Gorod.dp.ua » Міські форуми / Городские форумы
Сторінка 1 з 2 12 ОстанняОстання
Всього знайдено 29, показано з 1 по 20.

Тема: Для украинофобов и украинофилов : факты без комментариев

  1. #1

    Реєстрація
    16 грудень 2004
    Дописів
    181

    Типово Для украинофобов и украинофилов : факты без комментариев

    1686р. — Ліквідація автономії української церкви, приєднання Київської митрополії до Московського патріархату
    1687р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
    1689р. - Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
    1690р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новьіе книги» книжки П. Могили,К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича,
    А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
    1693р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
    1708р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина
    1709р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
    1720р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях
    1721р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
    1729р. - Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
    1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
    1764р. - Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
    1764р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
    1769р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
    1775р., З серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи й причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
    1783р., З травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
    1784р. - Русифікація початкової освіти в Україні.
    1786р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість «чистого российского язьїка» в Київській академії.
    1800р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
    1817р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
    1817р. — Запровадження викладання польською мовою в усіх початкових і вищих народних школах Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії.
    1831р. — Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
    1834р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
    1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
    1847р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсу-воріший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
    1859р. - Заміна австро-угорською владою української абетки латинською у Східній Галичині та на Буковині.
    1862р. - Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
    1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»).
    1869, 1886рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западньїх губерниях лицам русского происхождения, исключая, од-нако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
    кордону до імперії брошур, заборону українською мовою літератури, текстів
    1876р., 18 травня — Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії брошур,будь-яких українських книг українською мовою,заборону українського театру й друкування оригінальних творів художньої літератури українських пісень під нотами.
    1881р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
    1881р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
    1883р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
    1888р. - Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
    1895р. — Заборона українських книжок для дітей.
    1899, 1903рр. - Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
    1907р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
    1908р. - Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей визвать последствия, угрожающие спокойствию й безопасности».
    1910р. - Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских й еврейских, независимо от преследу-емых ими целей».
    1914р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
    1914р., вересень - Арешт і страта відступаючими австрійцями та угорцями сотень українців без слідства й суду за підозрою в проросійських симпатіях (ЗО тис. галичан і буковинців було інтерновано в концтаборах).
    1914 р. - Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
    1918р., 7 січня — Наступ більшовицьких військ під проводом В. Антонова-Овсієнка на Лівобережжя й Південну Україну.
    1918р., 11 листопада — Румунські війська захопили Чернівці, а згодом — і решту Північної Буковини.
    1918р., листопад - Польські війська окупували Лемківщину, Надсяння, Холмщину та Підляшшя.
    1918р., 21 листопада — Поляки захопили Львів.
    1918р., 28 листопада — Скликаний румунами «Генеральний конгрес Буковини» проголосив злуку Буковини з Румунією.
    1918р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
    1918р., 18 грудня — Французько-грецький десант в Одесі.
    1919р., січень—березень — Війська Антанти захопили Південно-Західну Україну з м. Одесою, Миколаєвом, Херсоном.
    1919р., 15 січня — Чеські війська захопили Ужгород.
    1919р., 23—31 січня — Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії.
    1919р., травень—червень - Окупація Східної і Південної України військами А. Денікіна.
    1919р., 31 серпня — Захоплення Києва денікінцями.
    1919р., жовтень — Армія А. Денікіна зайняла Правобережну Україну.
    1919р., 7 листопада — Початок третього наступу більшовиків на Україну (до середини лютого 1920 р. вони витиснули війська А. Денікіна з України).
    1919р., 16 грудня — Більшовики втретє захопили Київ.
    1920р., 20 січня — Скасування поляками Галицького Крайового Сейму та Крайового Виділу і поділ Галичини на 3 воєводства. Заборона української преси,підпорядкування шкільництва польському міністерству освіти.
    1920р., 26 травня — Контрнаступ більшовиків на Україну (12 червня вони зайняли Київ, у липні-серпні — майже всі українські землі, за винятком Галичини).
    1921р., серпень — Більшовики розгромили загони Н. Махна.
    1921р., 22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
    1921—1923рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
    1924р., 26 липня — Прийняття в Румунії закону, на підставі якого українців проголошено тими румунами, що «забули свою рідну мову». Посилена румунізація всіх видів шкільної освіти (завершена 1927 р.).
    1924р., 31 липня — Заборона української мови в польських державних та самоуправних установах Західної України.
    1926р., 25 травня — Вбивство С. Петлюри в Парижі.
    1929р., вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення України (СВУ)
    та Спілки Української Молоді (СУМ).
    1929—1930рр. - Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
    1930р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита
    М. Борецького та інших церковних діячів.
    1930р., 9 березня—19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
    1930р., вересень—листопад — «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів
    українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ,кооперативів, масові арешти.
    1931р., лютий - Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).
    1931р., лютий — Депортація М. Грушевського до Москви.
    1932р., 23 квітня - Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
    1932р., 7 серпня - Ухвалення ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР закону «Про охорону соціалістичної власності», який за «присвоєння» селянами навіть жмені колгоспного зерна карав розстрілом або концтабором.
    1932р., 23 грудня - Поляки стратили бойовиків ОУН В. Біласа і Д.Данилишина.
    Кінець 1932 - весна 1933 року - Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
    1933р. — Погром українців на Кубані.
    1933р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
    1934—1941рр. - Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
