Ірма Крат
Аби я, буквально, ще рік тому вийшла до Сімферопольської адмінстрації з російським прапором, то усі б сказали, що я навіжена.
Сьогодні, я просто плачу...
Вчора виїхала до Криму потягом " Одеса- Сімферополь", прибуття о 10:00. В Армянські о 8:30 чотири автоматчики абсолютно не законно затримують на дві години потяг, я вийшла до тамбуру запалила цигарку - вриваються: "Вы чего курите, это для кого написано?", моя відповідь: "Для українців, не можу не палити коли бачу агресивних з автоматами". - "Пошли проверять ваши вещи!". Я запитую: "Все будете поштучно переглядати? Зрозуміла під дулом автомату, що все. Демонстративно викладаю бюстгалтери, панчохи, трусики, косметику, зацікавила маска для волося. Паніка: "Що це?", відповідаю: "Маска для волосся!", - думають, розглядають: "Яка ще маска?"- відповідаю: "Ок, це бомба повільної дії".... "Зраз з подягу заберемо!" - відповідаю - :"Пробуйте!" - Хлопці з вагону мене обступили і кажуть: "Тільки разом з нами!" . Постояли, щось гиркнули і пішли далі до інших вагонів.
Приїхала до Сімферополя, на пероні знову обшук, прошла ще метрів сто, щоб вийти з території вокзалу, знову обшук.
Йду помісту і просто сердце обливається кровю, все місто в російських прапорах і зовсім маленькі діти обвішані георгіївськими стрічками. Відводжу речі на квартиру. Майже всі військові частини поруч. Йду до них брати інтервю. Там на нас чекають як на Бога. Хлопці тримають оборону, коли вони почули, що прихала журналістка з Києва, сотник жіночої сотні, вони просто плакали.
Вони запитували, чи приїде до них Олег Ляшко, чи планує їх підтримати Київ? Я не знала що ім сказати, я збрехала: " Вони вас не зрадять, ви дуже скоро їх побачите особисто! "
Bookmarks