Голова Нафтогазу Андрій Коболєв 18 січня написав колонку для УП "
Мовою фактів: десять років з газовими угодами Тимошенко", де нещадно критикує газові контракти купівлі-продажу і транзиту газу, які закінчуються 1 січня 2020 року.
Контракт Андрія Коболєва, продовження якого залежить від поки що чинної влади, закінчується раніше – 22 березня 2019 року. Тому, верогідно, треба було відпрацювати політичне замовлення Банкової, написати статтю, завантажити всіх порохоботів та сходити на пропрезидентський Прямий канал на передачу про Тимошенко.
В мене відчуття дежавю.
10 років тому я працював у сфері енергозбереження і вже цікавився політикою.
Я пам'ятаю які баталії точилися в ефірах щодо газових контрактів, і як ми всі потім на роботі та "на кухнях" з друзями намагались розібратись – газові контракти, це "зрада" чи "перемога".
І ось сьогодні, 10 років потому, влада Порошенко, знову використовує цю тему, щоб запустити дискусію та відвести суспільний дискурс від власних провалів в економіці, боротьбі з корупцією та низьким рейтингом.
Але виникають нові цікаві деталі.
Прочитав на сайті
Obozrevatel цікаву думку від експерта з енергетичних питань Валентина Землянського, який на момент підписання газових угод у 2009 році був речником НАК "Нафтогаз України". Цитуючи пана Землянського, справедливості раді зазначу, що він відомий своєю критикою діючої команди Нафтогазу, але я не можу не ознайомити читачів мого блогу з думкою людини, яка працювала 10 років тому в Нафтогазі і не змінила своєї думки, на відміну від Андрія Коболєва.
Експерт каже що "керівник "Нафтогазу" Андрій Коболєв не має права критикувати контракт на постачання газу між Україною та Росією від 2009-го року, оскільки сам був безпосереднім розробником того контракту".
"Нагадаю, що пан Коболєв на момент укладання контракту на постачаня газу між Росією та Україною працював радником голови правління НАК "Нафтогаз України". Він брав безпосередню участь у розробці контракту. Більше того, був присутній на переговорах у Москві і не висловлював заперечень проти його основних положень", – розповів Валентин Землянський.
Як свідок подій 10-річної давнини, Землянський нагадав, що підписання контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом" напередодні 2009-го року було зірвано через втручання тодішнього президента Віктора Ющенка. Після двотижневої газової блокади з боку Росії, коли в розпал січневих морозів газ не отримувала Україна і Європа, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко домоглася поновлення переговорів. Контракт, який був підписаний у підсумку, був типовим для всіх країн Європи. Він містив спеціальну знижку для України і запобіжні механізми оскарження, які врешті і дозволили команді Коболева домогтися позитивних для України рішень у Стокгольмському арбітражі.
"Тому сьогоднішня критика угод-2009 з боку пана Коболєва – це навіть не лукавство, а відпрацювання прямого політичного замовлення. І одночасно – намагання перевести увагу суспільства від декількох проблем", – зазначив експерт.
"Перша проблема, яку хоче "заговорити" Коболев – це мільйонні премії, які він виписав собі і своєму оточенню і вже вивів за кордон. Друга проблема – повний провал переговорів про новий контракт щодо транзиту російського газу територією України", – заявив Валентин Землянський.
Ще зазначу, що депутат ВО "Батьківщина"
Сергій Власенко на своєму фейсбуці опубліковал витяг із протоколу допиту Андрія Коболєва, який був допитаний у "газовій справі" Тимошенко 28 липня 2011 року.
Сергй Власенко стверджує, що "коли Андрій Коболєв не працював на Петра Порошенка, не мав теплого місця в "Нафтогазі" і йому не треба було відробляти політичні замовлення, а відтак він жодного разу не назвав цей контракт (в розробці якого, доречі Андрій Коболєв приймав безпосередню участь) "кабальним" або "невигідним".
Навпаки відповідаючи на запитання (а протокол допиту свідка це лише запис відповідей) зазначив:
- Контракт на придбання газу, дозволяє сторонам у невідповідності ціни ринковим рівням, проводити переговори та переглядати ціну. Там також був складений механізм, що якщо сторони не можуть домовитись про це, то вони звертаються до арбітражу в Стокгольмі.
– цієї позиції достатньо, щоб вести дискусію по ціноутворенні в наступні роки.
- Ціна на 2009 рік середньозважена була приблизно 232, 450-
це просто елемент формули,за якою ціна розраховувалась.
Тобто, стверджує Власенко, тоді, в 2011 році, будучі і відвертим і об'єктивним, і
під присягою Андрій Коболєв підтверджував те, що команда Юлії Володимирівни говорила починаючи з 2009 року.
А сьогодні, як і Віктор Ющенко, Тарас Чорновол, Інна Богословська та інші просто бреше відпрацьовуючи в команді Петра Порошенко на президентських виборах.
А питання, щодо переплат в 2010-2012 році нехай пан Коболєв задає міністру економіки уряду Януковича – Петру Порошенку.
Наприкінці зафіксую ще раз власну позицію, яка не зміниться від місця сидіння, яку багато разів озвучував публічно і писав на УП в блозі
"Газ. Тарифи. МВФ."
Головна задача на сьогодні в газовій сфері – це єднання у протидії Нордстріму 2, забезпечення функціональності нашої ГТС, досягнення 100% обліку споживання, енергозбереження, часткова монетизація субсидій та складання реєстрів їх отримувачів й відкриття абонентської бази споживачів, радикальне збільшення видобування власного газу, знищення монополій й запровадження конкуренції постачальників послуг, деолігархізація галузі та забезпечення темпів зростання економіки 5% і більше.
На мій погляд, саме цим повинна була займатись влада 5 років. Але "хура й досі там".
Проте в нагоді перед виборами стались темників часів Ющенко-Януковича про поганий контракт Тимошенко.
Олексій Рябчин
Допис від Хастл
Spoiler: Или кто пистит или... "Газове дежавю"
Ваші права у розділі
Bookmarks