    1934р., 18 червня — Створення польським урядом концентраційного табору в Березі-Картузькій, у якому перебувало значна кількість українських політич
    них діячів.
    1934р., 13—15 грудня - У зв'язку з убивством С. Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких - письменники Г.Косинка, К. Буревій, Д. Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та ін.
    1936р., 13 січня Варшавський процес над 12-ма членами ОУН, звинувачених у вбивстві Б. Пєрацького. Засудження керівників ОУН С. Бандери, М. Лебедя та М. Карпинця до смертної кари. 1936 р., квітень — Арешт і розстріл Ю. Коцюбинського як нібито керівника українського троцькістського центру.
    1936р., жовтень — 1938 р., листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
    1937р., 19—20 квітня, 23 червня — Два політичні процеси румунського військового суду над українськими націоналістами на Буковині, яких було звинувачено в революційній діяльності та в заперечуванні законності румунської влади над українськими землями.
    1937р., ЗО серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
    1937р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
    1937р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
    1938р. - Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
    1938р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
    1938р., 23 травня — Вбивство Є. Коновальця більшовицьким агентом у Роттердамі.
    1938р. — Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13—18 червня.
    1939р. - Розгром польською владою української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков, а 149 було передано римо-католикам).
    1939—1941рр. — Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
    1941р., січень — «Процес 59» членів ОУН у Львові.
    1941р., 22 червня - Початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення німцями Львова (ЗО червня), Галичини (липень), згодом — усієї України (19 вересня — Києва, 26 жовтня — Одеси, 24 жовтня - Харкова, у липні—серпні 1942 р. — Слобожанщини й Кубані). У ході війни на фронтах загинуло 8,8 млн. українців (загальні втрати України у Другій світовій війні становлять 17 млн. осіб), зруйновано ЗО тис. сіл та 870 міст, знищено щонайменше 45% економіки.
    1941р., 12 липня — Арешт німецькими фашистами організаторів Українського Державного Правління у Львові на чолі з Я. Стецьком, а згодом - і С. Бандери (перебував у концтаборі до вересня 1944 р.).
    1941р., кінець липня - серпень - Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД групи видатних діячів української культури, серед яких - українська письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В, Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко та ін.).
    1941р., 1 серпня — Включення німцями Галичини до Генеральної Губернії (дистрикт Галичина).
    1941р., 19 серпня - Передача Румунії української території між Дністром і Бугом (так звана «Трансністрія») на підставі німецько-румунського договору.
    1941р., 20 серпня — Створення Рейхскомісаріату України на чолі з Е. Кохом зі столицею в м. Рівному.
    1941р., ЗО серпня — Вбивство в Житомирі провідних членів ОУН О. Сеника та М. Сціборського.
    1941р., 15 вересня — Масовий арешт німецькими фашистами членів ОУН С. Бандери. Початок підпілля й активної боротьби ОУН проти німецько-фашистських окупантів.
    1941р., грудень - Арешт і розстріл (у лютому 1942 р.) в Києві німецькими фашистами групи українських націоналістів, у тому числі поетеси Олени Теліги.
    1942р., 13 лютого - Початок примусового вивезення українців («остарбайтерів») з центральних і східних областей на роботу до Німеччини (протягом 1941—1944 рр. було вивезено до 2,5 млн. осіб).
    1942р., 25 липня — Німецькі фашисти розстріляли в Києві крайового провідника ОУН С. Бандери Д. Мирона-Орлика.
    1942р., 25 липня - Три військові угорські суди над приблизно 150 членами націоналістичного підпілля на Закапратті.
    1944р., червень — У німецькому концтаборі Шаксенгаузен закатовано українського письменника Олега Ольжича-Кандибу (сина О. Олеся).
    1944—1955рр. - Каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.
    1945р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й.Сліпим.
    1946р., 8—10 березня - Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
    1946р., березень - Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
    1947р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
    1947р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).
    1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з'їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
    1949р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
    1950р., 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).
    1950р., 28 квітня — Скасування унії на Пряшівщині (Чехословаччина).
    1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В. Василевської).
    1954р., 23—26 березня — XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
    1954р., 7 липня - Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
    1957—1961рр. - Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
    1958р., 12 листопада -- Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої
    Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).
    1959р., 15 жовтня - Убивство С. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським.
    1961р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари.
    1961р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
    1962р. - Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
    1963р. - Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
    1964р., 24 травня - Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві
    1965р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.).
    1967р., З серпня — Арешт В. Чорновола (був за суджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму).
    1968р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
    1969р., червень - Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
    1970р., січень — Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка - ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації.
    1970р., 28 листопада — Трагічна смерть (убивство) української художниці А. Горської у Василькові на Київщині.
    1971р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.
    1971р., 17 червня - Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока.
    1971р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.
    1972р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І.Калинець, І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом - патріарх Володимир
    УПЦ КП), Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.].
    1972р., травень - Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.
    1989р. - ну офіційну СРСР.
    1977р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М.Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
    1977р., 4 квітня — Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23—ЗО березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
    1977р., 12 грудня — Другий арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув'язнення і 5 років заслання).
    1978р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
    1979р., березень—жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Гор- баля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
    1979р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
    1979р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.
    1980р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко.
    1981р. - Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л.Лохвицької.
    1983р. - Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
    1984р. - Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко.

