Сьогодні вирішила написати на українській мові
Крик душі
Мене зрозуміє лише жінка,зрозуміє лише мама!
Як боляче і страшно дивитися ,як твоя дитина хворіє,а ти нічим не можеш допомогти,це страшно,дуже страшно.
Це не ОРВІ чи ангіна ,це хвороба яка на все життя забрала спокій в мене і здоров'я у моєї донечки.
Як би сама народжувала, як би я поіхала народжувати в місто, як би був інший лікар, Як би,Як би,Як би ,лунає в голові кожного дня в мене,але що сталося то сталося,лікар і далі живе та калічить життя і дітей і батьків, а я і далі живу як на мінному полі.
Як страшно жити і кожного дня боятися за життя дитини, лягаєш спати і молиш Бога ,щоб проснутися,щоб бачити не сльози дитини ,а сміх, радісні оченята.
Як би ,і знову те як би,можна було змінити ,повернути час, О Боже, як би я могла б що багато змінила.
Хто мріє про шубу,хто про айфон, машины, а хто про Мальдіви ,а я мрію про єдине: Щоб моя Анютка сказала МАМА,щоб ми з нею разом гуляли в парку, такі як усі дітки, щоб сама пішла та їла,щоб я як прийде час залишити цей світ ,не хвилювалася за її подальше життя.
Люди добрі, я Вас благаю про допомогу, сума дуже велика, але якщо кожний хоть по 1 грн, то ми сила і у нас все вийде. Анюткі дуже потрібна реабілітація, час минаю, боюсь, що багато що не встигнемо зробити.
Bookmarks