Ждешь ребенка. Часто задаваемые вопросы - пост №3. Том 62

[neyada]

А мы просто подбирали имена, чтобы нравились, хорошие сокращения были и звучали нормально с нашей фамилией и отчеством.
У нас есть по 2 имени и для мальчика, и для девочки, выбрали уже очень давно.
А в значения я не верю.

[Мишка)]

а нам как то обоюдно и не нравятся имена...муж смеется,говорит у тебя каждые 2 недели меняется настроение на имя.может и правда гормоны)))единственное что успокаивает-родится,посмотрим и точно назовем )))

[Конфетка :)]

мне тоже было спокойнее спать в кровати без малышки.и я поняла это уже (хорошо что спали отдельно)месяце на 7,когда обламывалась утром и брала ее кушать лежа в кровати,я досыпала, а она кушала.Но она просто просыпалась в 4- 5 утра и больше не спала до 9.00..так что я пыталась лишние пол часика пока она с грудью-подремкать.но это был уже не сон для меня,больше боялась что придавлю ее.А вот когда детки в другой комнате,для меня вообще загадка,всегда восхищалась подобным ситуациям.у меня вечный страх-крепко сплю и не услышу...болезненно перенесла переход ребенка в отдельную комнату,будучи уже в садике.но тут уже муж настоял,я б наверное еще долго решалась на это

Я тоже этого побаивалась,но в итоге я могу не услышать ничего,но подорваться от первого писка ребенка)) Я вон ночью не слышала как муж наволочки с подушек снимал,ему приснилось,что мы что-то искали,при этом он еще и разговаривал со мной

[Мишка)]

Я тоже этого побаивалась,но в итоге я могу не услышать ничего,но подорваться от первого писка ребенка)) Я вон ночью не слышала как муж наволочки с подушек снимал,ему приснилось,что мы что-то искали,при этом он еще и разговаривал со мной

у меня так телик с стены пытался снять,тоже что то приснилось а я все хожу смеюсь-мол на кого еще беременность влияет больше

[Lelika]

Попробуйте биогаю в капельках. Мне с первым педиатр посоветовала и помогло. Со вторым я уже как бы знала, сразу купила и тоже помогло. Ещё советовала подружке, у них тоже нормализовалось. Единственное, шо та биогая уже как крыло самолёта стоит. Когда с первой покупала, то до 100 гривен было, а сейчас по-моему больше 300.

Отправлено с моего Redmi 4X через Tapatalk

Та у нас и биогая есть, и боботик и желудочный чай - и запор

[Jane_R]

А мы просто подбирали имена, чтобы нравились, хорошие сокращения были и звучали нормально с нашей фамилией и отчеством.
У нас есть по 2 имени и для мальчика, и для девочки, выбрали уже очень давно.
А в значения я не верю.

о, мне и писать не пришлось - за меня ответ почти написали
я выбрала несколько имен, муж некоторые из них сразу отбросил. Я ему сказала, что если не предложит больше ничего, то будем из оставшихся трех выбирать. Он за неделю до родов предложил Данил. Я отказалась. Ну не нравилось мне. Когда родился сыночка наш, одно из своего списка имя я тоже отмела в сторону (хотя оно мне больше всего нравилось) - явно не подходило ему. Думали до вечера понедельника (родились поздно вечером в субботу) В итоге я согласилась на Даню )))) Но сказала, что девочку буду называть я!

[Mihha]

Мы сегодня празднуем годовщину свадьбы - 5 лет, поэтому перенести фотосессию из-за жары никак не хотелось...

Насчёт имени, мы ночью как-то перебирали имена и муж придумал имя мальчику, да такое странное, что я потом придумывала ассоциации, чтобы утром не забыть. Потом уже днём, придумал имя девочке. Меня оно устроило. Мы не знали пол ребенка, поэтому приготовили два имени Родилась дочь Эмма, ей уже 4 года. Сейчас со вторым ребенком на 99% тоже определились с именем

С годовщиной и фотосетом!


У нас тоже с именем пока не однозначно, еще и в семье все на В, вроде как хочется и сына так же, но пока думаем. В значения тоже не верю, главное сочетание с отчеством, фамилией.