  2. #2
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Слава Українi!
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  3. #3

    Реєстрація
    16 грудень 2004
    Дописів
    181

    Типово

    Обращение воинов УПА к русскому народу (1943 год)

    РУССКИЕ!

    Две империалистические войны жестоко ударили по русскому народу.Первая 1914 года. и 1921года. подкопала идеологию старой царской России,которая основывалась на империалистическом господстве русского народа над другими народами и вторая 1941года нанесла смертельный удар по комунизму,который Ленин положил в основание современной России.Обе идеологии не выдержали пробы жизни,потому что они были по своей сути империалистичны,они были основанием порабощения других народов.
    До часа,пока народы,входящие в состав империи,были слабо национально развиты,эти идеологии могли существовать как цементирующая сила империи,но с моментом пробуждения народов к собственной национальной жизни они оказались престарелыми и должны отойти в историю.
    Сегодня русский народ должен задать себе вопрос.Куда идти?Где искать решения национального вопроса?Вернуться ли к форме старой царской России?Невозможно!Колёса истории не повернуть обратно!Поддерживать ли обанкротившийся коммунизм?Тоже не приведёт ни к чему!В массах идея коммунизма умерла.Нужно искать новой развязки национального вопроса.Эта развязка лежит в борьбе с империализмом,в перестройке Востока Европы и Азии на новых справедливых началах национальных государств на своей этнографической территории.Только дружеское гармоничное сожительство самостоятельных государств прекратит империалистическое кровопролитие и создаст условия мирного экономического прогресса.Только в таких условиях возможно возрождение русского национального государства.
    Все империалистические попытки разобьються о скалу сопротивления соседних народов и окончаться такой кровавой бойней,какую мы сейчас переживаем.
    Борьба русских должна идти под лозунгом,общим для всех порабощённых империализмом народов:Свобода народам - свобода человеку!","За самостоятельные национальные государства Европы и Азии".
    Русский народ сейчас порабощён комунистами не хуже других народов.Большевистским империализмом он ввергнут в кровавую расправу,в которой гибнут миллионы.Спрашиваеться - во имя чего?Во имя порабощения других народов.Принесёт ли это ему мир в последствии?Нет,это принесёт ещё больше жертв.Надо констатировать ещё раз,что не в империалистической войне выход,а в борьбе против чужих и своих империалистов,не в порабощении других народов,а в востановлении своего национального государства на русской этнографической территории.
    Русские в Украине!
    У вас есть возможность войти в соглашение с украинским народом и начать борьбу против фашизмаи большевизма,за национальное русское государство.
    Борьбу за освобождение уже подняла Украинская Повстанческая Армия!Входите в связь с УПА,вступайте с оружием в руках в её ряды.Организуйте русские национальные отряды при УПА.
    Русские мобилизированные немцами!Переходите с оружием в руках в ваши национальные отряды при УПА.
    Поднимайте общую борьбу против общих врагов!

