
Допис від
Vozar
Твиттер
ЛютаЯнка ⚔
@futoro1996
Отримала тільки що ложку дьогтю,і ділюся нею
Звонить мамі її перша учениця з Херсону і плаче в трубку від полегшення і болю, бо окупація була страшною. Жіночка колишній журналіст, досить гарний аналітик, і от,після всіх сліз, стала гарячково говорити, мама переоповідала і теж плакала.
"Вікторівно, не знаю, як ми вижили, певно,твоїми молитвами,а знаєш, що мені пече до чорного в очах? Що пара років,і в росії почнуть знімати фільми, писать ррромани про все оце,з героями з мужніми мордами, з тою бляцькою русскою душою, все таке буде з піснями і сльозою, і ми знову будем в тих фільмах дурнуватими хоhлами, яких обманули-підвели, на старшого мудрого братика натравили. Думаєш, що такого не буде, буде, Вікторівно, і що саме страшне, це те, що наші діти будуть дивитися і співчувати героїчній мужній щелепі, а не тим, на кого щелепи напали. У нас уже зараз іде Уже зараз в нас іде страшна підміна: і волонтери не такі, і Марченко не так захищав Миколаїв, і азовці самі винні, бо здалися, а ми, ми дозволим з себе, жертви, ми дозволим зробити не просто жертву ,а злочинця, який посмів проти расєї виступити.
І нас всіх, хто вижив, зроблять винними.
Бо не лиш посміли вижити,а і спитати посмієм,чому нас здали.
Ми неудобні, ми надто живучі,і нас будуть ламати за це. От побачиш,кілька днів,і таке полізе...
Найстрашніше, що в нас нема можливості протистояти повзучій пропаганді розказней про " харошіх обманутих путіним русскіх"
І різко обірвала розмову на половині слова,попереджала,що заряду мало і зв'язок ще поганий(
Таке.
(с)
Bookmarks