До Бабушкінського районнного суду
Відповідачів по справі № 2-3500/10
Мазура Андрія Миколайовича,
Мудракової Ірини Миколаївни,
Мазура Миколи Івановича,
Представника відповідача - 1
Мазур Людмили Михайлівни
Заява
про відвід судді Бібіка М.М.
Згідно із ст. 1 ЦПК завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.
При розгляді справи у відповідачів виникли сумніви в об'єктивності і неупередженості судді Бібіка М.М.
З розгляду справи по суті відбулося два засідання, але жодного разу вони не починалися, як того вимагає стаття 173 ЦПК, "доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання". Натомість, суддя Бібік М.М. зі словами "на чому ми зупинилися?" починає гортати сторінки справи і не пригадує вже наданих відповідачами доказів своєї правоти.
Попри те, що, посилаючись на п.п. 3,4,5, 7 ст. 16 Закону "Про житлово-комунальні послуги", відповідачі довели, що перерва в постачанні послуги має бути оформлена офіційно з чітким визначенням її тривалості в часі, чого не відбувається протягом 13 років поспіль, суддя Бібік повторює за позивачем: "Немає ЦГВ, то що це як не перерва?".
Повідомлений він і про те, що так звану перерву, і не лише в ЦГВ, а й решті житлово-комунальних послуг в будинку № 138 по вул. Героїв Сталінграду, Бабушкінський райсуд 04.12.2006 визнав неправомірною бездіяльністю ЖЕКу ВАТ "Дніпроспецбуд" і зобов'язав надавати житлово-комунальні послуги в квартиру № 41 в повному обсязі і належної якості, але судове рішення не виконане й досі. Своїм рішенням по даній справі, яке чітко проглядається на користь ВАТ "Дніпрогаз", суддя Бібік власноруч докладеться до ще більшого ускладнення умов проживання бідуючих багато років споживачів.
Отримав суддя пояснення відповідачів, що саме відсутність ЦГВ і спричинила подачу позову ВАТ "Дніпрогаз", бо підприємство вимагає від споживачів оплату додаткових витрат газу на підігрів холодної води на єдиному в квартирі газовому приладі, чотирьохконфорній плиті, нав'язуючи каструльний варіант "ЦГВ" замість нормального, який не відмінено жодною постановою жодного з Кабмінів України. Одначе ця обставина не привернула його уваги.
Проігноровано суддею і наданий розрахунок витрат води в квартирі, зроблений за фактичними показниками лічильника холодної води. В усьому світі, навіть в кримінальних справах працюють як прямі, так і опосередковані докази вини або, навпаки, невинуватості. Суддя Бібік, виявляється, не може вважати доказом те, що заважає газовикам робити гроші з повітря. Якщо економно витрачається вода і відповідно газ, якщо лічильник підтверджує недовитрати нормованої кількості холодної води на людину, то ВАТ "Дніпрогаз" замість подяки за збереження ресурсів жорстко вимагає доплати за газ для нагріву додаткової кількості холодної води, незважаючи на здоровий глузд, загальнолюдську логіку та, що найголовніше - неупереджені показники технічного приладу.
Ставати тут на бік постачальника-монополіста, "від послуги якого споживач не може відмовитися, а одержати її може в одного виконавця, який нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами" - значить сприяти порушенню позивачем п. 1.3 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів".
На двох поспіль засіданнях суду відповідачами були надані докази маніпуляції незаконно обчисленою сумою боргу на самому початку її виникнення в документах "Дніпрогазу" 1999 р., які зберігаються у відповідачів та представлених суду позивачем в 2010 р. Пояснень газовиків ми не почули так само, як і спонукань судді до їх надання.
Протягом всіх засідань, починаючи з першого, потерпаємо від постійно присутньої на вустах представниці "Дніпогазу" зверхньої, зневажливої в наш бік посмішки та її некоректних, абсурдних заяв на кшталт: "У будинку відповідачів з 2004 року поновлено ЦГВ!" або "А ви хоч миєтесь, перете?". Від головуючого не послідувало жодної реакції.