    ДА ЗДРАВСТВУЕТ САМОСТОЯТЕЛЬНОЕ РУССКОЕ НАЦИОНАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВО!

    ДА ЗДРАВСТВУЕТ САМОСТОЯТЕЛЬНАЯ УКРАИНА!

    ДА ЗДРАВСТВУЮТ САМОСТОЯТЕЛЬНЫЕ ГОСУДАРСТВА НАРОДОВ ЕВРОПЫ И АЗИИ!

    Ставка,июнь,1943 год.
    Главная Команда
    Украинской Повстанческой Армии.

  4. #4

    Реєстрація
    16 грудень 2004
    Дописів
    181

    Типово

    УПА проти Гітлера

    16 квітня 1942 року Головна Команда УПА видала такий наказ своїм п'ятьом новоорганізованим "летючим бригадам" партизанів:
    1. Негайно розпочати першу фазу збройної боротьби проти Гітлера.
    2. Блискавично провести всі намічені операції контртерору проти репрезентантів німецької цивільної адміністрації в Україні згідно з врученими планами.
    3. Кожен відділ, виконавши намічені операції, мусить негайно розчленуватися і зникнути на місцях або якнайскоріше непомітно вертатися назад до своїх баз на Поліссі;
    Всім командирам партизанських груп наказується чітко дотримуватись наших основних засад та нової бойової тактики боротьби. Своєчасно звітувати Головній Команді УПА про виконане завдання.
    Цих нових партизанів УПА спочатку було небагато. Кожна з 5-ти "летючих бригад" складалася з доброї бойової сотні вояків. Але їх ударна сила була досить відчутна. Розчленовуючись на малі оперативні групи від 5 до 10 вояків, вони розсипались із Полісся майже на всі області Правобережної України, тримаючись по можливості лісостепових районів. Де виникала потреба, сходились знову в сотні і навіть діяли по кілька сотень разом для виконання оперативних завдань та для демонстрації "великої армії". В основному ж вони мали наказ діяти лише малими групами, але в різних місцях одночасно.
    Протягом половини квітня та цілого травня 1942 року почали злітати в повітря автомашини та різні установи Кохової аристократії в Україні разом з їх пасажирами та урядовцями. Всі місцевості були одночасно засипані антигітлерівськими листівками, які пояснювали, за що карає своїх нових "визволителів" збройне рам'я української нації, її армія без держави.
    Ці сміливі та невловні операції партизанів УПА відігнали спокійний сон гестапівців, вахмайстрів, ландвіртів, районових шефів.
    гебітскомісарів, генерал-комісарів та самого рейхскомісара Коха, котрий мав свою "столицю" не в Києві, а в Рівному. Тут було йому безпечніше, у глибшому тилу німецької армії, хоч головне командування органів безпеки містилося у Києві. З усіх районів наших операцій попливли до Києва та Рівного звіти про несподіваний новий "бандитизм" та що всюди ним керує якийсь "бандит Пульпа". Всіх німців огортає психоз масового жаху перед українським "лісом". Майже всі намічені операції були проведені планомірно. Наші партизани, виконавши намічені завдання, "провалювалися" під землю. Багато відділів верталося назад до своїх баз майже з подвоєним складом кадрів. До них вливалися ті наші люди із степових районів, яким загрожував арешт гестапо або вивезення на каторгу в Німеччину. Добровольців усюди було більше, але ми ще тоді не мали змоги їх мобілізувати в наші ряди. Нам бракувало старшин.
    Бойові акції поставили на ноги цілі батальйони та полки есесівців, жандармерії й інших допоміжних збройних сил Коха. Вони, однак, ніде не могли нікого виявити. Цей факт доводив менших та більших гітлерівських "спеців від бандитизму" до явного шалу. Нова збройна тактика УПА — дим разом проти німців — знову прославила ім'я нашої армії по всій Україні, як це було в 1941 році. Почала ширитись легенда про "величезну армію" і т. ін. Наші сили міцніли. Школи та курси в поліських базах готували нові керівні та бойові кадри, а Головний Штаб опрацьовував нові плани операцій другої фази нашої боротьби воєнно-стратегічного характеру.
    Куди б не приходили наші партизани, вони всюди на місцях мали докладну розвідку про ситуацію ворога, яку забезпечувала підземна мережа зв'язку. Все населення України вже палало ненавистю до німців, а до нас ставилося як до свого рідного війська. Господарські установи, де німці були директорами, а українці — чорноробами, посилали різними шляхами цілі обози харчів та інших варів не до німецьких магазинів, а до нас, "у ліс". Лікарні та аптекоуправління передавали нашим партизанам повні вантажні
    машини медикаментів та всілякого медично-санітарного устаткування, включно з цілими медично-зуболікарськими кабінетами. Селяни дуже
    охоче всюди давали партизанам хліб та інші продукти в обмін на
