У першому десятилітті 20 сторіччя на Галичині сформувався прошарок населення, який прагнув розвиватися не тільки духовно (цьому допомагали читальні «Просвіти»), а й фізично. Виникли руханкові (гімнастичні) товариства «Сокіл», «Січ», «Повітова Січ», «Пласт», «Січові стрільці» та інші. Свій вишкіл і організованість товариства демонстрували на з'їздах. Товариство «Січ», наприклад, від 1902 до 1912 року провело шість свят крайового масштабу. Тіловиховні товариства, які стояли на спільних патріотичних засадах, також проводили спільні свята. Так, I краєвий здвиг «Соколів» і «Січей» відбувся 10 вересня 1910 року у Львові.
Після Балканських воєн (1912—1913) міжнародна ситуація у Європі значно погіршилась. Була ймовірність великої війни між Росією, яка прагнула посилити свій вплив на Балканах, і Австро-Угорщиною, яку підтримувала Німеччина. Галицька суспільна думка в цьому питанні була розділена, хоча враховуючи заборону української мови в Російській імперії та гірший стан справ з правами українців, ще 7 грудня 1912 року «З'їзд послів і нотаблів» у Львові[2], а згодом і низка інших організацій Галичини висловили підтримку позиції Австрії та Німеччини в боротьбі проти Росії, щоб визволити українські землі від російського панування.
З метою підготовки майбутніх українських збройних сил, які воювали б у складі австрійського війська, засновник товариства «Січ» Кирило Трильовський 1913 року створив стрілецьке товариство «Січові Стрільці». Для огляду всіх патріотичних сил у червні 1914 року вирішено провести II краєвий здвиг руханкових, пожарних і стрілецьких товариств, приурочений до 100-ї річниці Тараса Шевченка.
Bookmarks