[Yulenka]

Меня сейчас забросают тапками, но решает в данном случае не ребенок, а мама и все зависит от лени мамы. Как мама приучит, так и будет. Для ребенка и та, и та ситуация в новинку.
Варя спала днём сразу в своей кровати, ночью со мной первую неделю. Да было удобно. Покормила и спим. Но потом я поняла, что хочу спать с мужем. А втроём мы на кровати не спали, потому что я боялась придавить ребенка. И начала укладывать на ночь в свою кроватку. По первам приходилось вставать и подкачивать, а потом ребенок привык. Но когда она спала со мной, я тоже подкачивала. По сей день спит в своей кровати. Да иногда ночью так обломно встать, но зато я крепко сплю в обнимку с мужем.

Если ночью встаёшь раз или два- это одно, а если ребенок просыпается чаще и у тебя стоит выбор: ходить, как зомби или спать с ребенком, то это другое. Прекрасно, если так получилось, что ребенок спит сам, но, поверь, есть дети, которым плевать, что ты там решила. Исключительно мой опыт: первый месяц ребенок прекрасно спал в кроватке, потом начались колики, укачиваешь полчаса, перекладываешь в кровать, 15 минут сна, малая просыпается, плачет, успокаиватся только на руках. Пеленание, подкачивания, белый шум.... все до одного места. Два дня я выдержала (я была решительно настроена на то, что для ребенка есть своя кровать), потом послала все нафиг взяла малую к себе в кровать и прекрасно высыпалась. В год малая согласилась спать в кроватке, засыпала сама.
Тимон отказывался спать сам уже в роддоме, я такого еще не видела, но в кювезе он не спал, лежал варнякал, успокаивался только возле меня. Дома все попытки положить его в кровать заканчивались диким ором, когда он краснел и сипел. Вероятно, я не настолько крутая и решительная мать, чтоб проверять, как долго он так может орать, не будет ли неврологических проблем и т.д. , поэтому купила кокон и мы стали спать вместе. До сих пор ночью ему нужно ощущать меня рядом. Это не хорошо и не плохо, это данность. Дети разные, просто вам достался такой ребенок.

[tayas]

Курс на 10 дней стОит 310 грн.
5мл биогаи насколько хватает по дням?

Где-то на 20

Отправлено с моего Redmi 4X через Tapatalk

[flyerissa]

Если ночью встаёшь раз или два- это одно, а если ребенок просыпается чаще и у тебя стоит выбор: ходить, как зомби или спать с ребенком, то это другое. Прекрасно, если так получилось, что ребенок спит сам, но, поверь, есть дети, которым плевать, что ты там решила. Исключительно мой опыт: первый месяц ребенок прекрасно спал в кроватке, потом начались колики, укачиваешь полчаса, перекладываешь в кровать, 15 минут сна, малая просыпается, плачет, успокаиватся только на руках. Пеленание, подкачивания, белый шум.... все до одного места. Два дня я выдержала (я была решительно настроена на то, что для ребенка есть своя кровать), потом послала все нафиг взяла малую к себе в кровать и прекрасно высыпалась. В год малая согласилась спать в кроватке, засыпала сама.
Тимон отказывался спать сам уже в роддоме, я такого еще не видела, но в кювезе он не спал, лежал варнякал, успокаивался только возле меня. Дома все попытки положить его в кровать заканчивались диким ором, когда он краснел и сипел. Вероятно, я не настолько крутая и решительная мать, чтоб проверять, как долго он так может орать, не будет ли неврологических проблем и т.д. , поэтому купила кокон и мы стали спать вместе. До сих пор ночью ему нужно ощущать меня рядом. Это не хорошо и не плохо, это данность. Дети разные, просто вам достался такой ребенок.

Ох как я тут кричала что малыш будет спать отдельно)))
Гг.спал с рождения и до месяца в кослипер на кровати, потом до 3.5 мес без проблем в кроватке.а потом раз, и стал просыпаться как только уложить..ну хоть тресни...короче спим вместе, уже не страшно, да и ребенок подросший.но муж спит в другой комнате, вместе нам тесно, мы на всю кровать с Данькой ложимся.вот все надеюсь будет спать в приставной кроватке, но пока спит уткнувшись в меня. Зато как здорово видеть как он утром просыпается!!! О эти чудные мгновения!! Ну и да, кормить легче, если повезёт, почти не просыпаешься. Так что да, дети такие разные, и сон в кроватке это особенность ребенка, а не заслуга мамы.