    сіль, цукор, промислові товари, також корів та коней, яких партизани брали з німецьких "державних господарств", тобто колишніх
    радгоспів та колгоспів.
    На особливе визнання заслуговує українська поліція, що була на службі під командою німецьких вахмайстрів. На цих людей дехто
    пробував кидати різні звинувачення за співпрацю з німцями. Ці обвинувачення безпідставні. Якби українці не пішли на службу до поліції, то німці привезли б на їх місце різних чужинців, і тоді місцеве населення України було б під подвійним чужим батогом. Українська поліція під німецькою окупацією, за винятком деяких злочинних одиниць, стояла на дуже високому моральному рівні.
    Вона берегла населення від розгулу злочинних елементів. Різними маневрами обороняла життєві інтереси народу, а не окупантів. Вона робила що лише могла, аби саботувати грабіжницькі плани та натурпоставки. Ця поліція остерігала тисячі молодих людей, яким загрожували виселення в Німеччину та арешти гестапо. Майже вся українська поліція, що я хотів би тут підкреслити, була в тісному контакті з нашими партизанами. Від неї наші партизани постійно одержували величезну матеріальну допомогу, головним чином зброю і амуніцію. А найголовніше те, що від команд української поліції ми знали про всі експедиційно-репресивні плани гітлерівців щонай-менше за день наперед. Це давало партизанам змогу своєчасно маневрувати в безпечне місце. Українська поліція — найчутливіше вухо й око наших партизанів в адміністративному апараті Коха. Не дивно, що вона потім була знищена.
    У червні 1942 року Головна Команда УПА надіслала Коху листа, написаного в дуже гострій формі і з такою вільною, недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана. У цьому листі ми повідомляли нового ката України, що перша антинімецька бойова акція УПА була відповіддю на їх злочинну політику та явний бандитизм, що виявився у формі репресій проти цивільного населення України. Там же було сказано, що наша армія не має жодного інтересу до совєтсько-німецької війни, бо Німеччина розтоптала державні устремлення української нації. Ми зазначили, що в тому разі, коли Німеччина припинить терор та грабунок України і перейде до моральної військової окупації, наша армія готова не робити німцям перешкод у їх війні проти безбожного більшовизму. Коли ж німецька політика не зміниться, тоді, виконуючи волю свого народу, УПА перейде до другої фази антинімецької боротьби. Тепер ми пропонуємо нейтралітет. Цей нейтралітет буде автоматично скасований при появі перших актів запланованих німцями масових репресій проти України.
    Копія цього листа була видрукувана в тисячах примірників українською та німецькою мовами і розіслана німецькою поштою з Києва та Рівного до всіх гебітскомісарів та адміністрацій, а також розповсюджена серед населення.
    Гітлерівці не мали найменшого наміру міняти свій політичний курс. Та не гадав капітулювати й український народ і його збройна сила. Розпочатий рух Опору ширився і міцнів з дня на день. Усі матеріальні цінності втратили свою вартість. У народі витворилася психологія боротьби за фізичне збереження та захист національної честі.
    У провідних колах українського політичного та військово-революційного підпілля улітку 1942 року так само, як і рік тому, і далі не було ані єдності поглядів на загальне становище, ані спільної дії проти зовнішніх ворогів. Головна Команда УПА та всі ті політичні організації, які її підтримували, стояли за пасивний та активний опір ворогам згідно зі своїми планами. Натомість група С. Бандери, якою керував тоді Микола Лебідь, стояла тільки за пасивний опір без партизанської диверсії. На противагу до бойової пропаганди УПА група Бандери—Лебедя видала в червні 1942 року антипартизанську листівку, в якій слушно остерігала український народ перед акцією совєтської та польської партизанщини на українській землі та випливаючими з цього німецькими репресіями. У цій же листівці виявлялося намагання патріотичної акції УПА або ігнорувати, або ґавити їх в один ряд із совєтсько-польською диверсією. У ній під заголовком "Партизанка і наше ставлення до неї", між іншим, було написано:
    "Ми ставимося до партизанки вороже і її рішуче поборюємо. Партизани — це агенти Сталіна і Сікорського, а з ними нам не по дорозі...
    Не партизанка сотень чи навіть тисяч, а національно-визвольна революція мільйонових українських мас — наш шлях.
    Організація Українських Націоналістів, червень 1942 року".

