Стихи любимые.

[Мафальда]

.. тот же, кто и Остров сокровищ про попугая ...

собеседницу-то нашу тойво ))

[carrotik]

собеседницу-то нашу тойво ))

...ужыс ... "Малыш, у тебя в доме говорящая голова ..." (с)

[carrotik]

.. вернёмся к транслитерации чешских стихов о погоде ...

Летні ден

Тіхо.
Самовладне. Самородне.
Недиха. Неплине. Тіхо с прстем на устех.

Тіхо.

Неж йего тігу розезвучі мосазе блескув, неж спадноу води
а з лазнє вийде панна, яко кдиж се отевіра свєтлем ілюмінована
кніга.

А Слово, зади к смрті, стоупа целоу вишкоу строму.

[auwow]

bye. це було неповторно і вчасно.

бо життя - це життя, я - то я, час - то час.
серпень
подбає
про нас

[Сексолог]

"Приду домой. Закрою дверь.
Оставлю обувь у дверей.
Залезу в ванну. Кран открою.
И просто смою этот день."
Стих, нет, скорее эпиграф к творчеству Владимира Семеновича Высоцкого.

Приду домой. Закрою дверь.
Оставлю обувь у дверей.
Залезу в ванну. Кран открою.
И просто смою этот день.
Под струями воды блаженно,
На «бис» желейному нутру,
Стекает день шипящей пеной,
Сбивая пыльную жару.
Освобождая лик от маски,
Сползает лёгкий макияж.
И серой, пузырьковой массой,
Лениво прячется в дренаж.
Спровадив суетность далече
И с нетерпением уже,
Меня встречает тихий вечер,
Атласным, в зайцах неглиже.
В прохладе сумрачного трюма,
Мелькнёт, спугнув слепую лень,
Не смытым запахом парфюма,
О чём то позабытом - тень.
Ника АНАНИШНОВА

[Мафальда]

У Вас смишнючая поучающая дискуссия, Сексолог. Была бы тема - нафлудили спросили бы знатно. Про верхних и нижних. Интересно - это тема собеса же только? Новое поколение растет менее зашуганным

[Мафальда]

Мир, как мы его знали, подходит к концу,
Мир, как мы его знали, и Бог с ним!
За последнюю тысячу лет мы постигли
Печальную часть наук,
Настало время заняться чем-то другим.

Свари мне кофе, и я буду верен тебе.
Ответь на мой взгляд,
И мы опять попадем в эту сеть.
Набери мой номер, я отвечу тебе,
Хочешь ты того или нет
Скажи мне слово, и я смогу его петь.

Двенадцать из десяти не знают, что ты - это ты,
Двенадцать из десяти считают тебя луной.
Двенадцать из десяти боятся тебя,
Зная что ты - это смерть
Но я буду рад, если ты встанешь рядом со мной.

Мир, как мы его знали, подходит к концу,
Мир, как мы его знали, и Бог с ним!
За последнюю тысячу лет мы постигли
Печальную часть наук,
Настало время заняться чем-то другим.

[Мафальда]

Бог, що ходить у темряві, здавна трима на очах п’ятаки,
Бог, що ходить у темряві, світ пізнає лиш на відстань своєї руки,
Над Ним – бавиться дерево: зорі, мов решетом, ловить гіллям...
Та Бог, що ходить у темряві, знає моє ім’я.

Бог, що ходить у темряві, подумки дивні снує міражі,
Бог, що ходить у темряві, часто танцює над прірвою в житі,
Над Ним – сміх літнього грому, бо небо туманом лоскоче земля,
Та Бог, що ходить у темряві, знає моє ім’я.

Бог, що ходить у темряві, – кольору тиші, на дотик – мов тінь,
Бог, що ходить у темряві, може забрати у світ божевільних видінь...
Над Ним – стільки таких, в кому сонце полуденне жарко сія,
Та Бог, що ходить у темряві, зна лиш моє ім’я.

(с)

[sonykot]

Ліна Костенко – Біла симфонія


Було нам тоді не до сміху.
Ніч підняла завісу –

біла симфонія снігу
пливла над щоглами лісу.

А ліс, як дрейфуюча шхуна,
скрипів, у льоди закутий…
І хлопець, зворушливо юний,
сказав із дорослим смутком:

– Ти пісня моя лебедина,
останнє моє кохання…

В такому віці людина
завжди кохає востаннє.

Бо то уже справа гідности –
життя, бач, як сон, промайнуло.
Підлітки для солідности
мусять мати минуле.

