9 мая

[Стёб]

А пам'ятати про них треба завжди, а не раз на рік.

[Глаша]

Ст**,
А никто и не спорит. Помнить всегда. Просто это как День Рождения. Родные и близкие ведь целый год тебя любят и ценят, но это ведь не значит, что один раз в год, тебе не будут воздавать честь и хвалу просто за то, что ты родился. Вот и все.

[Глаша]

И никакого отношения к русским не имел.

...і к українцям, як я розумію, теж.

К националистам он точно не имел никакого отношения, а вот украинцем был. И не вам, с вашей параноей говрить о людях, которых вы не знаете. Я уже предлагала вам посоревноватся о знании своей родословной. Вы же отказались. Так что давайте закончим на этом.
ЗЫ: Умение писать и говорить на английском это всего лишь знания, и это не делает тебя англичанином.

[Глаша]

Глаха, а я прискіпливий! В усьому має бути точність.

Якби 1 вересня не був першим навчальним днем, треба було б його зробити днем пам'яті всім загиблим і вижившим у 2-й Світовій Війні.

душа моя... а как бы отнесся к тому, что не с того. не с сего все бы начали отмечать свой день рожденья не тогда, когда повяились на свет, а например в день зачатия? Празднуют победу 9-мая, ветераны довольны? Ну так и оставте вы это в покое.

[Стёб]

Глаха, :

воздавать честь и хвалу просто за то, что ты родился

то не моя заслуга, що я народився

Глась, я ось про що: в дату, вигадану аби-як, люди збираються "святкувати". Тобто, для жителів великих міст це - парад а-ля мілітаристська гра м'язами плюс салют плюс гуляння і випивка, для провінціалів - просто випивка. Часи зустрічей ветеранів вже, нажаль, минули - занадто мало лишилося їх, тих хто воював, дай Боже їм здоров'я. Для решти людей це має бути день пам'яті і скорботи, а не гульнею.

Як такий день можна називати "святом"? І що люди мають "святкувати" саме 9 травня? Ех ...

[Dzhmil]

