Десь там у безмежному всесвіті, був собі злий-презлий чаклун Прохфесор. Ніхто його не любив, бо він чаклун, дівку Красу кучеряву косу вкрав та зачарував в якийсь колонії, та ще всякої біди наробив чарівному люду. Більш того - Прохфесор одного злого дня вкрав із місцевої скарбниці і меча Володимира-всіх-порубаю Ілліча, і скатерть всім давалку, золотий горщик-а-в ньому-не-борщик і кирзові сапоги. напхав він це у мішок і сидить на тому мішкові, дулі усім показує та регоче.
Все чародійство жах, як того чаклуна боялось, аж у тапки срало. Бо чаклун, а як він мару якусь нашле, чи гикавку. Бо воно мало того, що зле, так трошечки-трошечки дикувате, політесу не знає, в иниверситетах вчився, але в циганських. Як не обдурить. так по голові йобне.
Але це не казка. а так, як кажуть вумні люди - преамбула.
Так ось. Три хоробрих чарівних багатури, - Кулявлобі,Товариство та Вогнегасник, що ім Прохфесор ото дулі тицяв. а вони від нього за деревами ховались. якось вирішили йому помститись. Покликали вони раду у Філях, щоб винайти, як тому чаклуну зле зробити. Кулявлобі був відчайдуха, хлопець завзятий, хоч куди козак - воювать так воювать, пиши в обоз. він як схвате голоблю, та як пирсне на ворога, як піде гамселити, так що ого-ого!!!! Догнати не можна. Ні ворогу, ні побратимам. Тому голоблю йому ніхто не давав, боялися.
Так от Кулявлобі закликав усіх багатурів, взяти та злому чаклуну в золотий горщик пописяти. Каже - ось цей волюцюга викоцубить з мішка горщик, а там щось є. Полізе лапою потворо, а ми туди посцяли, пардон гран майн френд (а був він освіченою культурною людиною) попісяли, - ото сміху.
Ні - каже Товариство, пісять не наш варіант, це дрібно, якось по хуліганські! Сказав, і задумався. А Товариство був хопець вумний. трохи вусатий (трохи, трохи під носом), та чубатий, хоч брехало різне стерво, шо то не чуб, а чьолка. Ще Товариство здобув собі славу в багатох битвах. Виведе в чисте поле військо, побачить камень та ну його саблею трощити. аж упариться. Йому козацька старшина - Олеже, ти що здурів, то ж каменюка, пішли бурякового самограю хильнемо? А він засопе. вуса розправе мізинчиком, та каже - манкурти, то для вас камінюка, а насправді то зачароване військо. ви. - каже, - йолопі неосвічені, книжку Жоржа Сіменона про Донки Хота не читали, хоч і я не читав, я знаю. що така гра на "дендикє" була, бананами жбурлятися. Ов. скаже старшина, і задумається, а Товариство знай камінюку саблею лупить, аж бризки летять. Тому його військо ніколи на битву не встигало, бо камінюк в степу, як у Кулівлобі думок, поки Товариство всі потрощить, ген вже і війна закінчилась, і шабля зламалась.
Так от - ні, - каже Товариство. Ми не будем сцяти в горщик Прохвесора. Це не естетично. Хтось і з нас туди насере.
Овва. тільки блимнув своїми розкосими оченятами Кулявлобі, накрутив чуба, як ото жид пейса, - точняк насеремо, миль пардон, пакакаємо, він туди лапою полізе, а воно гівно. Хто туди срати, пардон какати буде?
Почали чарівні багатури-месники сперечатися. Не дійдуть згоди.
Тоді Вогнегасник потер лоба і каже - ні, йоб вашу мать, нєт! Это ж ведь очинь и очинь! Да! Да! Но нет!
А Вогнегасник, ох і хлопчина, ох і козак. Справжній лицар. Тільки ніхто у чарівному лісі ніхто не міг зрозуміти, що він каже. Кажуть закляття якесь наклали. чи Чахот невмирущий по голові дуже його йобнув - ніхто не знав. Був у лісі один цапок Порт & (c). той переводив, що Вогнегасник каже на людську мову казав. Але йому чаклун хвоста відірвав, та підсрачниками кудись вигнав.
Когда челавек, каже Вогнегасник, - не такой как ваабще, потому один такой а другой такой, и ум у него не для танцевания, а для устройства себя, для развязку своего существования, для сведения обхождения, и когда такой человек, ежели он вчЁный, подымиться умом своим за тучи и там своим становиться — становиться ещё выше Лаврской колокольни, и когда он студова глянет вниз так они ему покажуться кажуться махонькие-махоникие, всеравно как мыши, пардон крИсы. ПотомуШто это-же ЧЕЛАВЕК, а тот который он он тоже человек невчЁный, но и……… зачем же, это же ведь очень и очень. ДА — Да …… но НЕТ.
Друзі - до нього - що ти кажеш? Давай як Товариство радить вчинимо.
А він ім - А ***** получить?
Кулявлобі. відчайдуха подумав і каже - А це думка, друже, маєш рацію.
Товариство питає - А що він придумав? Кулявлобі - а втрьох в горщика насрати, пардон интерв"ю гордон - пакакать.
Дійшли друзяки згоди і пішли до Прохфесора. Підкрались кущами (ич, як начаклує, що і матінку забудеш) і бачать - сидить Прохфесор чаклує. Тільки нічого не виходить. Він хоче хлібину,а виходить жопа. Він собі пляшку. а все рівно - жопа. Матінко Божа, за що не візьметься - все рівно виходить. що нічого виходить. Слугу начаклував. Спритного як коняка, тільки розмовляти по-людськи не може бо замість макітри - жопа.
Зрозуміли багатури, що Прохфесор чаклувати розучився, і ніякого лиха ім заподіяти не може. ну реготать в злого чаклуна дулями тицять. З мішка його зіпхнули, верещать, себе у груддя б"ють, аж гикавка нападає.
Давай, кажуть, горщика свого золотого, ми туди насеремо.
Прохфесор, задумався. і запитує - що втрьох?
Ага, - радісно кивають багатури.
Не вміститься, каже Прохфесор, ну один. ну два, але три - не вміститься. Ви каже попробуйте посрати, та об"єм заміряйте.
Сказано - зроблено, наклали багатури купу, пучками заміряли. Давай горщика сатрап.кричать.
На, - каже хитрий Прохфесор - міряй. влізе чи не влізе. І дістає з мішка золотий горщик.
Багатури полізли міряти - влізе чи не влізе, х-халепа, - а горщик повний.
Ой, - каже Кулявлобі - гевалт, це що?
Товариство понюхав. і відповіда - схоже на гівно?
А Вогнегасник сказав - Главное у человека не деньги, а натурально ХВорма, вчЁнасть. Потому ежели человек вчЁный, так ему уже свет переворачивается вверх ногами, пардон вверх дыбом. И тогда когда тому, одному которому, невчЁному будетЬ белое, так уже ему, вчЁному, которому, будет уже как ну гівно!
Поневірились багатури, і пішли світ за очі.
От така ***ня малята.
Як ще нал"єте яке не таке вигадаю. Ик.
Допис від Нурали Латыпов
очень белый билет
Ваші права у розділі
Bookmarks