  5. #5

    Реєстрація
    02 січень 2004
    Дописів
    3 205

    Типово

    Harald, лучше бы Вы ему не отвечали. Теперь он увидел внимание к топику и не остановится...

  6. #6
    Почетный форумчанин Аватар для Vedma
    Реєстрація
    13 жовтень 2004
    Звідки Ви
    Дніпро
    Дописів
    106 639

    Типово

    Andrew-Kiev, Мне вот интересно, зачем Вы это затеяли? Вы разве не понимаете, что те, кто не хочет ничего знать, не будет читать, а те, кто знает - тоже не будет( уж очень много для форума).
    Мне когда-то одна дама сказала, что она читать Суворова не будет, потому, что знает - он дурак, предатель и все врет На мой вопрос: Откуда она это знает? Она ответила: Знаю
    Так и тут. Люди имеют устоявшиеся взгляды и Вы их никак не сдвинете с места, это уже идеология.
    Бо плач не дав нікому ще свободи,
    А хто борець - той здобуває світ

  7. #7
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Цитата Допис від Vedma
    Мне когда-то одна дама сказала, что она читать Суворова не будет, потому, что знает - он дурак, предатель и все врет На мой вопрос: Откуда она это знает? Она ответила: Знаю
    Vedma, это типа "Я Пастернака не читал, но осуждаю!"
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  8. #8

    Реєстрація
    02 січень 2004
    Дописів
    3 205

    Типово

    Vedma, попробую ответить - зачем.

    Он абсолютно уверен, что прочитав эти "откровения осла для фортепиано с оркестром" все кинутся дискутировать о том, какой он молодец, что открыл всем глаза на ранее неизвестные факты. Причем, заметьте, он действительно в этом уверен. Он просто не понимает, как это может никого не заинтересовать. Вы же не хуже меня ( и наверняка - лучше ) знаете, что такое фанатизм, и чем он обусловлен. Это - самый тот случай.

  9. #9
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Героям слава!
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  10. #10

    Реєстрація
    02 січень 2004
    Дописів
    3 205

    Типово

    Harald, Вы уже обошли меня в количестве сообщений. Я хоть могу быть спокоен за то, что Виолетта не даст меня в обиду, и постоит за нас обоих

  11. #11
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Hovard, да, за ней не угонишься!
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  12. #12
    Аватар для Abyss
    Реєстрація
    25 листопад 2004
    Дописів
    14 559

    Типово

    Andrew-Kiev, В дополнее к вышесказанным постам:
    Любимая мною Vedma провоцирует посетителей на ответную реакцию Ваших бредней. (Понятно).

    Скажите чесна... А Вам все это зачем? Вы правда (ответьте чесна) так переживаете за то, что сюда оттпостили?