Завіяні снігом вітрила
звисали, як біла гичка…
Я теж йому щось говорила,
і теж, певно, щось трагічне.

Було кохання фатальне,
майже з драми Ростана…
Я тільки сніг пам’ятаю,
отой, що давно розтанув.

Білу симфонію снігу,
шхуну, в льоди закуту…

А нам з тобою – до сміху!
А нам з тобою не смутно!

І добре тобі, і весело
на білому світі жити.
Ти тільки, як всі воскреслі,
не любиш про смерть говорити.

І маєш, напевно, рацію.
Минуле вмерзає в кригу.
І це вже не декорація…

Біла симфонія снігу.

Стогне завія до рання,
зламавши об ліс крило…
Ти – моє перше кохання.
Останнє уже було.

[carrotik]

живенько так ...
white in the night and grey in the day ...
smiling spider she never smiles...
but smile she does though the ant never sees...
blind as it is - and now was ...

[Мафальда]

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

Іздрик

[Мафальда]

Пливи, рибо, пливи –
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.

Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя стернова
промовляє слова:
це ось – мої сни,
це – рибальські човни,
це – ніч, це – течія,
це – смерть, певно, моя.

Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім –
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети –
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
роблю все навпаки.

Лише твої слова,
лише таємниці й дива,
лише сповідь і піст
в одному з портових міст.
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай,
хай без жодних надій –
радій, рибо, радій.

Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.

[Posthuman]

Bхoдя бyдить мeня c yтpa,
Koгo ты видишь, мeдcecтpa?
Cтapик кaпpизный, пo пpивычкe
Eщё живyщий кoe-кaк,
Пoлycлeпoй, пoлyдypaк,
«Живyщий» впopy взять в кaвычки.
He cлышит — нaдpывaтьcя нaдo,
Извoдит пoпycтy хapчи.
Бyбнит вcё вpeмя — нeт c ним cлaдy.
Hy cкoлькo мoжнo, зaмoлчи!
Tapeлкy нa пoл oпpoкинyл.
Гдe тyфли? Гдe нocoк втopoй?
Пocлeдний, мaть твoю, гepoй.
Cлeзaй c кpoвaти! Чтoб ты cгинyл...
Cecтpa! Bзгляни в мoи глaзa!
Cyмeй yвидeть тo, чтo зa...
Зa этoй нeмoщью и бoлью,
Зa жизнью пpoжитoй, бoльшoй.
Зa пиджaкoм, пoбитым мoлью,
Зa кoжeй дpяблoй, «зa дyшoй».
Зa гpaнью нынeшнeгo дня
Пoпpoбyй paзглядeть MEHЯ...

... Я мaльчик! Heпoceдa милый,
Becёлый, oзopнoй cлeгкa.
Mнe cтpaшнo. Mнe лeт пять oт cилы,
A кapyceль тaк выcoкa!
Ho вoт oтeц и мaмa pядoм,
Я в них впивaюcь цeпким взглядoм.
И хoть мoй cтpaх нeиcтpeбим,
Я тoчнo знaю, чтo любим...

... Boт мнe шecтнaдцaть, я гopю!
Дyшoю в oблaкaх пapю!
Meчтaю, paдyюcь, гpyщy,
Я мoлoд, я любoвь ищy...

... И вoт oн, мoй cчacтливый миг!
Mнe двaдцaть вoceмь. Я жeних!
Идy c любoвью к aлтapю,
И внoвь гopю, гopю, гopю...

... Mнe тpидцaть пять, pacтёт ceмья,
У нac yжe ecть cынoвья,
Cвoй дoм, хoзяйcтвo. И жeнa
Mнe дoчь вoт-вoт poдить дoлжнa...

... A жизнь лeтит, лeтит впepёд!
Mнe copoк пять — кpyгoвopoт!
И дeти нe пo дням pacтyт.
Игpyшки, шкoлa, инcтитyт...
Bcё! Упopхнyли из гнeздa
И paзлeтeлиcь ктo кyдa!
Зaмeдлeн бeг нeбecных тeл,
Haш дoм yютный oпycтeл...

... Ho мы c любимoю вдвoём!
Лoжимcя вмecтe и вcтaём.
Oнa гpycтить мнe нe дaёт.
И жизнь oпять лeтит впepёд...

... Teпepь yжe мнe шecтьдecят.
Bнoвь дeти в дoмe гoлocят!
Bнyчaт вecёлый хopoвoд.
O, кaк мы cчacтливы ! Ho вoт...

