«
Не так пани, як підпанки, не так ляхи, як ті жиди»,— каже укра*їнська народна приказка. І справді, євреї, «як ненажерна сарана, як їдка міль», щорічно десятками тисяч сповзалися на Україну. Обсотавши низьки*ми лестощами й рабським низькопоклонством панів, вони захоплювали у свої руки величезні панські майорати, стягали у свої бездонні кишені всі багатства країни і страшенно тяжіли над усім тим, що лише насмілювалося носити ім'я православного. Як орендарям панських маєтків, євреям на Україні було на*дано надзвичайних прав: єврей міг безконтрольно розпоряджатися життям і смертю всіх селян у своїй оренді.
Скрізь і над усім висіла кощієва рука євреїв: єврей вимагав платні й за дозвіл на відпра*ву православного богослужіння у церкві, беручи до 5 талярів, і за дозвіл на хре*щення новонародженої дитини православної віри, вимагаючи від 1 до 5 злотих (цей збір звали дудкою), єврею платили й тоді, коли селянин одружував сина чи видавав дочку (збір поємщизна), єврея не можна було обійти й тоді, коли вмирав православний селянин, адже ключі й мотузки від дзвіниць були у цієї ж хижої гарпії. Взагалі для будь-якої відправи православного обряду треба було спочатку йти у єврейську корчму, торгуватися там з євреєм, вислуховуючи при цьому найобурливішу лайку на адресу православ'я. Повсюди здійснювалися допити й катування: православних палили вогнем, виривали у них волосся, заковували, мучили голодом, на очах батьків спалювали дітей на вугіллі або ва*рили в казанах, а потім карали матерів мученицькою смертю; православних топили, вішали, позбавляли громадянської честі (так звана інфамія), обли*вали в люті морози холодною водою, запрягали у плуг і змушували орати кригу на ріках, наказуючи євреям поганяти запряжених; скрізь височіли шибениці й палі з жертвами, всюди лунали крики старих і малих, яких шмагали до крові — і все це лише за те, що вони були православними.
У Києві насильно обернули більшість церков на уніатські, в тому числі св. Софію та Видубицький монастир. Михайлівський монастир довго стояв запущеним»23. «Всюди святині були осквернені, ікони розкидані, дорогі ризи і стихарі йшли на спідниці єврейкам...
Селяни не мали права ні виготовляти собі напої, ні купувати їх у когось іншого, крім єврея, яко*му пан віддавав у оренду шинок, ні навіть виготовити собі паску до світлого свята. Для цього єврей пропонував паски власного виготовлення. І селянин повинен був коритися йому, бо єврей, продавши паску, робив на ній особливий знак крейдою і під час освячення пильно стежив за тим, щоб не було пасок, спе*чених самими селянами, а в іншому випадку брав із винного потрійну щодо звичайної платню.
Допис від oleg orenda
Bookmarks