Вояки ОУН-УПА: Відкритий лист Президентові України

[Україна понад усе!]

ВИСОКОПОВАЖАНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ !

«Пережита історія – стає шляхом до свободи» казав Великий Папа Іван Павло II.

Але історія справжня, без фальші з жодного її періоду. Ми, ветерани ОУН-УПА, люди похилого віку, які з гідністю прожили відміряні нам роки. За спиною – збройна боротьба за Волю України, камери смерті, тюрми і лагера. Як казав Т. Шевченко про свою долю «Ми не лукавили з тобою, ми чесно йшли, у нас нема зерна неправди за собою».

Скажіть, будь ласка, з ким ми маємо примирюватись? Із ветеранами Совєтської Армії? Але ж ми не воювали з ними. УПА створена 14 жовтня 1942 року для боротьби з німецькими окупантами і ніхто назнав тоді чия буде перемога, коли гітлерівські дивізії рвалися на Сталінград.

На Нюрнберзькому процесі в 1945-1946 роках, коли совєтська офіційна делегація на чолі з прокурором Руденком домагалася притягнути до судової відповідальності керівників ОУН і УПА, американський суддя Лоуренс усі її звинувачення відкинув як безпідставні, зіславшись на десятки незаперечних документів, які спростовували співпрацю українського руху Опору з німцями. Таке рішення виніс міжнародний суд.

А 24 січня 1995 року Європейська Конфедерація Комбатантів, яка визнана Радою Європи з дорадчим голосом, прийняла Всеукраїнське Братство вояків ОУН-УПА в свої члени. (Документи подаємо).

Отже Європа і світ давно визнали УПА воюючою стороною в Другій світовій війні. За оцінкою тодішніх високих військовиків, ні французький Резистанс, ні групи грецької ЕЛАС, ні навіть регулярна армія Тіто не до порівняння з тією жертовністю та високою організованістю, що їх проявляли вояки УПА. Вони не мали за собою жодних державних структур, ніякої зовнішньої підтримки, проте билися до останнього. Дуже високу оцінку дав генерал де Голь у серпні 1944 року в Рамбуйє, він сказав: «Як би я мав таку армію, яку має ОУН, то німецький чобіт не топтав би французької землі».

Визнали визвольну боротьбу ОУН-УПА і шість областей західного регіону України, а Верховна Рада, Президент і Уряд ще повинні сказати своє слово..!

Тисячі символічних і справжніх могил, висипаних людьми за час Незалежності, спорудження десятків пам'ятників, створення сотень пісень, десятків книжок, фільмів – все це без державного фінансування – така відповідь українського народу в пошану і благословенну пам'ять Української Повстанської Армії, в пошану і визнання всіх учасників національно-визвольної боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу.

То з ким ми маємо примирюватися? Хіба з тими відгодованими НКВДистами, цілі дивізії яких охороняли лагера, коли совєтська Армія спливала кров'ю під Сталінградом? Чи з тими, хто закопував напівживих по 500 чоловік в Дем'янових Лазах, хто січкарнею різав пальці своїм жертвам у Галичі, хто сотнями тисяч українського народу депортував на Сибір, чи з тими, хто в провокативних спецгрупах НКВД глумилися над місцевим населенням, щоб викликати гнів народу проти УПА, а тепер мають статус «Учасник бойових дій»?

ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ !

Примирюватись можуть лише однакові в моральному становищі. Ми, пригноблені в соціальному становищі, понищені в тюрмах, зранені й скалічені в боротьбі й животіємо на жебрацькій пенсії, але щасливі, що бачимо Незалежну Україну – не можемо просити ви6ачення в тих, хто воював з нами проти Незалежності колись і ненавидить її тепер, але при цьому має персональні пенсії, госпіталі, урядові привілеї і всіляку урядову підтримку.

Нас хвилює ще й таке: попри те, що сталінізм засуджений, а гласність відкрила частину правди, одначе всі архівні документи про визвольні змагання українського народу навіть в Незалежній Україні недоступні.

ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ! Дайте можливість відкрити архіви КПРС і КГБ хоча б 30 річної давності, дайте доступ вченим історикам до інформації! Розбийте міфи, які отруїли свідомість багатьом українцям. Відкрийте правду про замордованих під Базаром і Кругами, про організацію голодоморів і знищення еліти Української Нації, правду про потоптану честь і спотворене минуле, глум катівні невинну кров мільйонів. Правду про тих, хто намагався вбити Вас і Ваших соратників та потопити в крові Помаранчеву революцію. Оце і буде примирення – Правда примирить нас усіх.

ХАЙ ВАМ БОГ ДОПОМАГАЄ! СЛАВА УКРАЇНІ І ЇЇ ГЕРОЯМ!

З щирою повагою і надією на краще майбутнє – ветерани Всеукраїнського Братства ОУН-УПА.

Прийнято на 88-му засіданні Колегії Головної Булави ВБ ОУН-УПА у Львові 19 квітня 2005 року.

Михайло Зеленчук, голова,
Петро Косюк, секретар

[Dzhmil]

Цілком підтримую, але три "але":

1) Ющенко "мав на увазі" це звернення, тому що його "націоналізм" існує хіба що в хворій уяві данєцкіх пацаноф. Якщо він навіть до того, як став Президентом, казав, що всебічно забезпечуватиме "розвиток російської мови", що всі чиновники України "мусять" "володіти російською мовою", що ж від нього чекати? Сьогодні він цьомкається з містером Пу і влаштовує паради старих окупантів на Хрещатику. Завтра він затвердить статус російської як другої державної. Він оточив себе жидами. Він - усе та ж стара хохляцька зараза, не краще Чучми або Кравчучки. До нього звертатися з подібними листами - одне, що до дерева: і не почує. і не відреаґує.

2) Термін "ветерани ОУН-УПА" є такою ж самою нісенітницею, як і "ветерани КПСС-Совєцької Армії". ОУН - це політична, партійна структура, УПА - військовий підрозділ. До того ж ОУН як така до УПА ніякого відношення не має, УПА створювалась під егідою ОУН-Революційної (бандерівської) - однієї з фракцій Організації. Якщо розглядати УПА як Армію у строго воєнному сенсі цього слова, то вона фактично існувала короткий період 1944-половини 1945 років, після чого була розформована. Якщо під УПА розуміти ВЕСЬ збройний Український резистанс 1942-56 років, то це інша справа, хоча термінологічно не є вірним називати всіх учасників цього руху "ветеранами" саме "УПА".

3) Я не розумію, чому треба так боятися питання співробітництва ОУН з німцями? Погляньмо на речі об'єктивно. Так, це співробітництво було до певного моменту. І це було виправдане співробітництво. Більше того, з німцями у 1941 році співпрацювали не тільки оунівці, а взагалі всі національно свідомі українці. Ну, то й що? Разом із німцями били більшовицьку гадюку, знищували катів українського народу, повертали майно репресованим, визволяли людей із тюрем. Після 30 червня наші шляхи з німцями, на жаль, розійшлися. На жаль, тому що разом ми були б непереможні, а поодинці були розбиті як Україна (ОУН), так і Німеччина (НСДАП). Вина на обох сторонах: на німцях, що уявили себе спроможними самотужки впоратися з Москвою і господарями України; на Бандері та його соратниках, що поспішно проголосили Акт Відновлення Незалежності, не дочекавшись остаточної перемоги на Сході. Але це вже минуле. Тільки це - славне минуле, яким треба пишатися, а не лякатися його, як чорт ладану. А наголошувати саме тільки на антинімецькій боротьбі УПА - це означає дуже обмежувати історичне значення Визвольних Змагань Української Нації, бо окрім антинімецької УПА була і ОУН Мельника, і Дивізия "Галичина", і "Нахтіґаль", і "Ролянд", і УНА. Вояки цих формацій теж заслуговують на пошану, адже бились вони за Україну, хай і на боці Німеччини.

