Перехід на українську. Тим, хто планує в перспективі

[Ґонта]

Хотілося б почути думки тих, хто в опитуванні в паралельній гілці проголосував за перший пункт - "Планую перейти в перспективі".

Що означає це поняття - "в перспективі"? Як на довго ви плануєте відтягнути цей проміжок часу? І для чого?
Що саме заважає перейти зараз? Або - чого саме не вистачає, щоб перейти зараз?
Якщо на два останні питання у вас є готова відповідь - подумайте, а чи зникнуть в перспективі ті перешкоди, які ви щойно собі назвали? То може проблема не в них? Можливо проблема саме в нерішучості зробити перший крок? Або стандартна причина - "почну з понеділка"?
Мені дійсно цікаво почути ваші думки з цього приводу.

Хочу одразу розставити точки над "і" - я проти примусової "українізації" будь-кого. Жодна людина не має права примусити іншу людину обирати певну мову. Вибір мови - це лише питання власного самоусвідомлення, культури, ерудиції, ознака належності до певної нації.

ЗІ. Вищенаведений абзац про добровільність не стосуєтья вживання мови, як державної, або як мови ЗМІ.

[Vedma]

Ґонта, Я так ответила. Объясню. Понимаю, что со временем все больше и больше украинский язык будет входить в жизнь. Пока у меня нет такой необходимости, постоянно его употреблять, просто нет потребности. Хотя я пытаюсь практиковаться, если встречаю украинско-говорящих людей, пробую общаться с ними на украинском. Иногда получается довольно неплохо, но, на бытовом уровне, уже о чем-то серьезном, фиг, не хватает словарного запаса, начинается даже не суржик, а хренотень, смесь украинского, русского и польского. Сын, учась сейчас в украинско-американском лицее, иногда перескакивает на украинский, я стараюсь тоже перейти на него, но не надолго хватает.
То есть, если меня не заставят обстоятельства (вернее, если это не произойдет само собой), скорей всего до конца так и не перейду на украинский полностью.

[Злой Гений]

Пока у меня нет такой необходимости, постоянно его употреблять, просто нет потребности.

Yes!!! Значит, что и требовалось доказать: никакой украинизации, тем более насильственной, на самом деле нету... Есть именно плавный и естественный процесс развития украинского языка...

[Ґонта]

Vedma, а за якими ознаками Ви зрозумієте що "вже пора"? А якщо зрозумієте, що "вже пора" - то чи не будуть на перешкоді ті ж проблеми, що й сьогодні - недостатність лексики та практики?

[Vedma]

Ґонта,

а за якими ознаками Ви зрозумієте що "вже пора

Когда я буду открывать рот и слова сами будут выскакивать украинские. (У меня уже и сейчас так бывает). Так было, допустим в 4, 5, 6 лет, когда бабушка меня увозила на все лето в Винницкую область.

то чи не будуть на перешкоді ті ж проблеми, що й сьогодні - недостатність лексики та практики?

Наверное останутся эти проблемы, так до конца не решенные, во-первых, я понимаю, что если хочешь - надо прикладывать усилия, читать больше на украинском, специально заучивать слова и т. д., я же это делать вряд ли буду, а во-вторых, я уже все равно не доберу того словарного запаса, который сформировался у меня в русском, употребляемом от рождения.

[Тютюн]

Обставини зміняться.

[Ґонта]

Планують в перспективі - поки що семеро.
З них поділилась думками про це лише Vedma. Дякую.
А інші? Немає думок? Чи соромимось самих себе?

[SeLenka]

А как называется если я говорю и на украинском и на русском? То есть если комне обращаются на украинском - я отвечаю на украинском, если на русском, то на русском

[Ґонта]

SeLenka, це можна було б назвати двомовністю, але... Саме слово, як і те, що за ним стоїть, мені не дуже подобається (хоча я й сам цим зловживав).
Питання рідної мови краще поставити в іншій площині - не як Ви відповідаєте, коли до Вас звертаються, а саме як Ви звертаєтесь першою, якщо не знаєте, яка мова для співрозмовника рідна?
І одна із складових піднятої проблеми в тому, що зустрічаються дві незнайомі людини, рідна мова кожної українська, але одна з них "чомусь" звертається російською ("а якщо він говорить російською - то я ж його ображу!!!"), інша, звісно, російською відповідає. І навіть в гадці обоє не мають, що могли б без проблем спілкуватись більш природно...

