История про долг, честь и смелость:
"Я вже писав що зі слів родича з 72 бригади після першого обстрілу 17 чол срочників їх батареї втекли...
Але там було значно більше ніж 17, які не втекли і стояли до останнього
Розповідав цікавий випадок. Їхали вони безкрайніми просторами Донеччини своєю Акацією, приставлені до мінометної батареї. Волочились ззаду, масло текло, сутеніло, стали оглянути чи не витекло зовсім. Заглушили двигун, позлазили з пушки, тільки навідник всередині лишився. І тут десь неподалік фур-р-р-р - танкова турбіна! Бляха, звідки тут танк?! Всі врозсипну, попадали на обочині. А танк виїхав на зручне місце прямо по курсу, їхав паралельно з ними за пару сотень метрів, зупинився. Потім починає повертати башту у їх бік. Родич каже серце вискочило і завмерло десь у берці. І тут навідник починає волати "масу! масу дайте!!!!" Виявляється вони там щось робили і відкинули масу, а без маси нема живлення, всі прилади відімкнені, ні навестись не прицілитись. Навідник роздирається "масу, суки, дайте!", а у всіх душа десь далеко-далеко на обочині. І тут здирається механік і летить до пушки вирячивши очі. А танк-то наводиться - шансів один на тисячу. Механік накидає масу, САУ ожила - переводиться в бойове положення, боєкомплект повний, напрямок прямо на танк. Але ж це лічені секунди, а танк стоїть навпроти гаубиці з націленим дулом. Коротше життя минуло перед очима, чистилище замаячило...
І тут стається щось неймовірне - танк, тримаючи їх під прицілом, починає тікати O=- І поки вони вийшли на готовність до пострілу сховався за пагорбом і більш не показувавсяdntknw
Всі перехрестились, швидко завантажились і гайда на всіх парах доганяти мінометників.
Правда відкрилась лише згодом. Виявляється то був наш танк, який залишили патрулювати район. І з танкістами говорили. Вони повідали, що знали коли тут має йти наша колона, і їздили навколо прикриваючи караван. В сутінках побачили як гаубиця зупинилась. Вирішили поглянути чи все нормально. І тут помітили як відкинувся гідрозатвор гармати, який втримує її в похідному стані, і 152мм пушка стала наводитись... на них! O=- Кажуть ледь не посивіли, насилу встигли драпанути щоб не втрапити під "дружній" постіл
Така історія
Так до чого це я - тим відважним механіком, хто виявився єдиним, який у критичний момент зумів перемогли страх і підняв увесь розрахунок, був ніхто інший як
19-річний строковик 1,65 зросту.
Героїв у нас багато, а як берегти то буде ще більше.
" (с)
Bookmarks