat-moi-mandariny/
Бо плач не дав нікому ще свободи,
А хто борець - той здобуває світ
Ну да, ни разу не дотационный регион. Но даунмассам что угодно можно заливать - они поверят.
![]()
"...обслуживающий тупейший персонал, будешь мои ботинки языком слизывать..." © Glavriba 07.11.2020
| Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення | |
| Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію |
copyright © gorod.dp.ua. Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника. Про проєкт :: Реклама на сайті |
|
Bookmarks