[Anna]

Ґонта, я исхожу из того, что лучше я буду говорить на правильном русском, чем на не правильном украинском, хотя в повседневном обиходе слова проскакивают, да и фразы тоже, и с пониманием украинских программ/фильмов/книг проблем не возникает. Т.е. пока "не планирую".

[SeLenka]

Питання рідної мови краще поставити в іншій площині - не як Ви відповідаєте, коли до Вас звертаються, а саме як Ви звертаєтесь першою, якщо не знаєте мови співрозмовника?

Ну, якщо так, то моя рідна мова - російська, а українська - друга. І це змінити вже не можна, тому що перші слова в житті я сказала російською...
А в цілому дуже заморочуватись цією проблемою не варто, просто треба знати і українську і російську. Я зараз коли інколи дивлюсь телевізор або слухаю радіо зовсім не помічаю різниці між українською і російською мовами - тобто інформаційний потік не переривається

[Банзай]

І це змінити вже не можна, тому що перші слова в житті я сказала російською...

Цікаво, а сказане моїми дітьми слово "мама" - це російською чи українською?
В мене, до речі, прикольна штука з дітьми. Вони говорять обома мовами, але один гірше, другий краще. Так от, той що краще, схожий усим на мене, а той, що гірше - на маму, наполовину росіянку.

[Радуга]

І одна із складових піднятої проблеми в тому, що зустрічаються дві незнайомі людини, рідна мова кожної українська, але одна з них "чомусь" звертається російською ("а якщо він говорить російською - то я ж його ображу!!!"), інша, звісно, російською відповідає.

Ґонта, а с чего это кто-то должен обижаться, даже при том, что он говорит на русском языке. Мне кажется, тут создали миф за русских. Я ни в коем случае не обижусь, а наоборот, начну со скрипом (а как без скрипа, если практики нет) быстро вспоминать и подбирать слова, пытаясь правильно ответить, соответственно, уже "українською". Правда, если нужные слова не прибегут вовремя, лучше отвечу на правильном русском, из смущения перед возможными ошибками. В любом случае, любой русский поймёт всё сказанное, и проблемы здесь вообще нет.

[Vedma]

SeLenka, А я вообще первое слово сказала АУТО ( на польском - машина) , тогда как?

[SeLenka]

Vedma, не знаю, это Вам решать. Я имела ввиду что с детства я говорю по-русски, думаю по-русски,по-украински начала говорить лет в 5 у бабушки, а потом в школе, то есть украинский для меня не родной язык а так сказать второй, вот и все

[Швондер]

А что здесь планировать? Как только в этом появляется необходимость. К стати как и на английский. Если тот кто со мной общается на этом языке, или большинство говорит на этом языке - так и перехожу.
Например когда я езжу в западные области Украины, я там говорю на Украинском. У нас говорю на русском, т.к. на украинском в Днпре почти никто не общается. А говорить специально на другом языке с собеседниками - просто глупо.

[Банзай]

т.к. на украинском в Днпре почти никто не общается.

А ви спробуйте. Будете шоковані, 70% людей відповідатимуть українською.

До мене на роботі українською звертаються навіть ті, кого у вживанні української мови де-інде "не запідозриш", з начальством включно.

[Тютюн]

Жuдівська мудрість!

А як же твої соплемінники, дозволь спитати, шановний Швондер відроджували мову своїх прабатьків - іврит? Вони переходили на нього в зовсім іншомовному середовищі, але переходили й перейшли. Вони теж, по-твоєму, були глупцями?

[Black Wizzard]

Гм.. Ну наверно когда все мои друзья и коллеги перейдут на украинский тогда и я перейду, а пока скажем, просто не с кем разговаривать. А разговаривать на плохом украинском очень не хочеться, ибо из за отсутствия практики уже многое просто забылось.

[Бодун]

Нафига? Мне и великого могучего хватает.