Война і мір
АКТ ПЕРШИЙ
Україна: Рятуйте!
Захід: Та не кричи, блін, голова болить...
Росія: це не я, вони самі...
Захід: а ти вообше заткнись, дура!
Україна: Рятуйте!
Захід: та добре, блін, чуємо, підожди трохи
Росія (збиваючи "Боінг"): це не я, це - вони...
Захід: точно не ти?
Росія: *** буду!
Захід (передаючи "Містраль"): ну ладно, але дивись мене там...
Росія: харашо!
Україна: Рятуйте!
Захід: ***, одчепись від неї
Росія: та пашол ти на***!
Захід: фу, як некрасіво!
Росія: на*** пошол, хулі не ясно?
Захід: харашо...
Уходіт...
АКТ ДРУГИЙ
.. Росія лежить на печі і гризе кусок пахлави у виді Криму... До неі навшпиньки потихеньку підкрадається ззаді Китай і закриває їй глаза ...
Росія (с інтрігой): КНДР? Венесуелла? Куба?
Китай (розщибаючи ширіньку) і протівно улибаясь: нєєєє!
Росія: Рятуйте!
Захід: ага, *****...
Китай: всьо хорошо... Не нервнічайте, ми тут самі разбірьомся....
Україна (втираючи лоба): Хух! А ми тую червону калину...
Захід: бач, все харашо... Чого ти орала?
Україна: та пашол ти на***!!!
АКТ ТРЕТІЙ
По дорозі йде Америка і їсть хот-дог. В кущах роздається хтивий шум... Америка (раздвігая кущі) обнаружує, що там китай іпе росію в сраку... Навколо кущів розкидані куски пахлави. Це - крим
Америка: іпать-капать, шо ти робиш?
Китай: іпуся, блять, а шо?
Америка: а чого без гандона?
Китай: в мене нема...
Америка: не *****, все в тебе є, в тебе є все...
Китай: ну то й шо, іди собі, це тебе не касається
Росія (тихенько): спасітє!!!
Америка (ніби-то не чуючи): фу, жирна така, целюлітна, як таке їбать можна вообще?
Китай: ой, кто би гаваріл!
Америка: ну ладно, це хоч по согласію?
Китай: та по согласію- по согласію. Хто ж таке без согласія їбать буде?
Росія (шопотом): нє!
Китай: заткнись, прастітутка йобана, буде хуже
Росія: всьо, я мовчу, ізвінітє...
Америка (уходя), замічає збоку україну, яка сидить на траві, дивиться на половий акт і їсть поп-корн...
Америка: а ти тут шо робиш?
Україна: просто дивлюся, а шо таке?
Америка: скока тібє лєт, дєтка?
Україна: двадцать трі...
Америка: не писди, покажи паспорт...
Україна (показуючи паспорт): я просто болєла в дєцтві...
Америка: ну ладно, але все одно не дивись на це, бо в тебе буде псіхологічеська травма...
Україна: харашо, тьотінька, я скоро в кіно піду... Про гаррі потера... Ну в мене правда дєнєг нема.
Америка (даючи доллар): на, дєтка, гаррі потер - це хароший вибор
Україна: спасіба, тьотінька... І (в сторону): пашла ти на***!..
АКТ ЧЕТВЕРТИЙ
Входить германія.
- Окей снято. Дастішфантастіш... Атлічно...
-ну я б все таки зробила, шоб китай сначала приніс піццу...
Китай: ти шо ахуєла, откуда в мене піцца? Я могу принести імбірний корєнь або утку по-пекінські...
Стара германія (не дочувши): імбірний корєнь - в утку по-пекінскі?... Нє, не нада, слішком явно, провокаціонно.... Хай так буде. Тіки зроби наєзд камерою в самому інтірєсному мєстє... Крупно...
Оператор: там же дєті!
Германія: та які там дєті? - кацапи та й усьо...
Оператор: а, ну харашо...
Ps.... Ринок на петрівці. До кіоску з контрафактними дісками підходить україна. В неї в косах красіві цвітні лєнти, а на ногах короткі шорти... Коліна трохи позбивані, ну вже позаживали... В руках в україни солодкий півник, на якому написано: made in usa... Україна (просовуючи голову в вікно кіоска): мені пожалуста оте кіно, в якому ото китай росію - таво...
Продавець: а скока тібє лєт дєтка?
Україна: двадцать трі, скоро... Я вже казала... Заїбали. І вообще я це все сама відєла своїми глазами, я свідєтєль історії, *****!
Продавець (недовірливо): паспорт покажи!
Україна: не покажу, бо це уніженіє... І вообше- в своїй хаті своя правда... Шо ето такоє?
Продавець: іди одсюда...
україна (тихенько): ну ладно сука, харашо...
Нагинається і бере з підлоги каменюку... Одходить на 5-ть метрів і кидає каменюкою в кіоск...
Чути звін битого скла, завивання сигналізації і падіння контрафактних дісків додолу... Десь на задньому фоні їде міліцейський бобік...
Починається теплий літній дощ... Україна боса біжить по свіжиж калюжах і сміється, і улибається... Десь здалеку хор вірьовки співає увертюру з опери "наталка-полтавка"
Дєйствіє п"яте, саме послєднє...
Гарна хата, в якій живе Україна. Вишні, хрущі і все як положено... На лавці під вишнею лежить товстий рудий кіт. Його звати Василь... І даже якось по-батькові, ну він забув як... Василь ліниво гризе курячу вкусну жарену лапу і мурчить... Зрітілям ясно, що він її украв на кухні, і, в принципі, - ссить і-за цього... Але веде себе так, нібито лапу йому подарили на менини... І вообше, чєловєчеська гордость не позволя йому ссать...
До лавки підходить собачка по імені Бобік. Він приїхав з тьотьою з Вороніжа. Бобік - бєженєц... Він худий, холодний і уніжающийся... Підходить до кота несміливо, дивиться на курячу лапу і питає: а шо у вас то?
Кіт Василь: а шо то-а шо то (передразнючись) - АТО, блять... Пашол на*** отсюда! Понаїхала кацапня йобана...
Бобік тіка...
Кіт Василь (передумавши): ладно, йди сюда! (Дає бобіку огризок куриці)... Їж... Пушкін, ***...
З хати виходить Україна з палицею: Василь, тварюка, де куряча лапа?
Василь (мовчки вказуючи лапою на бобіка): здрасьтє, чуть шо - сразу василь...
Україна: на мить задумуючись... - та ладно, хай уже їсть, воно й так нещасне...
Василь: ну да, ну да... Засипає... Йому сняться кішки. Стройні і красіві. Вони ходять на івана-купала в красівих платтях, і кидають василеві віночки з польових цвітов...
The end
Spoiler: П'єса
Допис від Самара11
Он им говорит, что если бы укры стреляли, то пахло бы тротилом
Ваші права у розділі
Bookmarks