УСІМ, ХТО МАЄ ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ ПУБЛІЧНИХ ЗБОРІВ.
Звернення непросте, я б сказав навіть - делікатне. Чого гріха приховувати - багато хто з кола моїх знайомих чекав десятиріччями цієї революції, працював у несприятливих умовах паралічу політичної свідомості громадян. Але зараз - багато хто загубився у важливих революційних справах, які не вимагають високого рівня політичної компетенції, й які можна спокійно передати кожному з великої черги бажаючих хоч чим-небудь допомогти. Деякі зовсім розгублені настільки, що бояться що "війна закінчиться без них" й рвуться на барикади.
Так, на перший погляд у порівнянні з Київом у Дніпрі на майдані - курорт та повна розслабуха. Але насправді - постійно відчувається "нерв незадіяності", й програється психологічна війна, коли на майдан приходять люди, налаштовані діяти у Придніпров"ї, але їх усіх "відсилають" на Київ. Й це тоді, коли навіть з урахуванням диктаторських законів, у межах "дозволеного" не усі можливості використовуються в нашому регіоні, не менш значимому для розвитку революційних подій, ніж Київ чи Львів.
Вдумайтесь - куди подінеться впевненість режиму, якщо він не відчуватиме можливості "відступу на Схід"? А з іншого боку - уявіть собі ситуацію, коли революція перемагає у Києві, а в Дніпропетровську починається "реакція". Не хочу ображати земляків - але національне питання більшості з них до одного місця, а от звичка "не лізти куди не слід" в душах Дніпрян глибоко вкорінена. Й навіть ті, хто зараз "висунули вуха" з нір, глибоко заховаються, коли по цих вухах битимуть без зайвих дискусій.
Є люди, які кожного дня тримають вахту на Європейській площі. Багато хто ніби зачарований слухає вочевидь низькорівневі промови у "вільний мікрофон", подумки лається, але не намагається свої емоції й слова про "нічого не робиться" (або "не те робиться") переплавити у пропозицію щось зробити.
Зверніть увагу: проведено безліч заходів на вулиці, але не було жодного зібрання громадян у приміщенні, де можна організувати реєстрацію, розподілити людей по районах та напрямках діяльності. Складається враження, що для когось це не зовсім "революційно" - будувати структуру, коли ведуться бої на барикадах.
Але згадайте: перш ніж організувались бойові організації, десятки ночей проходили у нарадах в КМДА, де революціонери чубилися, але таки викристалізовували те, що ми бачимо сьогодні як зростаючу політичну силу, вільну навіть від "опозиційної трійки", підбадьорювану загальним революційним підйомом у Києві.
Водночас - у нашому "глибокому тилу" автор будь-якої революційної ініціативи відразу перетворюється на ходячу мішень, яка не наділена анонімністю й можливістю розчинитись у натовпі. Більше того - ще можуть звинуватити у спробі "приватизувати революцію". Але якщо загроза "приватизації" революції новими лідерами є гіпотетичною, то загроза просрати революцію, не залучаючи до її керівництва нових кадрів, стає неминучою перспективою, яка вбиває залишки сором"язливості та згаданої мною вище "делікатності".
Я ПРОПОНУЮ УТВОРИТИ ОРГОМІТЕТ ЗБОРІВ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА-ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА-НОВОМОСКОВСЬКА Й ПРИЛЕГЛИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ. Призначити реальну для реалізації дату самих цих зборів й провести їх, навіть якщо "нібито" усе вже скінчиться.
Щось мені підказує, що теперішня революція - не остання у найближчому десятиріччі. Особливо зважаючи на те, що зараз революційного підйому на Сході на Півдні не спостерігається - але він неминучий у майбутньому, оскільки соціальне напруження у цих регіонах нікуди не зникне, навіть у разі підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС.
Зробивши сьогодні розумні негероїчні кроки, ми можемо зробити непотрібним принесення у жертви десятків життів героїв, потрібних Україні майбутнього. Подумайте про це.
Допис від Юлик-рыжулик
Девочки, а давайте я вас немного отвлеку.ops
По-моему это только коммунистический строй предлагал. 
у меян кума работает преподавателем английского в старших классах - после учебы тащиоа её к нам в компанию, в международное направление- не пошла.. и СБ что у нас есть люди имеющие желание работать в школе, спасибо вам 
Bookmarks