[Sway]

Если ночью встаёшь раз или два- это одно, а если ребенок просыпается чаще и у тебя стоит выбор: ходить, как зомби или спать с ребенком, то это другое. Прекрасно, если так получилось, что ребенок спит сам, но, поверь, есть дети, которым плевать, что ты там решила. Исключительно мой опыт: первый месяц ребенок прекрасно спал в кроватке, потом начались колики, укачиваешь полчаса, перекладываешь в кровать, 15 минут сна, малая просыпается, плачет, успокаиватся только на руках. Пеленание, подкачивания, белый шум.... все до одного места. Два дня я выдержала (я была решительно настроена на то, что для ребенка есть своя кровать), потом послала все нафиг взяла малую к себе в кровать и прекрасно высыпалась. В год малая согласилась спать в кроватке, засыпала сама.
Тимон отказывался спать сам уже в роддоме, я такого еще не видела, но в кювезе он не спал, лежал варнякал, успокаивался только возле меня. Дома все попытки положить его в кровать заканчивались диким ором, когда он краснел и сипел. Вероятно, я не настолько крутая и решительная мать, чтоб проверять, как долго он так может орать, не будет ли неврологических проблем и т.д. , поэтому купила кокон и мы стали спать вместе. До сих пор ночью ему нужно ощущать меня рядом. Это не хорошо и не плохо, это данность. Дети разные, просто вам достался такой ребенок.

Очень плюсуюсь детки такие разные! Со старшей я дошла до кондиции зомби и перешла на СС. Младшая спит отдельно и ест за ночь всего 1-2 раза. Иногда утром досыпает с нами, если я засыпаю раньше, чем она доест Но нам только неполных 3 месяца и я не исключаю того, что в любой момент все может измениться.

[Сюня]

[QUOTE/]Спасибо, я оплатила в кассу 500 грн, так как у меня 2 донора, у меня есть вопросы с кровью, может понадобиться, решила подстраховаться. Без доноров -800. Можно и бесплатно 5 доноров.[/QUOTE]

Спасибо за ответ! Пойду уже проинформированная, так всегда спокойнее )

[Sheba]

ПРОЛОГ (не для першої сторінки)

Ми в минулому році одружились. Але ще до одруження обговорювали питання народження дитини. Проходили обстеження, тощо і чекали позитивного тесту на вагітність. І ось тест позитивній, аналіз на ХГЧ дав гарні результати. Перші півтори місяці пройшли легко з постійним відчуттям голоду. Через 2 години після обіду їсти хотілось, аж шлунок підвертало. Токсикозу не було. Дивне відчуття: в кіно і т.д. всі з токсикозом, а у мене жор))).
В другому триместрі (якраз на новий рік) попали в лікарню з відслойкою плідного яйця. Півтори місяці лежала, вставала лише в туалет та поїсти. На УЗІ 12 тижня нарешті мені сказали, що плацента сформувалась, дитина надійно закріпилась і все добре. На другий скрін посилали в Кривий Ріг, де огляд вів сам Веропотвелян, який підтвердив, що все добре.
Взагалі до останнього місяця вагітності було все нормально. Трохи загострились болі в попереку, але знайшла рішення за допомогою гімнастики та подушки для вагітних.
На останньому місяці прийшли безсоння та набряки. Таблетки діяли день-два і знову набряки. Приписували нові і те саме.
Кілька лікарів мене попереджали, що по віку і т.д. показані пологи шляхом кесарева розтину. Тому була налаштована саме на цей варіант. У Вільногрську, де я живу, місцеві лікарі в пологовому ПКС не роблять, порадили їхати в Дніпро. Передивилась відгуки і вирішила народжувати в 1 рд.
В 34 тижні приїхала на останній скрін і пішла в 1 рд зі сподіванням підписати обмінну карту, але начмед передивилась обмінку і вирішила відмовити, спочатку мотивуючи тим, що лікарня міська, а я не місцева, потім тим, що у мене складний випадок і мені потрібно народжувати в перинатальному центрі і взагалі, обмінку вони підписують лише з 36 тижнів.
Того ж дня поїхала на Космічку. Начмед толком обмінку не глянула. На мою репліку щодо кесарева сказала: “Не выдумывай, сама родишь”. Я була приголомшена. Всі плани шкереберть...
Через 2 тижні чергова спроба.

