
Допис від
Анна
всё остальное - это отказ от своих граждан.
Так вони ж тепер громадяни ДНР, які ж вони наші? "Украины больше нет" і все таке інше. Ну раз "нєт", то і пенсій "нєт". Паспорта ж демонстративно рвали, картки соціальні отримали - от всі питання до терористів.
Особисто знаю одну хитросраку мадам пенсійного віку - як запахло смаленим, втікла до рашки, бо тут хунта і бендера, і нас тут всіх телефоном проклинала. Там отримала якусь допомогу як біженка, а через деякий час її там рідня виставила у плечі, бо за кватриру у них не платить, грошей не дає, тільни жере і телевізор дивиться. Ті самі там останній уд без солі доїдають, а тут ще й цю годуй. То вона повернулась до України. Тут теж знайшла якусь рідню, у них притулилась, дарма що фашисти з Вінниці, їсти ж хочеться. І добре аби ж мовчки - так ні, всі ми тут фашисти, от нас ополчення розкатає, от Путін молодець а в СРСР був просто рай. Ще й по телефону дзвонить своїй подрузі у Лугандон: "Приїжджай сюди, ці дурні мене годують і обстановка непогана". Добре що хазяйка випадково почула ту розмову, дала по рилі і теж під сраку ногою. Їхати нема куди, повернулась у Лугандон. А пенсій не дають, от гади фашистські. То вона огранізувала сусідів на поїздку до іншого району щоб пенсії отримати. Отак і з рашки крапає потроху, і хунту навкого пальця обвела. Ото многоходовка, Остап Бендер позаздрив би.
І оце лайно - наші громадяни? Шкода у нас свого Сибіру немає або "стану" якогось - виселити туди б оцю піну цілину підіймати. Хоча є шахти уранові і для відновлення Донбасу руки треба - ото їх туди, на перевиховання.
Bookmarks