[Mermaid]

Люди добрі! Схаменіться нарешті! Як можна "співпрацювати" з гітлеровцями - співпрацювати зі вселенським злом, цитуючи Шевченка? Цитуйте краще гітлеровськи пісульки. Любити свою державу - це одне, а зраджувати її заради дебільних ідей - це зовсім інше, що зветься МАРАЗМОМ. Цей маразм охопив зараз прибалтів і ось наших "доморощених" есесевців. Люди кров'ю своєю звільняли світ від фашистів, а вим їм палки у колеса ставили! Що ви зараз хочете, і до чого тут Американьскій діяч? Хіба Америка загубила 20 МЛН. людей? Хіба у них були спалені села, згвалтовані дівчата, зарізані немовлята????!!! Хіба вони випили до дна чашу зневаги, принижень та знущать?! Їхні підлітки віддавали життя за перемогу, а жінки запрягалися замість коней, щоб добути хліба для фронту? Хай сидять, їдять свою піццу, і не виступають. Не їм тут розпоряджатися.
Хіба ви не розумієта глибини маразму вашої мети підчас Великої Вітчизняної війни? Коли мова йшла про розподіл світу, коли усе населення СССР фашисти збиралися зібрати на невеликій площі між Уралом і Сибіром и примусити "пахати", коли вони мислили МАТЕРИКАМИ - якій кому дістанеться, ви гадали, що при цьому буде Незалежна Україна, а поряд з нею запанують прибалтійці. Це настільки безглуздо, що навіть ніякого слова не підібрати - маразм, це навіть комплімент. Фашисти зіграли на вашому бажанні звільнитися від СССРбудь якою ціною, і якбі вони були розумнішими, мі би зараз усі разом утаких лагерях сидилі, що вам і у сні не являлися! А наші б діти здавали б кров для фашистів. От ваша незалежність!
Покайтеся поки не піздно і не гнівить Бога! Ви загубили багато своїх співввітчизників заради примари і практично не поплатилися за це. Називати вас ветеранами Великої Вітчизняної війна - це насміхатися над людьми, які в виконували свій долг, і захищали нас, коли ви з гітлеровцями дебільні плани розробляли і безнивинних людей розстрілювали. Ваш вихід покаяння.

[Ґонта]

Mermaid, пречудово сказано! Я вже майже повірив у щирість... Тільки впали ув очі де-які слова:

Ви загубили багато своїх співввітчизників ...
... коли ви з гітлеровцями дебільні плани розробляли і безнивинних людей розстрілювали

Якщо це з тексту вилучити - повірив би.
Доречі, перечитав всі попередні дописи (перед Вашим), і ніде не знайшов навіть натяку на америку. Тож хочу Вас запитати Вашими ж словами: а дійсно, до чого тут Американський діяч?

[Hovard]

Dzhmil, поздравляю вас с праздником. Сегодня - день рождения вашего кумира, пана Шикльгрубера - некоронованного последнего Украинского канцлера ( в вашей трактовке ). В свое время говорили, что не осталось в СССР семьи, которая бы не потеряла на войне родственника. Я рад за вашу семью, что это горе обошло вас стороной.

После этого вашего поста я не вижу смысла беседовать с вами ни вообще, ни в частности. Потому как ФАШИСТОВ - ДАВИТЬ!
Кто не согласен - прошу высказаться, расставить точки над i.

P.S. Ґонта, не мог бы ты высказаться по этому поводу? Очень интересно узнать твое мнение.

[Абориген]

Mermaid, а хіба сталінський Совітський Союз не був вселенським злом? Це було зло абсолютне. Знищив він за неповними даними понад 70млн. людей. Моя рідна бабка, якої я так ніколи не побачив вмерла в віці 35 років у голод 1947 року, залишивши двох малих дітей.Адід мій воював у штрафбаті і лишився живий. В штрафбат потрапив за те, що потрапивши в полон не застрелився, а втік. А скількох українців (і не тільки) положили на полі бою сталінські генерали? Той же маршал Жуков, який не жалів людей? То служити такій владі це честь і доблесть? Тут хтось гнівно написав - фашистов давить, Додам і комуністів теж, бо по своєму звірству вони стоять вище фашистів. Ось чому я не засуджую вояків УПА. Добували зброю як могли і йшли на вірну загибель. Ці люди достойні почестей, хоч і не скиглять і не просять їх. Слава героям України!