ЗВІТ ПРО ПОЛОГИ

В 36 тижнів вагітності поїхали в 1рд на зустріч із Щербаковою (нам її порадили, але про запас тримали пару варіантів лікарів з перинатального центру). Нарешті попали до неї і слова не встигли сказати, вона запропонувала кесарево, призначили дату 08.08.2018. Олена Іванівна побачила набряки і одразу поклала мене в патологію вагітних прокапатись. А у мене ні речей, та і взагалі не була готова. Видали халат і тапці, поки родичі позвозили речі.
Крапельниці може для чогось були корисні, але на набряки ніяк не вплинули. Після першої таблетки сечогінного не встигала бігати в туалет, після другої вже менше, на третій раз взагалі ніякого ефекту. Відпросилась на тиждень додому дооформити обмінку (і ще зробити манікюр-педікюр та стрижку-фарбування). На 31.08 потрібно було зробити КТГ. На 31-ше з усіми спакованими речами (сумок 5))) ми з чоловіком приїхали на КТГ в 1 рд. Потім понесла результати до Щербакової, яка знов мене поклала до лікарні до пологів, на що я й розраховувала. Щоб не повертатись в Вільногірськ та не морочити голову родичам у Дніпрі, краще перечекати в лікарні під наглядом.
Першого серпня на консиліумі Щербакова сказала, що 08.08 міські служби планують відключити воду, тому планові операції відміняють. Просила перенести на тиждень пізніше, але за аналізами зростав білірубін і ще щось... Щербакова сказала: “Вибирай, завтра чи післязавтра”. Я не забобонна, але в астрологічний календар зазирнула і сказала, що на завтра (37 тижнів вагітності+1 день). Повідомила чоловікові. Він якраз був шокований. Свекруха в санаторії, планувала приїхати через два дні. А тут така подія без неї.
І ось день Х. Я навіть не хвилювалась за операцію, була впевнена, що все буде добре. Трохи запарка була з донорами: заплатити в 1 рд ніяк, потрібна довідка з банку крові. Зять погодився здати кров і за другого донора проплатити. Але у нього кров не взяли по якимсь показникам, а оплату приймати не хотіли. Доки хтось не підказав, куди саме платити по 150 грн за донора. Довідку здобули.
Сама операція: мене вклали на стіл, вкололи в спину лідокаїн (відчутно, боляче), а укол епідуралки не відчула. На останніх УЗІ у плода було обвиття пуповиною, про що попередила Щербакову. “Нічого — каже, - розплутаєм”. Привели чоловіка. Під час операції тримав мене за руку, хвилювався, чи мені не боляче. Але болю під час операції не відчувала. Чула, як живіт хилитали, була у свідомості, розмовляла з лікарями. Вийняли мою лялечку, вона не кричала, так, трохи подала голос, квакнула. На кілька секунд приклали до моїх грудей і віддали чоловіку. Він був в окремій палаті з донечкою на пузі доки мене зашивали.
З добу перебувала в палаті інтенсивної терапії. Спочатку морозило. Кожні три години на годину приносили доньку, яка жадібно намагалась щось видавити з грудей. Увечері першого дня сказали вставати. Дуже боляче було саме сідати, напружувати м’язи пресу. Через добу перевели в окрему палату, там ми перебували з чоловіком (йому поставили тапчанчик), де ми і звикали до нових ролей батьків. Палата 200 грн доба з санвузлом, душовою кабінкою, електрочайником, мікрохвильовою, телевізором та кондиціонером. Півтори доби нашу Василинку світили під синьою лампою від жовтушки. Виписали на 10-й день, коли пішло прибування ваги донечки.