Можу нагадати, внаслідок чого виник німецький націонал-соціялізм, внаслідок чого він обрав таку популярність серед населення тогочасної Німеччини. Він явився РЕАКЦІЄЮ европейського обивателя на МОСКОВСЬКИЙ БІЛЬШОВИЗМ, та на реальну загрозу приходу комуністів до влади у Німеччині 1933 року (на виборах того року комуністи ледве не обійшли нацистів). Европа була згодна на кого завгодно, тільки не на більшовиків “на берегах Рейна”. Більше того, Европа бажала “міцної руки” для відсічи комуністичним зазіханням. Ось чому Гітлер мав популярність. Европа добре пам’ятала 1920 рік, коли більшовицькі загони стояли на Віслі, під Варшавою. Для Европи то було нібито друга навала гунів, бо більшовики чинили не аби що, а один суцільний, великий, кривавий погром. “Мы на горе всем буржуям мировой пожар раздуем. Мировой пожар в крови, Господи, благослови!» Якщо я для вас не авторитет, прочитайте хоч би комуніста-єврея Ісаака Бабеля, його “Конармію”, де зображено польський похід 1920 року.
До того ж, комуністів Німеччини початку 1930-х років спонсорувала сталінська Москва. Вона же припинила спроби створення єдиного антинацистського фронту у Німеччині (на кшталт такого у Франції, де внаслідок створення такого політичного блоку комуністів та соціялістів нацистам не вдалося взяти владу). Цебто самі німецькі комуністи були поставлені Москвою в заздалегідь програшну ситуацію.
Отже, зрозуміло, що не було б кривавого погрому більшовицької “революції” (так, у лапках, бо то була не революція, а кривава бійня без жодного відтінку будь-якої героїки, до того ж з яскраво виразним етнічним – єврейським – обличчям), не було б і страху перед більшовиками, і як наслідок – не було б і нацистської істерії в Европі, не було б і ґеноциду євреїв.
тепер подивимось, що принесла Україні не мітична «гітлерізація», а цілком реальна, наочна, конкретно здійснена «совєтізація» після настільки улюбленого вами «святого свята перемоги».
Про лютий голод 1946-47 років я вже писав – не буду повторюватись. Ті люди, що були його свідками, та вижили (зокрема мій батько), розповідали мені, що тоді магазини ламилися від краму, від найвишуканішої їжи: на полицях лежав шоколад, осетриний кав’яр, шинка та т.і. А взяти це прості українці не могли: або на то не вистачало грошей, або грошей взагалі не було, бо у колгоспах тоді робили не за гроші, як вам, можливо, НЕвідомо. До речі, середня освіта за ті післявоєнні часи теж була ПЛАТНОЮ (довідайтесь, якщо не вірите), так що селяни автоматично були позбавлені просвіти, їх навмисно залишали на рівні початкової школи, робили автоматично невігласів. Ось вам «совєтізація».
(Дозволю собі зауважити: при окупантах-німцях по селах було відкрито українські середні школи, а в самому Днєпропєтровску німці відкрили Університет та декілька технічних інститутів. На базі цього німецького Університету 1944 року почали створювати сучасний ДНУ. Це вам, я впевний, теж Невідомо.)
Чи ви також не знаєте, що за «совєтізації» в СССР було достобіса концтаборів, не гірше за Дахау чи Авшвиц? Яка різниця: вилітити попелом з димаря крематорію, або вмерзнути живим скелетом в колимську кригу? На Колимі «зеку», який вже не міг ходити від непосильної праці і голоду пробивали голову металевою довбешкою – ви про це знаєте? Ви знаєте, як конвой у тих таборах бува розважався, навмисно посилаючи в’язнів за “колючку”, щоб пристрелити “за втечу”.
А державна мова? Ну ж бо, пригадаймо: який був стан української мови за совєтів, хоч би тут, у Січеславі чи як ви там його кличите? Державною-то мовою де-факто в нібито “вільній” УССР була російська. Внаслідок чого Східну Україну нанівець зрусифіковано? Внаслідок “гітлерізації”? Сумнівно. Так що мовчіть вже про державну мову. Вона й досі відчуває ту ж саму “совєтізацію”, бо сучасна Україна за суттю є все тією ж “совєцькою республікою”.
Чи не так?
Хто нами керує? Колишні совєцькі партбюрократи, всі поспіль комуністи в минулому, всіляки директори заводів, колишні комсомолські ватажки, стукачи та чини з КҐБ.
Що таке наразі Українська держава? Країна без кордонів, як і за радянщини. Країна без армії, бо в армії залишилися єдні злодії та наркомани. Вся наволоч з Московії пнеться сюди, нібито тут медом намазано (а й дійсно, в порівнянні з брудною Московією, у нас тут земля обітованна). Московські бандюки та “нові руські” почуваються тут, як у себе вдома!
Що в нас за незалежність? Умикаєш ТВ – якщо не “Братва” то “Брат” (ото вже мені ці “старші брати”!). Вмикаєш радіо – “Как упоїтєльни в Росії вєчєра…” Сідаєш у маршрутку – “шансон” та “Мурка”.
А наші люди, українці примушені їхати за кордон на роботу за копійки – чи не рабство? Ось вам “гітлерізація”, що ніякому Гітлерові не снилася. Тілько зробив її не Гітлер, а ваша улюблена Московія, ваші улюблені промосковщені совєти, перевертні, лакузи, партійні вилупки, що перефарбувалися у синьо-жовті кольори та гадають, що одурили нарід український.
Нарід наш, звичайно, одурити можна. Але тимчасово. Фарбовані лиси можуть, звісно, жирувати-панувати за народний кошт, притому знущаючись з людей і з Батьківщини. Але для всього є час. Пригайдайте, як закінчилася у Франка історія фарбованого лиса Микити? То ж буде і зараз. “Повіє знову вітер з Холодного Яру!” Встануть тіні Гонти, Залізняка, Богуна, Кривоноса, Петлюри, Бандери, Коновальця – втілені в іншіх постатях. Тоді, люб’язна, пізно вже буде волати “ЗА ЩО?!!!” Схаменіться, поки ще є час! Пригадайте хоч би слова Тараса:
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.