    Пытаюсь поверить.
    "Саша, если кто-то будет собирать Путину на киллера по 50 гривень, так я дам за весь двор" (C) Одесские заметки

  13. #13
    Почетный форумчанин Аватар для Vedma
    Реєстрація
    13 жовтень 2004
    Звідки Ви
    Дніпро
    Дописів
    106 639

    Типово

    Harald,
    это типа "Я Пастернака не читал, но осуждаю
    Ну да , ну да
    Hovard, Я Вас не подведу!!! Хотя мы и не сходимся во многом, но самое главное, что нас объединяет, это адекватность
    Бо плач не дав нікому ще свободи,
    А хто борець - той здобуває світ

  14. #14
    Почетный форумчанин
    Пара года 2006 (Morgenstern)
    Иноземный огородник года 2013
    Аватар для Harald
    Реєстрація
    31 грудень 2004
    Звідки Ви
    Тупик Нечистой силы, 13
    Дописів
    130 020

    Типово

    Цитата Допис від Vedma
    Hovard, Я Вас не подведу!!! Хотя мы и не сходимся во многом, но самое главное, что нас объединяет, это адекватность
    Vedma,
    Dieu est toujours pour les bataillons ukrainiens

  15. #15
    Почетный форумчанин Аватар для Vedma
    Реєстрація
    13 жовтень 2004
    Звідки Ви
    Дніпро
    Дописів
    106 639

    Типово

    Abyss,
    Любимая мною Vedma провоцирует посетителей на ответную реакцию Ваших бредней. (Понятно).
    Н а счет признания.......я сражена наповал , а вот по поводу "бредней", не согласна, там все честно и правильно. Другое дело, что постить сюда такие вещи, глупо. Я уже объяснила почему.
    Бо плач не дав нікому ще свободи,
    А хто борець - той здобуває світ

  16. #16

    Реєстрація
    16 грудень 2004
    Дописів
    181

    Типово

    Цитата Допис від Hovard
    Vedma, попробую ответить - зачем.

    Он абсолютно уверен, что прочитав эти "откровения осла для фортепиано с оркестром" все кинутся дискутировать о том, какой он молодец, что открыл всем глаза на ранее неизвестные факты. Причем, заметьте, он действительно в этом уверен. Он просто не понимает, как это может никого не заинтересовать. Вы же не хуже меня ( и наверняка - лучше ) знаете, что такое фанатизм, и чем он обусловлен. Это - самый тот случай.
    Hovard, вы тоже психолог И уже определили у меня манию величия Это ваше право. Я вас переубеждать не буду

    Vedma, мне надоело читать безаппеляционные утверждения типа:
    фашисты, шовинисты, предатели, пособники, украинизация, русификация. Можете считать этот раздел библиотекой для ссылок на "пространные аргументы"

  17. #17

    Реєстрація
    14 квітень 2005
    Звідки Ви
    Местные мы... вАпросы ИщО есть?
    Дописів
    128

    Типово

    1686р. — Ліквідація автономії української церкви, приєднання Київської митрополії до Московського патріархату
    Разве православная церковь это национальное образование? Или в украинской автокефалии воздают славу украинскому Христу? Нужно понимать суть происходящих событий чтобы давать им оценку. Католическая церковь всегда стремилась и стремится заниматься прозелитизмом, т.е обращением под свое духовное начало верующих других конфессий. Т.к. прямо сделать это невозможно, то она всегда пыталась отвоевывать у Православной Церкви, т.н. унии, т.е. те самые национально-ориентированные церковные образования, временные, постольку-поскольку они рано или поздно должны были перейти под опеку Рима, а следовательно перестать быть православными и предаться католической ереси. Глупо думать что церковные патриархи России того времени думали иначе и преследовали какие-то сугубо шовинистические интересы.
    Была католическая ересь, пустившая корни со времени польской оккупации и была борьба с ней. Не следует забывать, что и Россия в начале 17 века была оккупирована польшей и католицизм пытались насаждать и в ней самой. Польша же всегда генерировала стремление обособить жителей Малороссии от Москвы в своих интересах что неоднократно доказывала, это исключительно ее происки, и с этой позиции только и следует рассматривать борьбу за незалежнисть до середины 18 века. Позже середины 18 века, после запрета Запорожской Сечи немкой по крови Екатериной 2 действительно была попытки обособления от царского произвола. Преподносить же эти деяния как попытку ущемить украинский народ по меньшей мере неверно, ибо казачество было запрещено не только в Малороссии но и на Урале и в сев. губерниях России, и под крепостное право попали не только украинцы, но и весь русский крестьянский люд. Освободительные восстания возникали как на Украине, так и в других частях России, вспомните хотя бы Емельяна Пугачева.