ЕПІЛОГ

На останок. У мене залишились гарні спогади про 1 рд. Щербакова Олена Іванівна, дай Бог їй здоров’я, зробила більше, ніж навіть я очікувала: 2 операції одночасно, щодня відвідувала, хоча була дуже зайнята. Мінімум двіччі на день проводились медогляди мене та дитини. Медсестри на прохання приходили на допомогу, вчили доглядати за новонародженими. В палаті чисто: двіччі на день вологе прибирання. Гроші ніхто не вимагав. Кому надавати вдячність та її розміри ми визначали самі. Медикаменти за операцію обійшлись приблизно в 6000 грн.

[Mihha]

Sheba спасибо за отчетик, все так спокойно и хорошо сложилось, молодцы, здоровья вам!

[tayas]

ПРОЛОГ (не для першої сторінки)

Ми в минулому році одружились. Але ще до одруження обговорювали питання народження дитини. Проходили обстеження, тощо і чекали позитивного тесту на вагітність. І ось тест позитивній, аналіз на ХГЧ дав гарні результати. Перші півтори місяці пройшли легко з постійним відчуттям голоду. Через 2 години після обіду їсти хотілось, аж шлунок підвертало. Токсикозу не було. Дивне відчуття: в кіно і т.д. всі з токсикозом, а у мене жор))).
В другому триместрі (якраз на новий рік) попали в лікарню з відслойкою плідного яйця. Півтори місяці лежала, вставала лише в туалет та поїсти. На УЗІ 12 тижня нарешті мені сказали, що плацента сформувалась, дитина надійно закріпилась і все добре. На другий скрін посилали в Кривий Ріг, де огляд вів сам Веропотвелян, який підтвердив, що все добре.
Взагалі до останнього місяця вагітності було все нормально. Трохи загострились болі в попереку, але знайшла рішення за допомогою гімнастики та подушки для вагітних.
На останньому місяці прийшли безсоння та набряки. Таблетки діяли день-два і знову набряки. Приписували нові і те саме.
Кілька лікарів мене попереджали, що по віку і т.д. показані пологи шляхом кесарева розтину. Тому була налаштована саме на цей варіант. У Вільногрську, де я живу, місцеві лікарі в пологовому ПКС не роблять, порадили їхати в Дніпро. Передивилась відгуки і вирішила народжувати в 1 рд.
В 34 тижні приїхала на останній скрін і пішла в 1 рд зі сподіванням підписати обмінну карту, але начмед передивилась обмінку і вирішила відмовити, спочатку мотивуючи тим, що лікарня міська, а я не місцева, потім тим, що у мене складний випадок і мені потрібно народжувати в перинатальному центрі і взагалі, обмінку вони підписують лише з 36 тижнів.
Того ж дня поїхала на Космічку. Начмед толком обмінку не глянула. На мою репліку щодо кесарева сказала: “Не выдумывай, сама родишь”. Я була приголомшена. Всі плани шкереберть...
Через 2 тижні чергова спроба.