…Правдою торгують
І Господа зневажають, –
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають.
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Розум дано чоловікові, щоб він РОЗУМІВ наслідки своїх вчинків. Пам’ятайте ці великі – без перебільшення ІСТИННІ – слова:

В СВОЇЙ ХАТІ СВОЯ Й ПРАВДА,
І СИЛА, І ВОЛЯ

[Стёб]

Глаха:

не с сего все бы начали отмечать свой день рожденья не тогда, когда повяились на свет, а например в день зачатия

Не повіриш, я так і робив десь років з 14 до 20 З біологічної точки зору, це, здається, виправдане ...

[Глаша]

Глаха, :

воздавать честь и хвалу просто за то, что ты родился

то не моя заслуга, що я народився

Глась, я ось про що: в дату, вигадану аби-як, люди збираються "святкувати". Тобто, для жителів великих міст це - парад а-ля мілітаристська гра м'язами плюс салют плюс гуляння і випивка, для провінціалів - просто випивка. Часи зустрічей ветеранів вже, нажаль, минули - занадто мало лишилося їх, тих хто воював, дай Боже їм здоров'я. Для решти людей це має бути день пам'яті і скорботи, а не гульнею.

Як такий день можна називати "святом"? І що люди мають "святкувати" саме 9 травня? Ех ...

Слушай, а ты спроси у виновников торжества, согласны они с тобой или нет? И времена встреч ветеранов, хочу тебе сказать. еще не минули. И даже когда минут, я не вижу смысла переносить праздник, который празднуют уже фиг знает сколько. С какой радости? Чтобы снобы-историки улыбались? По моему это не то, что стоит обсуждать и спорить до хрипоты.

[Глаша]

Глаха:

не с сего все бы начали отмечать свой день рожденья не тогда, когда повяились на свет, а например в день зачатия

Не повіриш, я так і робив десь років з 14 до 20 З біологічної точки зору, це, здається, виправдане ...

ну то, что ты был выпендрежник - я не сомневалась

[Стёб]

Глаха:

Слушай, а ты спроси у виновников торжества, согласны они с тобой или нет?

Питав. Дехто згоден, дехто - ні. Всі згодні, що такий день має бути, не всі що 9-го.

[Глаша]

Ст**,
А в чем прикол менять дату? Что не так, с 9 мая? Праздновали, праздновали, а тут бац и меняем. Для чего? Жить лучше станет? Мир добрее будет? У Дня Победы появится какой то другой смысл?

[Стёб]

Глаха:

У Дня Победы появится какой то другой смысл?

Точно. День пам'яті жертв тоталітарних режимів 20-го століття. І пропаде "святковість".

[Глаша]

Ст**,
Не поняла... а при чем тут это? При чем тут жертвы тоталитарных режимов к тому, что твой дед ушел на войну и отвоевал страну? ты хочешь назвать его жертвой? Ну-ну

[Стёб]

Глаха, а ти гадаєш війна - забавка, йому дуже хотілося виганяти японців з Монголії? Він не загинув там, йому пощастило, то він недостатньо постраждав?

[Глаша]

Ст**,
Надеюсь ты понимаешь разницу между почитанием героев и почитанием жертв? Хоть бы думал, что ты говришь...рехнутся можно.
Они герои, а не жертвы.

[mann]

Глаха, вроде и согласен с вами во всем, кроме одного только: ну, невозможно этот День воспринимать как праздник! А как День памяти (конечно же, не жертв тоталитарных режимов) - вполне...

[Hilton]

Поздравляю с праздником ПОБЕДЫ !!!

[Dzhmil]

Они герои, а не жертвы.

Людина, яку примусово під страхом розстрілу забрили до війська, одягли в лахи, сунули в руку стару ґвинтівку з трьома набоями і залишили один на один із німецьким танковим пробоєм, за визначенням не може бути героєм, а жертвою і тільки жертвою - нещасною, переляканою, бідною.

[BOD]

Глаха, не вступайте в палемику со Стебом, бесполезно это.
Товарисч не понимаетс..

Б.

[Глаша]

mann,
А для моей мамы это праздник. Для тех кто воевал - праздник. Для тех, кто пережил войну - праздник. Для тех, кого в концлагерях гноили - праздник. И для меня, победа над фашизмом - праздник. Почему? Потому что я жива. Потому что я вообще родилась. Потому что, я живу в свободной стране и меня не истребят, из-за того, что я не арйиской рассы. А для вас это не радость?