io, що ж... давайте зрештою звернемось безпосередньо до Вернадського.
"В атмосфері цієї війни (І світової - Д.) я підійшов до геології у новому для мене й для інших й тоді забутому розумінні природи - геохімічному та біогеохімічному, охоплюючому й косну й живу природу з однієї й тої самої точки зору." (Кілька слів про ноосферу, 1944 рік.)
Біогеохімічне розуміння природи - розуміння атомарне. Ми й сьогодні чудово собі уявляємо таблицю Мєндєлєєва, жодної секунди не припускаючись думки, що саме Мєндєлєєв примусив елементи отримати ті чі інші валентності, атомні маси тощо. Зрозуміло що атоми є самі по собі втіленням певної інформаційної моделі. Квантова фізика дала більш-менш чітке пояснення енергетичного мікросвіту.
Перетворення, які відбуваються з будь-якою речовиною, відбуваються за одними й тими ж самими хімічними законами, читайте - за одними й тими ж самими інформаційними моделями. І чи не єдина різниця між живими та неживими істотами - це здатність живих істот трансформувати енергію.
Рослини накопичують енергію шляхом фотосинтезу, тварини ж, поїдаючи рослини переробляють їх енергію у електричну, яка і створює записи на нейронному рівні. Вся інформація, отримана посередництвом рецепторів, є інформацією що відображає довжину хвиль (теплових, світлових, нарешті - кристалічних) і посередництвом нейронів передається у мозок людини, де створюється копія світу, яка відповідає інформації, отриманій ВІД РЕЦЕПТОРІВ.
Така картина світу існує у мозоку кожної тварини.
Але.
Інформаційні моделі (хімічні закони), за якими перебігають хімічні процеси, містять у собі фаталістичну модель напрямку цього перебігу. Взяти наприклад фаталістичність фотосинтезу - якщо фотон взаємодіє з вуглекислим газом, то будь-яка реакція, що відбудеться внаслідок цієї взаємодії, буде органічною. І сам по собі процес фотосинтезу є безперервною хімічною реакцією, що підтримується за рахунок Сонячної енергії. Але наслідок цієї реакції абсолютно неприродній для косної речовини: енергія не втрачається, а накопичується у сполуках вуглецю, що виникають внаслідок фотосинтезу, та подальшого споживання цих сполук живими організмами.
Ентропія - рівень безладу в системі. Ентропійні процеси - процеси збільшення безладу у системі.
Отже життя - процес антиентропійний. В той час як ентропія Всесвіту збільшується, ентропія життя - зменшується. У цьому місці слід призупинитись. Бо у цьому місці ми вперше прозоро бачимо функцію розуму.
---
Розум рентраслює антиентропійний процес живої речовини на процеси, що перебігають у речовині косній.
---
Для чого потрібна така ретрансляція?
У мене є єдине пояснення: існування будь-чого можливе виключно за умови "неіснування неіснуючого". Існуючий світ (Всесвіт) оточений "світом неіснуючим" відтак - наданий самому собі. Ось у Всесвіті й відбувається процес зростання ентропії. Але це зростання не може бути безмежним саме відповідно до інформаційних моделей речовини. І починається антиенропійний процес, яким є життя.
Саме життя підтримує існування Всесвіту, цим самим воно ж підтримує й "неіснування неіснуючого світу". На чому тримається таке твердження? Та зрештою - виключно на логіці. Сьогодні й надалі розум є та залишатиметься втіленням інформаційної моделі Всесвіту. На рівні інформаційно-модельному розум володіє ідеальною моделлю Всесвіту - антиентропійного. Нейронний рівень створює картину Всесвіту реального - ентропійного. Розум спричиняє процес наближення реального Всесвіту до ідеального, співставляючи їх, віднаходячи між ними різницю, та створюючи інформаційні моделі процесів, що цю різницю зменшують.
Отже, повертаючись до пана Вернадського констатуємо тотожність його біогеохімічного погляду на виникнення розуму з поглядом суто космогонічним. Єдине, що різниться суто формально - це те, що космогонічна ноосфера постає не у вигляді "ножа", а у вигляді "Ідеального Всесвіту", у який має перейти не тільки біосфера, а й весь "Реальний Всесвіт".
Що тут додати... Я неодноразово підкреслював, що Вернадський не міг опублікувати в СРСР наукової праці, яка б відверто говорила про "первинність інформації". Що його концепція ноосфери є зашифрованним посланням для тих, хто торуватиме шлях з ентропійної реальності у антиентропійну ідеальність ноосфери.
Придивіться до слів: не ПЕРЕТВОРЕННЯ біосфери у ноосферу, а ПЕРЕХІД біосфери у ноосферу. Тобто - перехід до чогось вже існуючого. Існуючого не у таємних доктринах та святих письменах, а у кожній людині - у її розумі.
Відтак нарешті бачимо місце ноократії - влади розуму. А саме - оволодіння всією інформацією про реальний стан речей у Всесвіті. Саме оволодіння інформацією про реальність дає можливість створити модель переходу до ноосфери. Відсутність реальної інформації можливість зменшує, але не знищує. Справжній ворог розуму - це дезінформація. Дезінформований розум створює антимоделі переходу до ноосфери, внаслідок чого відбувається не наближення, а віддалення від ноосфери.
Відтак життя ноократа - це поширення достовірної інформації. Особливо важливий елемент - викриття недостовірної інформації. Зрештою - створення масової системи обігу інформації, що безпомилково виявлятиме як дезінформацію, так і її джерела.
Так і отримуємо хоч і блідий, але помітний з існуючої реальності образ ноократії: будь-яка людина (організація) втрачає владу, якщо вона ентропійна, і навпаки, якщо природа людини (організації) антиентропійна - вона владу здобуває. Якщо вже на те пішло - ноократія зриває "антиентропійні маски" та розкриває істинну міру ентропійності людини.
Щоб зпростити: якщо людина десь колись не дотрималась взятих на себе зобов"язань, про це зможе легко дізнатись той, хто бачить людину вперше.
Наостанок відзначаю також контроль над поширенням інформації (перевірка достовірності) та відповідальність за поширення дезінформації.
...
Мелкiй, ага... а з дисертації можна стільки самокруток наробити!
Відповісти з цитуванням
.Він просто не має інформацію за своїм рівнем,а складну модель не сприймає.
Bookmarks