Леонід Данилович просив передати.
Заповіт
Як умру, то поховайте
мене на „Южмаші” –
щоб ніколи не нюхати
тюремні параші!
Піклувався о народі –
Добре щоб жилося,
За рахунок різних фондів
Виростив волосся.
Посилав я, ***, не вперше
„Орлів”, що покруче,
на усяких „абарзєвших” –
хай ревуть ревуче!
Любила мене Вкраїна
Двічі обирала,
Та прийшла лиха година –
І мене дістала!
Зацькували, паразити,
Воріженьки кляті!
Що мені тепер робити?!
Хіба що вмирати...
Хай Марчук бере лопату,
Медведчук – сокиру
А Тигіпко – екскаватор
Та риють могилу.
Обережно покладайте
Мене в домовину,
На шматки не розривайте,
Як того грузина.
А все тіло загорніте
В плівки від майора,
Та під ноги положіте
Пана прокурора.
А на грудях намалюйте
Від гітари деку,
Кравченка поставте поруч –
Дбати про безпеку.
А на сраці зав”яжіте
Червоного банта –
Не забуде Україна
Такого гаранта!
Bookmarks