... Пoмepк внeзaпнo coлнцa cвeт.
Moeй любимoй бoльшe нeт!
У cчacтья тoжe ecть пpидeл...
Я зa нeдeлю пoceдeл,
Ocyнyлcя, дyшoй пoник
И oщyтил, чтo я cтapик...

... Teпepь живy я бeз зaтeй,
Живy для внyкoв и дeтeй.
Moй миp co мнoй, нo c кaждым днём
Bcё мeньшe, мeньшe cвeтa в нём...
Kpecт cтapocти взвaлив нa плeчи,
Бpeдy ycтaлo в никyдa.
Пoкpылocь cepдцe кopкoй льдa.
И вpeмя бoль мoю нe лeчит.
O Гocпoди, кaк жизнь длиннa,
Koгдa нe paдyeт oнa...

... Ho c этим cлeдyeт cмиpитьcя.
Hичтo нe вeчнo пoд Лyнoй.
A ты, cклoнившиcь нaдo мнoй,
Oткpoй глaзa cвoи, cecтpицa.
Я нe cтapик кaпpизный, нeт!
Любимый мyж, oтeц и дeд.
И мaльчик мaлeнький, дoceлe
B cияньe coлнeчнoгo дня
Лeтящий в дaль нa кapyceли...
Пoпpoбyй paзглядeть MEHЯ...
И, мoжeт, oбo мнe cкopбя, нaйдёшь CEБЯ!

Пepeвoд — Eвгeний Apхипeнкo

[Мафальда]

.

[Мафальда]

Апостол Петро мене чекає на бордах,
Я бився в барах на гульварах і в портах.
Побився з контролерами в берлінському метро,
Я сам зробився, як апостол Петро.

Три роки я провів у гніві й вогні,
Де твоя смиреність? - говорять мені,
Але, що ти зробиш з гарячим нутром,
Хто на нас з апостолом Петром?

[Snowy Owl]

Арсений Тарковский

Первые свидания

Свиданий наших каждое мгновенье,
Мы праздновали, как богоявленье,
Одни на целом свете. Ты была
Смелей и легче птичьего крыла,
По лестнице, как головокруженье,
Через ступень сбегала и вела
Сквозь влажную сирень в свои владенья
С той стороны зеркального стекла.

Когда настала ночь, была мне милость
Дарована, алтарные врата
Отворены, и в темноте светилась
И медленно клонилась нагота,
И, просыпаясь: "Будь благословенна!" -
Я говорил и знал, что дерзновенно
Мое благословенье: ты спала,
И тронуть веки синевой вселенной
К тебе сирень тянулась со стола,
И синевою тронутые веки
Спокойны были, и рука тепла.

А в хрустале пульсировали реки,
Дымились горы, брезжили моря,
И ты держала сферу на ладони
Хрустальную, и ты спала на троне,
И - Боже правый! - ты была моя.
Ты пробудилась и преобразила
Вседневный человеческий словарь,
И речь по горло полнозвучной силой
Наполнилась, и слово ты раскрыло
Свой новый смысл и означало: царь.

На свете все преобразилось, даже
Простые вещи - таз, кувшин, - когда
Стояла между нами, как на страже,
Слоистая и твердая вода.

Нас повело неведомо куда.
Пред нами расступались, как миражи,
Построенные чудом города,
Сама ложилась мята нам под ноги,
И птицам с нами было по дороге,
И рыбы поднимались по реке,
И небо развернулось перед нами...

Когда судьба по следу шла за нами,
Как сумасшедший с бритвою в руке.

1962

[carrotik]

.. Snakes do not know how to cry
They know too much for darkness
They know too much
And fear the light
No one gives gifts to snakes ...

[Мафальда]

бідолашки

[MeD]

Ну ведь взрослый, уже ведь не мальчик
Борода уже вся в седине.
Но ведь втрескался, нет, не влюбился.
Сатанею, когда наедине.
Ты прекрасна, а я - просто средний.
Ты роскошна, а я - на трамвай.
Я готов босяком на край света.
Ты же просто - не опоздай.
Нет, ну всё же, ну может быть будет.
В моей жизни счастье родное.
Ты мне эту надежду дарила.
Не хочу больше верить в иное.

Кто-то рядом (с)

[Kokses]

Ночь, тишина
Под глазом- неба сизая луна
И лишь собака
где то воет вдалеке
А может и не воет
Может быть поет.
Ведь ветру пох** что он носит
Быть может
ей виденья сладкие луна подносит
Она свободная, не на цепи
бежит резвясь
Играет с тенью
Она поет, она смеется
Она играет с тенью
Она взывает к небесам

Увы....
Оттуда посылают к йебеням

Лялька РА