ЗВІТ ПРО ПОЛОГИ

В 36 тижнів вагітності поїхали в 1рд на зустріч із Щербаковою (нам її порадили, але про запас тримали пару варіантів лікарів з перинатального центру). Нарешті попали до неї і слова не встигли сказати, вона запропонувала кесарево, призначили дату 08.08.2018. Олена Іванівна побачила набряки і одразу поклала мене в патологію вагітних прокапатись. А у мене ні речей, та і взагалі не була готова. Видали халат і тапці, поки родичі позвозили речі.
Крапельниці може для чогось були корисні, але на набряки ніяк не вплинули. Після першої таблетки сечогінного не встигала бігати в туалет, після другої вже менше, на третій раз взагалі ніякого ефекту. Відпросилась на тиждень додому дооформити обмінку (і ще зробити манікюр-педікюр та стрижку-фарбування). На 31.08 потрібно було зробити КТГ. На 31-ше з усіми спакованими речами (сумок 5))) ми з чоловіком приїхали на КТГ в 1 рд. Потім понесла результати до Щербакової, яка знов мене поклала до лікарні до пологів, на що я й розраховувала. Щоб не повертатись в Вільногірськ та не морочити голову родичам у Дніпрі, краще перечекати в лікарні під наглядом.
Першого серпня та консиліумі Щербакова сказала, що 08.08 міські служби планують відключити воду, тому планові операції відміняють. Просила перенести на тиждень пізніше, але за аналізами зростав білірубін і ще щось... Щербакова сказала: “Вибирай, завтра чи післязавтра”. Я не забобонна, але в астрологічний календар зазирнула і сказала, що на завтра (37 тижнів вагітності+1 день). Повідомила чоловікові. Він якраз був шокований. Свекруха в санаторії, планувала приїхати через два дні. А тут така подія без неї.
І ось день Х. Я навіть не хвилювалась за операцію, була впевнена що все буде добре. Трохи запарка була з донорами: заплатити в 1 рд ніяк, потрібна довідка з банку крові. Зять погодився здати кров і за другого донора проплатити. Але у нього кров не взяли по якимсь показникам, а оплату приймати не хотіли. Доки хтось не підказав, куди саме платити по 150 грн за донора. Довідку здобули.
Сама операція: мене вклали на стіл, вкололи в спину лідокаїн (відчутно, боляче), а укол епідуралки не відчула. На останніх УЗІ у плода було обвиття пуповиною, про що попередила Щербакову. “Нічого — каже, - розплутаєм”. Привели чоловіка. Під час операції тримав мене за руку, хвилювався, чи мені не боляче. Але болю під час операції не відчувала. Чула, як живіт хилитали, була у свідомості, розмовляла з лікарями. Вийняли мою лялечку, вона не кричала, так, трохи подала голос, квакнула. На кілька секунд приклали до моїх грудей і віддали чоловіку. Він був в окремій палаті з донечкою на пузі доки мене зашивали.
З добу перебувала в палаті інтенсивної терапії. Спочатку морозило. Кожні три години на годину приносили доньку, яка жадібно намагалась щось видавити з грудей. Увечері першого дня сказали вставати. Дуже боляче було саме сідати, напружувати м’язи пресу. Через добу перевели в окрему палату, там ми перебували з чоловіком (йому поставили тапчанчик), де ми і звикали до нових ролей батьків. Палата 200 грн доба з санвузлом, душовою кабінкою, електрочайником, мікрохвильовою, телевізором та кондиціонером. Півтори доби нашу Василинку світили під синьою лампою від жовтушки. Виписали на 10-й день, коли пішло прибування ваги донечки.

ЕПІЛОГ

На останок. У мене залишились гарні спогади про 1 рд. Щербакова Олена Іванівна, дай Бог їй здоров’я, зробила більше, ніж навіть я очікувала: 2 операції одночасно, щодня відвідувала, хоча була дуже зайнята. Мінімум двіччі на день проводились медогляди мене та дитини. Медсестри на прохання приходили на допомогу, вчили доглядати за новонародженими. В палаті чисто: двіччі на день вологе прибирання. Гроші ніхто не вимагав. Кому надавати вдячність та її розміри ми визначали самі.

Спасибо за отчет! Вопрос: а когда поднялся вопрос с донорами? Я на днях подписала там обменку, пока про доноров ничего не говорили.

Отправлено с моего Redmi 4X через Tapatalk

[Мишка)]

ЗВІТ ПРО ПОЛОГИ

Отличный отчетик, здоровья Вам и малышке!

[Sheba]

Спасибо за отчет! Вопрос: а когда поднялся вопрос с донорами? Я на днях подписала там обменку, пока про доноров ничего не говорили.

Отправлено с моего Redmi 4X через Tapatalk

Коли другий раз поклали в лікарню. Тобто 31.07 дали направлення в банк крові

[Этне]

Люба, прямо прелестно!!! Особенно, когда некоторые нервы уже позади и забыты!

[Хель]

Спасибо за отчетик. Я почему-то думала что пап в операционную не пускают...

[Sheba]

Спасибо за отчетик. Я почему-то думала что пап в операционную не пускают...

І я так думала... Підписувала якийсь документ, де вказувала партнером на пологи чоловіка і прописала 3 особи, яких можна пускати в палату.