[Mermaid]

[На Нюрнберзькому процесі .... американський суддя Лоуренс усі її звинувачення відкинув як безпідставні, зіславшись на десятки незаперечних документів, які спростовували співпрацю українського руху Опору з німцями. Таке рішення виніс міжнародний суд.]

Ось звідки американець.
Моя відповідь була на два листи - просто думки і почуття, які були викликані старими ОУНівцями і новим.

Давити фашистів - дуже влучний лозунг для наших часів, приємно зустріти людину зі здоровим глуздом.
[/quote]

[Dzhmil]

+++Хіба Америка загубила 20 МЛН. людей? Хіба у них були спалені села, згвалтовані дівчата, зарізані немовлята????!!! Хіба вони випили до дна чашу зневаги, принижень та знущать?!

Ні, Америка не загубила. А ось Україна загубила тільки 10 мільйонів - у мирний час виморених голодом у 1932-33 роках. А сотні тісяч розстріляних, закатованих, замордованих, скинутих у соляні шахти (як на Станиславщині у 1939-40-х роках), перебитих в тюрмах під час втечі совєтів з України в 1941? А мільйони закатруплених по Сибірах, Крайніх Півночах, далеких Сходах, Біломорканалах? Хто приніс в Україну "чашу зневаги, принижень і знущань"? Німці? А не більшовики, які розпочали свою "діяльність" в Україні зі звірячої розправи над полоненими юнаками-крутянцями у січні 1918 року? А не більшовики, які вирізали всю національну українську інтеліґенцію? А не більшовики, які виморили голодом майже все українське селянство? Ви закликаєте "схаменутися" тих, хто став на захист своєї Батьківщини проти червоних маніяків-садистів? Це означає тільки те, що Бог, якого ви всує тут згадуєте, остаточно позбавив вас розуму. Радійте, що ваші червоні "ветерани" шпацируватимуть Хрещатиком завдяки нашому безхребетному слимакові-Президенту. Але не забувайте, що час однаково все розставить по своїхь місцях: убивць - на своє, а Героїв - на своє.
Героям Слава!

Не в моїх правилах дублювати постінґи, але цей спеціяльно для вас, багаторозумна русалонько, повторю.