Не відреагував суддя, лише посміхнувся, і на вказану на початку розгляду справи образу абонента в доданих до позову документах, де записано "абонент очень скандальный!" і "от подписи отказалась", коли на документі присутній чіткий підпис. Обидва "Корешка…" від "Предупреждения о наличии долга", датованих 15.07.2009 та 14.07.2009, написані однією рукою - майстром дільниці № 26 ВАТ "Дніпрогаз" Волинською, але на одному з них стоїть прізвище контролера Авраменко.
Суддя Бібік не вірить запевненням відповідачів про те, що в квартирі № 41 фактично проживають дві особи - Мазур Людмила Михайлівна та її молодший син Мазур Олексій Миколайович - замість зареєстрованих чотирьох. Представлені в суді свідчення сусідів від 2004 р. та 2009 рр. і розписку секретарки генерального директора ВАТ "Дніпрогаз" Кузнецової від 20.10.2000 року про одержання заяви "об уплате за газ за трех человек с 1-го января 1999 г. из-за того, что 4-й прописанный в квартире Мазур. Н.И. с середины 1997 г. в ней не проживает и не платит, и справку ЖЕКа, подтверждающую отсутствие в квартире четвертого более трех лет" - суддя відмовився долучити до справи. Але доказів того, що в квартирі 41 проживає Мазур Л.М. достатньо і в тих документах, що є в справі. На "Корешку…", який вручався особисто Волинською в квартирі 41, стоїть підпис саме Л.М. Мазур. Її ж підпис є на акті обстеження квартири співробітниками ВАТ "Дніпрогаз" у вересні 2004 року. Звідки ж Людмилі Михайлівні взятися, якби вона не проживала там?
До речі, суддя запідозрив, що акт підроблений відповідачами і зробив перерву в слуханні справи, щоби позивач перевірив його припущення. Та в "Дніпрпогазі" знайшли оригінал акту. Одначе сумніви судді щодо фактичного проживання двох осіб замість чотирьох зареєстрованих залишилися не розвіяними.
Ми не є злісними неплатниками. Навпаки, справно оплачуємо надану послугу на двох фактично проживаючих плюс ще одного. Всі ці роки від зникнення ЦГВ в 1997 році дотепер квартира безперервно сплачує лише за користування газовою плитою і жодного разу жодної копійки не сплатила за нібито додаткові витрати газу через відсутність ЦГВ, принципово не пов'язуючи наші обставини з Постановами КМУ 1996-98 рр. Тобто претензії ВАТ "Дніпрогаз" щодо оплати каструльного варіанту гарячого водопостачання замість належного централізованого перестрочені в часі, перевищили строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦКУ - три роки. Це не сприймається суддею.
Можна зрозуміти вислів М.М. Бібіка на останньому засіданні "дивна справа", бо такою робить її він сам. Припускаємо, що дивуються два учасники розгляду: головуючий і представник ВАТ "Дніпрогаз", тому що, мабуть, звикли до значно легших перемог над відповідачами. Присутність привида перемоги постачальника-монополіста, який може все, аби лише було бажання, відповідачі відчувають постійно.
Якщо суд захищає монополіста, то де і в кого шукати підтвердження задекларованого в державі пріоритету інтересів простих громадян? Із сукупності наших претензій до судді Бібіка М.М. випливає запитання, чи може дозволити собі так чинити правосуддя об'єктивний і неупереджений служитель Феміди?
Під кінець розгляду справи у відповідачів розвіялися сподівання на реалізацію свого права на справедливий суд, яке гарантоване ст. 6 Конвенції з прав людини.
Отже, виходячи з наведеного вище, на підставі п. 4 ст. 20 ЦПК заявляємо про відвід судді Бібіка М.М.
Дніпрогазова камера. "Дніпрогаз" рекетує громадян за посередництва судів
Відповісти з цитуванням
Допис від AndriiMazur
Ось вона, обіцяна двічі несудимим президентом "Україна для людей"
Bookmarks