http://cityplan.in.ua/blogs/view/128

За даними ООН в Колумбії у 2011 році виготовили 345 тон кокаїну...


У той же ж час це не завадило двом людям – Антанасу Мокусу і Енріке Пеньялосі за лічені роки перетворити депресивну та корумповану Боготу в місто, яке вважають взірцем сталого розвитку та дієвих реформ. За роки правління Мокуса кількість вбивств скорочується на 70 відсотків. Тільки вдумайтеся у цю цифру! Більше того, прибутки міста зростають у 3 рази.
Про методи, якими вдалось досягти такого феноменального результату можна знімати фільми та писати книжки( що, в принципі, вже відбувається), тому я й не намагатимусь розповісти про все. Натомість хочу зупинитись на одній лиш тезі Енріке Пеньялоси. Її я почув, працюючи над українським дубляжем фільму “Urbanized”. Там політик говорить про пріоритетність у Боготі. “На першому місці для нас пішходи, тому ми вкладаємо гроші в інфраструктуру для них – ремонтуємо троутари та будуємо велосипедні доріжки. А колись, можливо, ми подбаємо і про дороги для автомобілістів. Але в першу чергу – пішоходи”.
І ось ці слова розірвали мені мозок. Все моє життя мені втовкмачували, що рівна дорога – це показник розвитку міста і рівня життя в ньому. А тут прийшов Пеньялоса і перевернув усе з ніг на голову. Він називає свою теорію – демократією в ділі. Чому? Все дуже просто. У Львові живе близько 800 000 людей. Також тут зареєстровано 200 000 автомобілів. Тобто, число мешканців у чотири рази переважає число машин. За період з 2007 до 2011 року, хизується міська влада Львова, реконструювали 100 кілометрів доріг. І в той же ж час, грошей на тротуари обабіч цих магістралей в бюджеті зазвичай знайти не вдається. Хідники чомусь ремонтують за залишковим принципом. Звідси запитання: чому простір яким користується вчетверо більше людей, фінансується неспівмірно гірше? Де ж тут демократія? Виходить, мер Садовий, на відміну від Пеньялоси, вважає людей на автомобілях більш важливими за пішоходів.
Маю ще одну ймовірну відповідь на це запитання. Кошти розподіляють високопосадовці. Яким видом транспорту вони користуються? Правильно – автомобілями. “Міста планують дядечки на машинах” – ще одна сакраментальна фраза Пеньялоси. Так відбувається і у Львові. І доки вони будуть споглядати за нами з-за тонованих вікон своїх дорогих іномарок, їхні розмови про “привітне місто” будуть всього лиш пустопорожнім базіканням.