    Теперь изучая эти факты давайте попытаемся сделать некое обобщение. За всю 300 летнюю историю т.н. боротьбы Российская империя ограничивалась в основном запретами на издание вредоносной литературы и санкциями в отношении наиболее радикально настроенных сепаратистов. При этом политика ее ничем не отличается от общей политики империи и не несет прямого вреда населению за исключением крепостного права введенного немкой Екатериной и позже отмененного самим же русским императором, хотя в той же Европе крепостное право практиковалось не одно столетие, но об этом почему то умалчивается.
    Теперь рассмотрим факты в отношении украинского народа тех кто и являлся главными идеологами украинской независимости.
    1914р., вересень - Арешт і страта відступаючими австрійцями та угорцями сотень українців без слідства й суду за підозрою в проросійських симпатіях (ЗО тис. галичан і буковинців було інтерновано в концтаборах).
    1921р., серпень — Більшовики розгромили загони Н. Махна.
    1921р., 22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
    1921—1923рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.


    1936р., жовтень — 1938 р., листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
    1939р. - Розгром польською владою української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков, а 149 було передано римо-католикам).
    о чём и говорилось ранее...

    говорить о событиях 1918-1937 годов как о _русском_ терроре против украинцев могут только либо лжецы, либо провокаторы, достаточно посмотреть на национальный состав правительства СССР того времени (привет Bobin'у ) и посмотреть на пустующие поныне тысячи российских деревень.

  18. #18
    Почетный форумчанин Аватар для Vedma
    Реєстрація
    13 жовтень 2004
    Звідки Ви
    Дніпро
    Дописів
    106 639

    Типово

    Andrew-Kiev,
    мне надоело читать безаппеляционные утверждения типа:
    фашисты, шовинисты, предатели, пособники, украинизация, русификация. Можете считать этот раздел библиотекой для ссылок на "пространные аргументы"
    А разве Вы не понимаете, что эти утверждения не от знаний, а от мировоззрения? Разве Вы не читаете материалы в которых автор начинает "цитировать" кого-то( Муссолини, Гитлера, Кеннеди, Ницше...) не читая его, а просто "вспоминая" чему его учили? Вы этого уже не исправите, особенно если человек НЕ хочет ничего знать и менять, это вызывает обратную реакцию - еще большее костенение.
    Когда я всем хулителям бандеровщины задаю один вопрос: Почему эти "нелюди" пользуются таким уважением в Западной Украине, именно там, где они якобы зверствовали, а здесь на Востоке, где их в помине не было, на них плюют? Никто не может мне ничего ответить, НО.....вбитое с детства никуда не денется, тогда включаются другие механизмы - это же мне надо признаться, что я не прав????? Не бывать этому. Вот и весь фокус. Проблема не в истории, проблема в воспитании и комплексах.
    Бо плач не дав нікому ще свободи,
    А хто борець - той здобуває світ

  19. #19
    Аватар для Abyss
    Реєстрація
    25 листопад 2004
    Дописів
    14 559

    Типово

    А мне нравицца Ницше...
    "Саша, если кто-то будет собирать Путину на киллера по 50 гривень, так я дам за весь двор" (C) Одесские заметки

  20. #20
    Почетный форумчанин Аватар для Vedma
    Реєстрація
    13 жовтень 2004
    Звідки Ви
    Дніпро
    Дописів
    106 639

    Типово

    Abyss, Тогда Вам сюда http://gorod.dp.ua/forum/viewtopic.php?t=8132
    Бо плач не дав нікому ще свободи,
    А хто борець - той здобуває світ

Сторінка 1 з 2 12 ОстанняОстання

Bookmarks

Bookmarks

Ваші права у розділі

  • Ви НЕ можете створювати нові теми
  • Ви НЕ можете відповідати у темах
  • Ви НЕ можете прикріплювати вкладення
  • Ви не можете редагувати свої повідомлення
  •  
  Головна | Афіша | Новини | Куди піти | Про місто | Фото | Довідник | Оголошення
Контакти : Угода з користивачем : Політика конфіденційності : Додати інформацію
Главная страница сайта  
copyright © gorod.dp.ua.
Всі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проєкт :: Реклама на сайті