"Історію загибелі цієї мужньої дівчини почув від одного з катів колишньої Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. Час стер в пам'яті прізвище героїні, що знайшла смерть від його рук. Випадковість зустрічі з ним пов'язана з перебуванням в одному із желізноводських санаторіїв, де лікувався у 60-х роках.
Може, колись, коли розкриються ті страшні архіви КДБ, загиблій буде повернено ім'я, стане відомою історія її боротьби в рядах УПА. А сьогодні нехай буде так, як описую ту страшну правду, без імені героїні. Моя совість і честь примушує зробити це, хоч і надто пізно.
Щоденно, після обіду, мій сусід випивав припасену заздалегідь пляшку горілки, не роздягаючись і не роззуваючись, завалювався в ліжко і хропів. Років йому було не так багато, десь під сорок, виглядав знищеною алкоголем людиною.
Нав'язуючи компанію до пиття, з образою сприймав відмову, говорячи: "Что, пить со мной западло? Да ты знаешь, кто я такой? Со мной генералы считались, а ты пить со мной не хочешь?!"
Один раз, оп'янівши, сказав:
- Ты знаешь, почему я пью? Пью с тоски, что-то мучит меня, сосет, перед глазами постоянно люди, которых я лично убил.
- І що, не судили тебе за те? - запитую я.
- Не судили, ибо я был особым человеком.
- Чого ж ти людям не розкажеш про кривду, яку робив, - мовив я.
- Нельзя, подписку давал. Да и, вообще-то, делал, что приказывала партия, понял?
Але якось, добре випивши, він розповів про вбивство дівчини, яка постійно стоїть йому перед очима.
- Убивать научился еще в заградотряде под Сталинградом. Расстреливал разных. Солдат своих жалко было. А здесь, в Станиславе, убивали бандеровцев, этих не жалко было, - мовив далі.
- Однажды в тюрьму привезли молодую красивую девушку. Поймали стерво бандеровское, когда, отстреливаясь, уложила полвзвода наших солдат. Расстреляв все патроны с автомата, хотела взорваться гранатой, но граната не сработала. Взяли живой.
А далі з розповіді його стало відомо, що вона донька священика, віком до 22 років. В УПА виконувала обов'язки провідника, навіть назвав псевдо. Говорив, що дуже була гарною. У пам'яті цього ката збереглись її голубі ясні очі, красиве ніжне обличчя, довгі буйні чорні коси і струнка постать, одягнута в коротку шкірянку, в штани, на ногах - пасовані чобітки. Такою вона запам'яталась йому в той час, коли привели її до камери.
Сміливість дівчини на допитах дивувала катів, що мали з нею справу, її відвага не тільки вражала, а й викликала додаткову лють при допитах. Знущанням над нею не було меж. Вона знала, що її вб'ють, тому стійко переносила нестерпні муки, вперто нічого не виказувала.
- Как мы ее только не мучили: сначала били телефонными плетками, вся кожа на пальцах рук полопалась, когда прижимали дверью, били гвозди в пятки, за волосы подвешивали вверх и так держали, кололи грудь, подвешивали за ноги, несколько раз теряла сознание, отливали, но ничего так и не сказала. Отольем водой, станет на ноги и кровью плюет нам в лицо. Даже графином одного стукнула. Потом в наручниках допрашивали. Тройка осудила ее на смерть. Исполняли приговор я и еще несколько таких, как я . В день тогда мы убивали по десять и больше человек. Ту девку-бандеровку убить было поручено мне. Перед тем, как шел на дело, выпивал грамм двести водки и... Навеселе то неприятное дело было делать легче. Все же человека убивали.
- Ну і що, ніхто не просився? - спитав я.
- Нет. Побитые, порой поломанные, они шли, крестились, молились, пели гимн, кричали "Слава Украине", но не просились. Между тем, редко кто из них знал, куда мы их ведем. Просто чувствовали, что идут на смерть. Ведь мы их не ставили под стенку, а убивали так.
- Як це так? - перепитав я.
- Очень просто. В то время, когда вели по коридору, обушком били в потылычную часть головы. То получалось классно, почти без крови. Ударишь, подергается раз-два и - конец.
- Який же це обушок?
- А вот такой, как железнодорожники буксы в колесах обстукивают, - маленький, с длинной ручкой. Держишь в рукаве, не видно, когда надо - высунул, раз ударил - и готово...
Цинічності розповіді не було меж. Аби хоч десь якийсь нерв сіпнувся на обличчі у мого співрозмовника. Ні. З якоюсь особливою насолодою продовжував:
- А ее перед тем, как убить, втроем еще хотели изнасиловать. Рвалась, падло, кусалась, побили мы ее крепко, но не далась. Вылили на голову воды, очнулась. И я повел ее по коридору убивать. Она поняла, куда веду, ибо крикнула: "Прощайте, брати! "Дзвінка" іде на смерть!" Повернулась ко мне, с ненавистю что-то сказала, шла и пела.
Дивуючись силі духу цієї закатованої дівчини, кадебіст запитав мене: "Ты знаешь, что она пела? Пела бандеровский гимн "Еще не вмерла".
- І що ж було далі? - спитав знову я.
- А что дальше? Как только она ступила на канализационную решетку, с рукава я высунул обушок и сильно ударил ее. Ударил и не попал, куда надо, ведь пьянел уже, провозились с ней до этого долго.
Скрутилась сердешна на коліна від удару, опустилась на руки, але не впала. Тоді кат ногою притиснув її до бетону і став бити по голові обушком, поки не вискочив мозок.
- Ну, а далі що" - знову спитав я.
- Дальше ничего. Дернулась несколько раз - и все. Я вытер оббрызганные кровью и мозгами сапоги, нагнулся, перевернул, чтоб снять наручники, и увидел ее открытые глаза, что как-то особенно смотрели на меня. До сих пор вижу эти глаза. Снял наручники и пошел.
А далі розповідав, що після екзекуції приходив лікар, забирали тіло і подібна процедура повторювалась з іншим приреченим на смерть.
- Ну, а тоді срвість тебе не мучила? - запитав я.
- Какая там совесть? Что, я только один это делал? Пойдешь после этого, хорошо выпешь - и по совести. Думаешь, мне даром капитана дали, а премий сколько я получил! Сколько их там убил, счета нет. Совесть тогда не мучила, молодой был, а вот сейчас некоторые ночью снятся. Особенно эта девка.
Налив склянку горілки, випив і запитав:
- Скажи, как мне избавиться от нее. Преследует даже днем, бывает, иду - она идет за мной, оборачиваюсь - нет. Иду - опять она идет. Что мне делать, не знаю...
Сп'янілий кат, не роздягаючись, повалився на ліжко і захропів. А я поклявся, що дітям, внукам, усім розкажу про цю героїчну дівчину. І хоч без імені, а оживе вона в історії нашої боротьби за волю".