Залишу в цій темі мій звіт про покупки під час вагітності.

Так як вагітність перша, толком не знала, що стане в нагоді, а що ні. Читала звіти молодих мам, відео... та все одно були зайві покупки. В моєму випадку третій триместр припав на травень-серпень.

Те, без чого можна було обійтись:
- труси для вагітних (просто труси з низькою посадкою були зручні та не давили на живіт),
- вставки в джинси (спідниці) під живіт (вкрай незручні. Якщо джинси були закриті кофтинкою, просто в петлю заправила резинку (для купюр) і надівала на гудзик),
- спортивні штани для вагітних. (Я їх не купувала. Просто на звичайних спортивних штанах підшила передню частину (складкою), щоб лягали під животик),
- комбінезон. (В моєму випадку комбінезон-шорти. Брала вдягати на садок. З малим животиком ще нічого. А на більший вже давили, коли сідала на стільчик (складка якраз попадала на живіт). Поносила дуже мало),
- джинси з широкою резинкою. (Можливо, мені така модель попалась, але постійно зсовувались вниз, часто підсмикувала),


Те, що стало в нагоді:
- бюст-топ м’який,
- бюст для вагітних (важко підібрати заочно, краще приміряти. Я думала, що груди будуть збільшуватись всю вагітність. Але, як у першому триместрі об’єм збільшився, так далі і залишився. А от обхват під грудьми різко збільшився, про що і не підозрювала). Тобто до вагітності носила 75В, під час вагітності 85С-90С. Якось так,
- подушка для вагітних — без неї на останніх місяцях взагалі ніяк було спати, навіть в санаторій брала,
- підтяжки на брюки. Вдягала їх під светр з розстібнутим гудзиком на джинси та на спідниці. Спідниця трохи підстрибувала і не давила на живіт,
- шорти трикотажні,
- шорти джинсові під живіт із боковими еластичними вставками,
- літні штани з широкою м’якою резинкою,
- сарафан широкий від грудей,
- сукня широка від грудей,
- пляжна туніка,
- футболки для вагітних, особливо сподобалась з У-подібним вирізом на запах і м’якими складками на животику. Ношу і після вагітності, зручна для годування.
- босоножки на низькому ходу з м’якою підошвою. (У мене все на високих підборах, тому така обновка від Солді виявилась дуже доречною),
- спортивні сандалі із застібками на липучках,
- шлепки на липучках (не купила, бо приміряла такі за 3 тижні до пологів, але були б в нагоді),

Та про покупки на пологи.

Нагадую, що готувалась до ПКС. Не раджу купувати медикаменти із списку, бо насправді не знаєш, що стане в нагоді. Наприклад про Стериліум і Цитеал ніхто не питав.
Обов’язково потрібні еластичні бинти 2 відрізи по 5 метрів.

Халат для вагітних. Це може бути не спеціально для вагітних, а просто будь-який халат, який налізе на животик. Після пологів деякий час залишиться невеликий животик,
Нічні сорочки з секретом або застібками для годування. Потрібно враховувати, що після пологів може змінитись розмір. Наприклад, я схудла і сорочка, яка була трохи вільною під час вагітності, стала великою після пологів,
Паперові накладки на унітаз. Стали в нагоді, коли лежала в патології для вагітних із загальним туалетом, (брала “одноразовые покрытия на сидения унитаза Aura, 10 шт.”),
Трусики одноразові післяпологові (брала “Chicco, безразмерные, 4 шт.”), одні залишились,
Прокладки післяпологові (брала “прокладки послеродовые Canpol Babies дышащие, 10 шт.”)
Потім користувалась нічними прокладками.

Дитині з одягу найзручнішими виявились чоловічки з закритими ручками, які можна відкривати. Звичайно, стали в нагоді ситцеві пелюшки (ми літні).
З підгузків: за 10 днів в пологовому нам подарували рекламні пробники (по 2-4 шт підгузків різних фірм), деякі по 2 рази))). Всі нормальні, окрім Pampers — великі, все протікає. Японські Merries найм’якші, але ж і ціна... кусається. В основному користувалась підгузками Babylove i Huggies.