http://holocaust1.netfirms.com/hol15uk1.htm

[Dzhmil]

Hovard, спробуйте заспокоїтися, набрати побільше свіжого повітря в легені і спокійно подивитися ось сюди:

[Ґонта]

Hovard, я спробував написати в двох словах і зрозумів, що в двох словах не вийде... Витер...
А писати поширено зараз не можу. Пізніше обов'язково. ОК?

[Dzhmil]

Ґонто, як ти щодо КУКа у суботу?

[Hovard]

Hovard, я спробував написати в двох словах і зрозумів, що в двох словах не вийде... Витер...
А писати поширено зараз не можу. Пізніше обов'язково. ОК?

Да никаких проблем. Просто ТВОЕ мнение для меня действительно интересно.

[Lurga]

Оце і буде примирення – Правда примирить нас усіх.

Какое, нафиг, примирение? Такое впечатление, будто люди не знают, зачем закрывают архивы КГБ и прочих подобных организаций.

[bulldozer]

А по мне - так победителей не судят. Выиграли бы немцы - предки СС-овцы были бы героями. А проиграли - так нечего и рыпаться. Тут пишут, что немцам не помогали, а откуда тогда фотки казаков под немецкими флагами? Фотки, где немецкие солдаты стоят рядом с украинскими, фотки, где те и другие приветствуют друг-друга и честь отдают? Фотошоп? Так почему он в широкую печать идет, фотошоп этот?

[Bess]

bulldozer, во-первых, причём здесь казаки под немецкими флагами к воинам УПА? во-вторых, а ты вспомни совместный советско-немецкий парад в 1939 в Бресте. фотошоп?
и не путай СС "Галиччину" и УПА. две разных структуры. которые друг друга недолюбливали.

[Harald]

Примирение должно быть обязательно. И солдаты украинского сопротивления обязательно должны быть восстановлены в правах. Хватит поддерживать напряженность в обществе. Давным давно помирились ветераны вермахта и красной армии, а мы у себя дома никак не можем разобраться.

[Lurga]

Harald, примирение не сможет быть достигнуто путём вскрытия архивов КГБ. Архивы всё усугубят. Нужно искать другие пути.

[Harald]

Lurga, согласен. Надо наплевать на архивы и прочие вещи, которые разделяют людей, и просто примириться. А уже после этого можно и архивы открывать. Или не открывать.

[Ґонта]

Lurga, це ще як сказати...
Не все так однозначно. Де-які документи все ж були надруковані. Совєтські документи, які свідчать про боротьбу УПА проти фашистів, про співпрацю УПА з червоними партизанами, про просвітницьку роботу, яка велась молоддю серед населення, включаючи і населення східної України. Так, в тих документах є і матеріяли, що можуть усугубити примирення. Я просто хочу сказати, що крім тих є ще й інші матеріали, в засекреченні який совєтська влада була найбільш зацікавлена. Не все так просто. Влада і КҐБ знали правду. Але в маси пускалась лише потрібна напівправда.

[Lurga]

Ґонта, в таком случае, полуправда из архивов и будет извлечена -- для того, чтобы не пострадали ещё живые и родные умерших.